Рішення № 10021788, 20.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/14720.05.10 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота"

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Захід"

про                     стягнення 6446,68 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:           

Від позивача не з`явились

Від відповідача Волков В.В., довіреність б/н від 12.10.2009 р.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 5150,00 грн. заборгованості за договором № 7-1754 на транспортно-експедиційне обслуговування від 06.09.2007р. та 649,10 грн. пені, 144,08 грн. трьох відсотків річних, 503,50 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2010р. порушено провадження у справі № 8/147, розгляд справи призначений на 08.04.2010р.

Через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з знаходженням у відрядженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2010р. розгляд справи відкладений на 20.05.2010р., у зв’язку з нез’явленням представників сторін у судове засідання, неподанням ними витребуваних доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2010р. за заявою судді Катрич В.С., Голова Господарського суду міста Києва, продовжив строк вирішення спору у справі № 8/147.

У судове засідання, призначене на 20.05.2010р. з‘явився представник відповідача. Представник позивача у судове засідання не з’явився.

Від позивача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача, у зв’язку з неможливістю направити повноважного представника у судове засідання, та повідомити про прийняте рішення.

Крім того, від позивача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення по справі.

Від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що відповідач визнає борг у сумі 5150,00 грн., в частині ж вимог про стягнення з відповідача трьох відсотків річних, збитків від інфляції та пені відповідач заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд відстрочити виконання рішення суду у справі № 8/147 на шість місяців.

Суд врахував, що невиконання відповідачем власних зобов’язань за договором №7-1754 на транспортно-експедиційне обслуговування від 06.09.2007р., протягом тривалого строку призводить до додаткових збитків позивача. Зокрема, судом встановлено, що за період з моменту виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем до часу розгляду справи, середній індекс інфляції в Україні склав приблизно 107,6%, що знецінило суму боргу відповідача перед позивачем, тоді як відповідач жодних дій, спрямованих на погашення боргу, перед позивачем не вчинив.

За таких обставин, суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду у справі № 8/147.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Перед початком розгляду справи по суті представника відповідача ознайомлено з його правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

06.09.2007р. між ТОВ «Схід-Захід»- «експедитор»та ТОВ «Сота»- «перевізник»був укладений договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 7-1754 (надалі - договір), який регулює взаємовідносини сторін: «експедитора» та «перевізника»з організації перевезень та транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів автомобільним транспортом, коли ініціатором таких перевезень є «експедитор», який виступає від власного імені або від імені вантажовласника, з яким «експедитор»має відповідні господарські договори, або працює за окремими дорученнями, заявками, замовленнями.

Згідно з п.2.1 договору, «експедитор»направляє «перевізнику»по факсу за 1 сутки до пропонуємого відвантаження вантажу заявку, яка повинна містити наступні свідчення: найменування пунктів завантаження та розвантаження вантажу; найменування вантажу, його кількість; дату та час завантаження, дату та час доставки та розвантаження вантажу; вартість транспортних послуг.

Згідно заявок № 0000000195 від 05.02.2009р., № 0000000205 від 06.02.2009р., № 0000000355 від 10.03.2009р. позивачем були надані відповідачу послуги з перевезення вантажу на суму 6650,00 грн. за маршрутами Калинівка-Черепашинці-Коломия, Калинівка-Черепашинці-Івано-Франківськ, Калинівка-Черепашинці-Ровно.

Факт надання позивачем послуг з перевезення вантажу згідно вищевказаних заявок підтверджується товарно-транспортними накладними № О-00000790 від 05.02.2009р., № О-00000791 від 05.02.2009р., № О-00000784 від 05.02.2009р., № О-00000785 від 05.02.2009р., № О-00000828 від 07.02.2009р., № О-00000849 від 07.02.2009р., № О-00000848 від 07.02.2009р., № О-00000829 від 07.02.2009р., № О-00001481 від 10.03.2009р., № О-00001480 від 10.03.2009р.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури №СО-0000221 від 07.02.2009р., №СО-0000225 від 09.02.2009р., № СО-0000483 від 11.03.2009р., в якому встановлений строк оплати.

Між позивачем та відповідачем був складений, підписаний та скріплений печатками сторін акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № СО-0000225 від 07.02.2009р., який свідчить про виконання позивачем робіт та прийняття їх відповідачем без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Таким чином, позивач виконав власні зобов’язання належним чином, відповідач в свою чергу не виконав власні зобов’язання належним чином, за виконані позивачем роботи розрахувався частково.

Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача з претензією сплатити заборгованість за виконані позивачем роботи в розмірі 5650,00 грн. (претензія № 90 від 05.08.2009р. та повідомлення про вручення поштового відправлення за 07.08.2009р. з відміткою про отримання відповідачем 10.08.2009р. знаходяться в матеріалах справи).

У відповідь на вищевказану претензію, відповідач наголосив, що він шукає всі можливі шляхи для розрахунку (копія відзиву на претензію від 13.08.2009р. знаходиться в матеріалах справи).

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані позивачем роботи у повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків у повному обсязі суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена, визнається відповідачем та становить 5150,00 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, визнав суму заборгованості, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5150,00 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу за договором № 7-1754 на транспортно-експедиційне обслуговування від 06.09.2007р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 649,10 грн. пені, 144,08 грн. трьох відсотків річних, 503,50 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача за надані позивачем послуги виникло між позивачем і відповідачем на підставі договору договором № 7-1754 на транспортно-експедиційне обслуговування від 06.09.2007р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних позивачем робіт, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем збитків від інфляції в розмірі 503,50 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 144,08 грн. зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 503,50 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 144,08 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Пунктом 6.4 договору передбачено, що за прострочку оплати транспортних послуг «експедитор»зобов’язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень послався на те, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла, у зв’язку з відсутню проведення розрахунків замовником послуг на перевезення - ДП ТД «Вінніфрут»з відповідачем.

Однак, в силу ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

При цьому, не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, тобто коли виконанню зобов’язання перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

При цьому, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 649,10 грн. правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач визнав заявлені позовні вимоги в частині основного боргу в розмірі 5150,00 грн., та враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, при задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 15, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 611, 612, 617, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 218, 231 ГК України, ст.ст. 42, 32, 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -                                         

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Захід" (02225, м.Київ, вул. Архітектора Ніколаєва, буд. 7; код 31980480) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота" (76492, м.Івано-Франківськ, с. Микитинці, вул. Юності, 33; код 31262487) 5150 (п’ять тисяч сто п’ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 649 (шістсот сорок дев’ять) грн. 10 коп. пені, 144 (сто сорок чотири) грн. 08 коп. трьох відсотків річних, 503 (п’ятсот три) грн. 50 коп. збитків від інфляції, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич

Дата підписання: 14.06.2010р.