Рішення № 100224639, 04.10.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14179/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді – Лемак О.В.,

за участі секретаря судового засідання – Сухан Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 30.11.2006 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 15000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Вказує, що відповідач при підписанні заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява, разом з «Умовами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» складають договір між ним та банком, що підтверджується його підписом у заяві.

Зазначає, що позичальник взяті на себе зобов`язання по договору належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 31.10.2019 року має заборгованість перед банком в розмірі 413 855,05 грн., з яких: 5361,40 грн. - заборгованість за кредитом; 402 305,90 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 6187,75 грн. – заборгованість за пенею та комісією.

Вказує, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, а тому заборгованість до стягнення, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, становить 123 790,,29 грн., яка складається з наступного: 5361,40 грн. - заборгованість за кредитом; 118 428,89 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом період з 30.11.2006 по 29.01.2018.

04.03.2021 від представника АТ КБ «Приватбанк» - Меркулової В.В. до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просив стягнути з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за договором № б/н від 30.11.2006 року в розмірі 21 216,76 грн. з яких : 5361,40 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 5361,40 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 15 855,34 грн. заборгованість за простроченими відсотками.

19.03.2021 від відповідача ОСОБА_3 через канцелярію суду надійшла заява, в якій зазначила, що відповідно до укладеного договору № б/н, від 30.11.2006 року їй було надано кредит в сумі 15000 гри. на платіжну карту зі сплатою відсотків у розмірі 36 % на рік. Як видно з розрахунку заборгованості, останній платіж за кредитом мав місце 12.06.2014 на суму 12,25 грн.

Станом на 12.06.2017 року сплив загальний строк позовної давності, що є підставою для застосування ч. 4 ст. 267 ЦГІК України. До суду банк звернувся 11.12.2019 року, тобто пропустив строк позовної давності, про застосування якої вона заявляю.

З огляду на викладене просила суд застосувати до позову AT КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості позовну давність та в зв`язку з цим у задоволенні позову відмовити повністю.

У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі, відповідно до п. 3 прохальної частини позовної заяви зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача, ПАТ КБ «Приватбанк» не заперечує проти розгляд справи за відсутності представника Банку.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, однак, подала через канцелярію справи заяву про розгляд справи без її участі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 30.11.2006 року ОСОБА_2 підписала Заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк».

Таким чином, 30.11.2006 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 15 000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

До позовної заяви банком додано Умови та правила надання банківських послуг в «Приватбанку».

Згідно з наданим банком розрахунком, ОСОБА_2 має заборгованість перед банком за вказаним кредитним договором станом 31.10.2019 року в розмірі 413 855,05 грн., з яких: 5361,40 грн. - заборгованість за кредитом; 402 305,90 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 6187,75 грн. – заборгованість за пенею та комісією.

Однак, представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 21 216,76 грн. з яких : 5361,40 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 5361,40 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 15 855,34 грн. заборгованість за простроченими відсотками.

21.05.2018 публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (скорочена назва - ПАТ КБ «Приватбанк») змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (скорочена назва - АТ КБ «Приватбанк»).

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про Акціонерні товариства» зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, пов`язаних зі зміною назви, у зв`язку з чим у зазначеній цивільній справі назва позивача ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає заміні на АТ КБ «Приватбанк».

За змістом ст. ст. 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Частиною першою ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Разом з тим, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до вимог позивача.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України). Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За кредитним договором, що визначає щомісячні платежі та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верхового Суду України, викладеним у постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ч. 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що останню проплату за вказаним кредитним договором ОСОБА_2 було здійснено 12 червня 2014 року в сумі 12,25 грн. в рахунок погашення суми за наданим кредитом.

З даним позовом АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду 11 грудня 2019 року, тобто поза межами строків позовної давності, що з урахуванням заяви відповідачки про застосування строків позовної давності, відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Будь-яких доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку суду позивачем не надано.

Таким чином, позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, а тому вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача відсотків.

Зазначене узгоджується з Правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 28 березня 2018 року № 14-10цс18 у справі № 444/9519/12.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Згідно з ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню, у зв`язку із спливом строку позовної давності.

Оскільки у задоволенні позовних вимог суд повністю відмовляє, вимоги позивача про стягнення судових витрат на його користь задоволенню також не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 76-83, 141, 158, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 256-261, 266, 267, 525, 526, 536, 611, 1048, 1054 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити у зв`язку із спливом строку позовної давності.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Дата складення повного судового рішення – 04 жовтня 2021 року.

Головуюча Лемак О.В.