Рішення № 10021911, 15.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 13/22815.06.10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемакс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ-17"

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу - 27 400,00грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача –Данілочкін О.Ф. - передставник

від відповідача –не з’явився

Обставини справи та СУТЬ СПОРУ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемакс" звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ-17" (далі-відповідач) заборгованості у сумі 27400,00 грн.

Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати у сумі 274,00 грн. сплаченого при поданні позову державного мита, 236,00 грн. –витрат з оплати послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1740,00 грн. витрат пов’язаних з оплатою послуг адвоката.

27.04.09 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/228, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії.

15.06.10 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з покладенням відповідальності на відповідача згідно закону.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відзив на позов не наддав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи на адресу вказану у позовній заяві та довідці Держкомстату України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Цемакс" на підставі усної домовленості було здійснено поставку продукції, а саме цементу М500, Товариству з обмеженою відповідальністю "СМУ-17" в період з 31.07.08 по 03.11.08 на суму 121149,00 грн. у кількості та за ціною визначеною у Видаткових накладних належним чином засвідчені копіі наявна у матеріалах справи.

Вищезазначена продукція отримана відповідачем на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей, крім того, про це свідчить підпис та відтиск печатки у графі отримувач на видаткових накладних.

Відповідно до Рахунків, що виставлялися відповідачу на отриману продукцію, відповідач зобов’язаний провести оплату за отриману продукцію протягом 3 календарних днів, починаючи з дати прийому-передачі товару.

Відповідачем здійснено частковий розрахунок за отриману продкцію на загальну суму 93749,00 грн., та з порушенням строків що підтверджується банківськими виписками позивача.

Позивачем направлено на адресу відповідача акт звірки розрахунків станом на 31.12.09, який отриманий відповідачем 15.02.10.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 27400,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов про стягнення боргу в розмірі 27400,00 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 1740,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката у відповідності до положень ст. 49 ГПК України.

На підставі наданих позивачем доказів, судом встановлено, що 25.02.10 між позивачем - “клієнт”та Данілочкіним О.Ф.–“адвокат”, який діє на підставі свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю № 4114/10, видане Київською міською КДК Адвокатури 16.10.09 був укладений договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого “адвокат”зобов’язався представляти і захищати інтереси “клієнта”в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також загальних та господарських судах України. За вищевказаним договором, позивач сплатив адвокату 1740,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 456 від 15.03.10 (копія в матеріалах справи).

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (п.10 Роз’яснення ВАС України від 04.03.98 р. N 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”).

Статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України від 14.07.04р. № 01-8/1270).

На підставі вищевикладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача 1740,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката правомірна та підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ-17" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, код ЄДРПОУ 35140473), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемакс" (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 35-А, код ЄДРПОУ 33945935) 27400 (двадцять сім тисяч чотириста) грн. 00 коп. основного боргу, 274 (двісті сімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та 1740 (одна тисяча сімсот сорок) грн. 00 коп. витрат пов’язаних з оплатою послуг адвоката.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Курдельчук