Рішення № 100219903, 08.10.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 жовтня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4138/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кремінської міської ради Луганської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі – відповідач), з такими вимогами:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування, але не більше шести місяців;

2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середньомісячну заробітну плату на період працевлаштування, але не більше шести місяців, яку він одержував на виборній посаді у Новокраснянській сільській раді.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.12.2020 повноваження сільського голови Смалька Ю.В. були припиненні відповідно до вимог частини першої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», про що було внесено відповідний запис у трудову книжку позивача. Після припинення повноважень, позивач звертався з питанням працевлаштування за попереднім місцем роботи до ФОП ОСОБА_2 , однак останнім було повідомлено про те, що, у зв`язку із змінами та умовами роботи ФОП ОСОБА_2 з 15.08.2019 найману робочу силу не використовує, а останнє робоче місце ОСОБА_1 - посаду механіка з випуску автотранспорту на лінію скорочено.

У зв`язку із неможливістю працевлаштуватися, позивач, з метою вирішення питання щодо збереження за ним і виплатою середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді, на підставі вимог частини другої статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», звернувся до відповідача із заявою щодо збереження за ним середньої заробітної плати. Проте, Кремінською міською радою Луганської області листом від 20.05.2021 № 03-06-02/1851 позивачу було відмовлено у збереженні за ОСОБА_1 середньої заробітної плати. Відмова мотивована відсутністю коштів на вказані цілі.

Позивач вказує, що у період з 04.11.2015 по 03.12.2020 він працював сільським головою, на нього поширювалась дія норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», якими встановлено права, обов`язки та гарантії діяльності сільських, селищних, міських голів у тому числі встановлені частиною другою статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» щодо виплати середньої заробітної плати на період працевлаштування у випадку неможливості надання попередньої роботи.

Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у збереженні (нарахуванні та виплаті) середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування протиправними.

Ухвалою від 10 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (арк. спр. 15-16).

Від Кремінської міської ради Луганської області 26 серпня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 20-22).

Абзацом 1 частини 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» визначено, що депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Аналогічні вимоги визначені статтею 118 Кодексу законів про працю України.

Зі змісту вказаних норм відповідач дійшов до висновку, що тягар працевлаштування позивача також покладений на особу, яка була роботодавцем до його призначення у встановленому порядку на виборну посаду.

Позивач надав довідку від 14.04.2021 № 1 ФОП ОСОБА_2 про неможливість працевлаштування на посаду, проте вказана довідка не містить інформації про вжиті заходи ФОП ОСОБА_2 щодо працевлаштування позивача на інше підприємство, установу, організацію. Також матеріали справи не містять інформації щодо волевиявлення позивача стосовно працевлаштування на рівноцінній роботі (посаді) на іншому підприємстві, в установі, організації.

Відповідач звертає увагу на відсутність бюджетних коштів на виплату позивачу середньої заробітної плати.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 04.11.2015 по 03.12.2020 обіймав посаду голови Новокраснянської сільської ради № 1, що підтверджується копіями паспорту громадянина України, картки платника податків та записами трудової книжки (арк.спр.4-7, 29-31).

Рішенням Кремінської міської ради від 03.12.2020 № 1/1 повноваження сільського голови з 03.12.2020 припинено відповідно до частини першої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», про що внесено відповідний запис у трудову книжку позивача (арк. спр. 31).

З метою працевлаштування на попереднє місце роботи після припинення повноважень ОСОБА_1 звернувся до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , який довідкою від 14.04.2021 № 1 повідомив про відсутність можливості такого працевлаштування; останнє місце роботи – посаду механіка з випуску автотранспорту на лінію скорочено (арк. спр. 10).

Наведене стало підставою звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою від 14.04.2021 про збереження виплати середньої заробітної плати у зв`язку із неможливістю працевлаштування (арк. спр. 8).

Листом від 20.05.2021 № 03.06.02/1851 Кремінська міська рада Луганської області, розглянувши заяву позивача від 14.04.2021, повідомила про необхідність документального обгрунтування всіх можливих обставин, пов`язаних із такими виплатами; наявність потреби в уточненні питання щодо повної реалізації диспозиції частини другої статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», зокрема, відсутність відповідної інформації про волевиявлення стосовно працевлаштування на рівнозначній роботі (посаді) на іншому підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до цього листа сільська рада не вбачає законних підстав для виплати середнього заробітку та вказує на відсутність бюджетних коштів на такі цілі.

Вважаючи відмову Кремінської міської ради Луганської області в виплаті належних коштів протиправною, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Роботодавець створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Законом України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

За приписами статті 5 Закону № 280/97-ВР система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Особливості правового статусу сільського голови регламентовані статтею 12 Закону № 280/97-ВР.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону № 280/97-ВР на сільських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.

