Рішення № 10022414, 16.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/20416.06.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР НАФТОГАЗ»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР ЕКСІМ"

Простягнення 10663495,58 грн.

          Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Кизенко Д.О. –дов. № 14/01 від 18.01.2010 р.

Від відповідача: Антоненко В.В. –дов. № 17/05 від 17.05.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР НАФТОГАЗ»до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР ЕКСІМ" про стягнення 10663495,58 грн. боргу за договором № ФЕ-ФН-20/02/09 від 20.02.2009 р.

Ухвалою суду від 20.04.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/204 та призначено її розгляд на 31.05.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 31.05.2010 р. підтримав позовні вимоги та надав документи на виконання вимог ухвали від 20.04.2010 р.

Представник відповідача у судовому засідання надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому визнав у повному обсязі позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР НАФТОГАЗ».

Для прийняття рішення та виготовлення його повного тексту у судовому засіданні 31.05.2010 р. було оголошено перерву до 16.06.2010 р.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР НАФТОГАЗ»(покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР ЕКСІМ»(продавець) був укладений договір № ФЕ-ФН-20/02/09 від 20.02.2009 р., відповідно до умов якого продавець зобов’язався передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов’язався прийняти та оплатити паливо-мастильні матеріали.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.2. договору № ФЕ-ФН-20/02/09 від 20.02.2009 р. встановлено, що загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у додаткових угодах або специфікаціях, що є додатками до договору.

Строк дії зазначеного договору –з моменту підписання сторонами даної угоди та до 31.12.2009 р.

12.11.2009 року сторони уклали додаткову угоду № 13 до договору № ФЕ-ФН-20/02/09 р. від 20.02.2009 р., відповідно до пунктів 1, 2, 3 якої сторони погодили, що продавець зобов’язується поставити позивачу дизельне паливо ЕН-590 у кількості 1640,00 тонн загальною вартістю 10794480,00 грн.

У відповідно до пункту 3 даної додаткової угоди –строк поставки товару до 20 грудня 2009 р.

Пунктом 4 даної додаткової угоди сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах повної або часткової попередньої оплати, але в будь-якому разі на момент поставки повинно бути оплачено не менше 50 % вартості товару.

Пунктом 8 додаткової угоди № 13 до договору № ФЕ-ФН-20/02/09 від 20.02.2009 р., зазначено, що у випадку невиконання умов додаткової угоди постачальник протягом п’яти календарних днів з моменту граничного терміну поставки, передбаченого п. 3 угоди (20.12.2009 р.), зобов’язаний повернути покупцю грошові кошти, отримані на виконання угоди.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що на виконання умов договору № ФЕ-ФН-20/02/09 від 20.02.2009 р. та додаткової угоди №13 від 12.10.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР НАФТОГАЗ»перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР ЕКСІМ» грошові кошти у сумі 10794470,55 грн., що підтверджується наступними документами:

платіжним дорученням № 10400 від 11 вересня 2009 р. на суму 100000,00 грн.;

платіжним дорученням № 10401 від 11 вересня 2009 р. на суму 263000,00 грн.;

платіжним дорученням № 10402 від 11 вересня 2009 р. на суму 1078000,00 грн.;

платіжним дорученням № 105015 від 17 вересня 2009 р. на суму 1400000,00 грн.;

платіжним дорученням № 105116 від 21 вересня 2009 р. на суму 51600,00 грн.;

платіжним дорученням № 105362 від 29 вересня на суму 1775000,00 грн.;

платіжним дорученням № 105411 від 30 вересня 2009 р. на суму 3632626,92 грн.;

платіжним дорученням № 105413 від 30 вересня 2009 р. на суму 42000,00 грн.;

платіжним дорученням № 105953 від 21 жовтня 2009 р. на суму 3049000,00 грн.

В свою чергу, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо поставки нафтопродуктів у кількості та в строк, що обумовлені в додатковій угоді № 13 від 12.10.2009 р., належним чином не виконав.

На виконання п.5 додаткової угоди договору, відповідачем позивачу було повернено 130974,97 грн.

Актом звірки взаєморозрахунків між ТОВ «ФАКТОР ЕКСІМ»та ТОВ «ФАКТОР НАФТОГАЗ», який підписаний представниками обох сторін, встановлено, що станом на 13.04.2010 р. заборгованість ТОВ «ФАКТОР ЕКСІМ»перед ТОВ «ФАКТОР НАФТОГАЗ»становить 10663495,58 грн.

У зв’язку з цим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача на підставі пункту 5 додаткової угоди № 13 до договору № ФЕ-ФН-20/02/09 10794470,55 грн. заборгованості.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, тоді як відповідач у визначений договором № ФЕ-ФН-20/02/09 від 20.02.2009 р. та додатковою угодою № 13 від 12.10.2009 р. строк не здійснив поставку товару та не повернув отримані кошти.

У судовому засіданні представник відповідача надав суду письмові пояснення в яких визнав позовні вимоги ТОВ «ФАКТОР НАФТОГАЗ»про стягнення 10663495,58 грн. заборгованості за договором № ФЕ-ФН-20/02/09 від 20.02.2009 р.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення заборгованості у розмірі 10663495,58 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР НАФТОГАЗ»стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР ЕКСІМ»заборгованості за договором № ФЕ-ФН-20/02/09 від 20.02.2009 р. та додаткової угоди № 13 від 12.10.2009 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР ЕКСІМ»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 11, ідентифікаційний код 14353305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР НАФТОГАЗ»(03150, м. Київ, вул. Тельмана, 5, ідентифікаційний код 36134497) 10663495 (десять мільйонів шістсот шістдесят три тисячі чотириста дев’яносто п’ять) грн. 58 коп. боргу, 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                           Гавриловська І.О.