Рішення № 10022254, 10.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/13710.06.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІЯ ВИН»

До Фізичної особи-підприємця Поторжанської Олени Павлівни

Про стягнення 4603,58 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Гладченко О.О. –представник за довіреністю № б/н від 30.04.10.

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІЯ ВИН»до Фізичної особи-підприємця Поторжанської Олени Павлівни про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором поставки № ДАО-000555 від 01.04.08. в сумі 4603,58 грн. (3140,50 грн. –основний борг, 1463,08 грн. –проценти).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства України не виконав своєчасно та в повному обсязі свої зобов’язання перед позивачем за по оплаті товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.10. порушено провадження у справі № 30/137; розгляд справи було призначено на 25.05.10. о 11-10.

Представники сторін в судове засідання 25.05.10. не з’явились, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 05.05.10. про порушення провадження у справі № 30/137 не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/137 відкладено на 10.06.10. о 10-40.

В судовому засіданні 10.06.10. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 10.06.10. повторно не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 25.05.10. не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, наданим позивачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.04.08. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРІЯ ВИН»(далі –Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Поторжанською Оленою Павлівною (далі –Покупець) було укладено Договір поставки № ДАО-000555 від 01.04.08. (далі –Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, 1.2) постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі згідно заявок-замовлень Покупця, передати у власність Покупцеві товар, визначений у п. 1.2 цього Договору (далі –Товар), а Покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити товар. Під Товаром по даному Договору сторони розуміють товари народного споживання, зазначені у специфікації до Договору.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що Договір діє з моменту його підписання обома Сторонами до 31.12.08. в частині здійснення поставок, а в частині здійснення розрахунків до моменту їх повного виконання.

Відповідно до п. 10.2 Договору, якщо жодна з Сторін, до закінчення зазначеного терміну не заперечує проти продовження дії Даного Договору, то він вважається продовженим на 1 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, виконуючи умови Договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу, а відповідач прийняв товар за накладними № АС-0005402 від 16.09.09. на суму 1 910,16 грн., № АС-0005403 від 16.09.09. на суму 1 978,56 грн., № АС-0005404 від 16.09.09. на суму 485,82 грн., № АС-0005405 від 16.09.09. на суму 120,96 грн., а всього на суму 4495,50 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору, розрахунок за товар, що поставляється, здійснюється не пізніше 14 днів з моменту поставки товару Покупцю, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або внесення готівкових грошових коштів в прибуткову касу Постачальника.

Таким чином, розрахуватись за поставлений товар Фізична особа-підприємець Поторжанська Олена Павлівна мала не пізніше 30.09.09.

Як зазначає Товариство з обмеженою відповідальністю «АРІЯ ВИН», відповідачем в рахунок оплати боргу було надіслано наступні грошові суми:

- 11.12.09. –100,00 грн.;

- 29.12.09. –500,00 грн.;

- 27.01.10. –200,00 грн.;

- 19.02.10. –200,00 грн.;

- 24.02.10. –135,00 грн.;

- 16.03.10. –120,00 грн.;

- 17.03.10. –100,00 грн., а всього на суму 1355,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що сума основного боргу відповідача складає 3140,50 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як визначено ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом обов’язку по оплаті товару в повному обсязі не виконав, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІЯ ВИН»щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Поторжанської Олени Павлівни 3140,50 грн. основного боргу слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах за отриманий товар, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь з відповідача 1463,08 грн. –процентів за час прострочення оплати товару.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Як встановлено п. 5.4 Договору, за користування чужими грошовими коштами, яке може відбуватися в зв'язку з простроченням оплати за товар, Покупець зобов'язаний сплатити 40% річних (0,1% в день) від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем завищено суму процентів за час прострочення оплати товару, в зв’язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за час прострочення оплати товару в розмірі 776,63 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 629, 691, 712, Цивільного кодексу України, ст. 173, 180, 188, 193, 216, 218, 224 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІЯ ВИН»задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Поторжанської Олени Павлівни (03061, м. Київ, вул. Патріотів, 23; 03150, м. Київ, вул. Горького, 110, код ЄДРПОУ 2564813963) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІЯ ВИН»(68500, Одеська область, Тарутинський район, смт. Тарутине, вул. Капітана Панасенко, б. 1А; 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32, код ЄДРПОУ 31851793) 3140 (три тисячі сто сорок) грн., 50 коп. - основного боргу, 776 (сімсот сімдесят шість) грн., 63 коп. - процентів за час прострочення оплати товару, 86 (вісімдесят шість) грн., 79 коп. - державного мита, та 200 (двісті) грн., 80 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 686 (шістсот вісімдесят шість) грн., 45 коп. - процентів за час прострочення оплати товару –в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М. Ващенко