Закон України від 11 липня 2002 року № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» (далі - Закон № 93-IV) відповідно до Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», інших законів України визначає правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі місцева рада) як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради.

Положеннями частини другої статті 33 Закону № 93-IV гарантовано, що депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.

Таким чином, ОСОБА_1 має право на отримання середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді у раді впродовж періоду пошуку ним роботи, але не більше шести місяців, за умови відсутності його попередньої роботи (посади) або іншої рівноцінної.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався з метою працевлаштування на попередню посаду до ФОП ОСОБА_2 . Неможливість працевлаштування підтверджена довідкою від 14.04.2021 № 1, в якій також вказано, що у зв`язку із змінами та умовами роботи наймана робоча сила ФОП ОСОБА_2 не використовується, тобто інша рівноцінна робота також відсутня.

При цьому, суд звертає увагу, що конструкція частини другої статті 33 Закону № 93-IV регламентує, що середній заробіток на період працевлаштування зберігається за депутатом (сільським головою) безвідносно до підстав відмови у працевлаштуванні на попередню роботу.

Тобто, Кремінська міська рада Луганської області за відсутності відповідних повноважень надала оцінку обґрунтованості підстав, за яких ФОП ОСОБА_2 відмовило у працевлаштуванні на попередню посаду.

За наведених обставин суд дійшов висновку щодо протиправності дій відповідача з відмови в нарахуванні та виплаті позивачу середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування, але не більше шести місяців.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).

Таким чином, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Щодо розміру середнього заробітку за 6 місяців.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, у тому числі на виконання положень частини другої статті 33 Закону № 93-IV, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Постанова № 100).

Відповідно до пункту 2 Постанови № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку № 100 врегульовано, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

За приписами пункту 5 Постанови № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 Постанови № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Повноваження ОСОБА_1 як голови сільської ради припинені 03.12.2020 року, отже останні два місяці роботи на посаді – жовтень та листопад 2020 року.

Довідкою про доходи, отримані позивачем на посаді голови сільської ради за жовтень-листопад 2020 року (арк. спр. 36-37), підтверджено, що у жовтні 2020 року він отримав заробітну плату в розмірі 40670,68 грн (оклад – 7500, ранг - 600, вислуга – 810, надбавка за високі досягнення – 4455, щомісячна премія – 7500, матеріальна допомога – 19805,68) за 21 відпрацьований день.

З урахуванням вимог пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати не має бути врахована матеріальна допомога як одноразова виплата у сумі 19805,68 грн, тому заробітна плата для обчислення середньої заробітної плати позивача за жовтень 2020 року складає 20865, 00 грн (40 670,68 – 19805,68).

В листопаді 2020 року позивач отримав 20865,00 грн (оклад – 7500, ранг - 600, вислуга – 810, надбавка за високі досягнення – 4455, щомісячна премія – 7500) за 21 відпрацьований день.

Таким чином, розрахунок суми середньої заробітної плати на період пошуку роботи виглядає наступним чином:

1) (20865,00 грн + 20865,00 грн ): 42 днів = 993,57 грн (розмір середньоденної заробітної плати);

2) загальна кількість робочих днів у жовтні-листопаді 2020 року складає 42 дня, середньомісячне число робочих днів дорівнює 21 дню;

3) 993,57 грн х 21 день = 20864,97 грн (розмір середньої місячної заробітної плати);

4) 20864,97 грн х 6 місяців - 125189,82 грн (загальна сума середньої заробітної плати на період пошуку роботи).

Таким чином, на користь ОСОБА_1 підлягає виплаті середньомісячна заробітна плата за шість місяців у сумі 125189,82 грн .

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не вжито усіх необхідних заходів, визначених частиною другою статті 33 Закону України «Про статус місцевих депутатів місцевих рад», а тому, у відповідача виник обов`язок щодо збереження, але не більше шести місяців, середньої заробітної плати, яку позивач одержував на посаді голови сільської ради, що має бути виплачена з відповідного місцевого бюджету.

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений у справах про стягнення заробітної плати.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кремінської міської ради Луганської області (місцезнаходження: 92900, Луганська область, м. Кремінна, пр-т Дружби, буд. 1, код ЄДРПОУ 21757011) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Кремінської міської ради Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування, але не більше шести місяців.

Зобов`язати Кремінську міську раду Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату на період працевлаштування, але не більше шести місяців, в сумі 125189 (сто двадцять п`ять тисяч сто вісімдесят дев`ять) гривень 82 копійки.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Захарова