Рішення № 10021694, 15.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/7815.06.10 За позовом          IHOR SERVICE INC

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Дункан"

Про                    стягнення 239976,00 грн.,

Суддя: Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача                    Шевчук В.В. (дов. б/н від 19 листопада 2009р.)

Від відповідача          Оверко І.І. (дов. б/н від 30.04.10р.)

                              Марченко Ю.О. (дов. б/н від 30.04.10р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошується повний текст рішення у справі з оголошеною в судовому засіданні 11.06.10р. по 15.06.10р. перервою для підготовки повного тексту рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.04.2010р. Компанія IHOR SERVICE INC (далі по тексту позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дункан" (далі по тексту відповідач) про стягнення 239976,00 грн. за Договором поставки № US/IL/145 від 20.12.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2010р. порушено провадження у справі № 9/78 та призначено справу до розгляду на 21.05.2010р.

В судове засідання 21.05.2010р. представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд належним чином не повідомив, хоча представником відповідача 17.05.10р. подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та здійснено ознайомлення з матеріалами справи представником відповідача –Сидоренко І.В. 19.05.10р.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, вимоги ухвали суду виконав частково, просив позовні вимоги задовольнити на підставі зазначеного в позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.10р. розгляд справи було відкладено до 04.06.10р. на підставі норм ст. 77 ГПК України, в зв’язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та необхідністю витребування судом матеріалів господарської справи № 49/191 за позовом IHOR SERVICE INC до ТОВ «Дункан»про стягнення заборгованості для дослідження матеріалів зазначеної справи в наступному судовому засіданні.

В судове засідання 04.06.2010р. з’явились представник позивача Шевчук В.В. та представник відповідача –Оверко І.І.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 04.06.10р. про здійснення технічної фіксації судового процесу, яке судом задоволено та розгляд справи в судовому засіданні здійснювався за допомогою технічної фіксації судового процесу.

Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що керівник відповідача перебуває на лікарняному, в зв’язку з чим відповідач не має можливості надати витребувані ухвалою суду від 19.04.10р. та від 21.05.10р. документи та відзив на позовну заяву.

Дане клопотання судом відхилено як невмотивоване, оскільки повноважний представник відповідача ознайомлювався з матеріалами справи 19.05.10р., тобто заздалегідь мав можливість надати витребувані судом документи та відзив на позовну заяву, а також представникові відповідача надано право підпису відзивів на позовну заяву та виклад позиції від імені відповідача відповідно до довіреності б/н від 30.04.10р. Крім того, суд зазначає, що відповідач є юридичною особою, а отже у випадку перебування на лікарняному керівника відповідача, виконання його обов’язків відповідним наказом покладається на уповноважену особу.

Представником відповідача також було заявлено клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 9/78, яке судом задоволено та представникові відповідача надано для огляду в судовому засіданні матеріали справи № 9/78.

Від представника відповідача надійшло клопотання б/н, датована 06.06.2010р., яке долучено до справи 04.06.10р., відповідно до якого представник відповідача просить витребувати у позивача додаткові докази реєстрації позивача у якості юридичної особи та його правоздатності. Представником позивача надано пояснення, відповідно до яких юридичний статус та реєстрацію позивача у якості юридичної особи є документ № 6606-951-6, виданий Державним секретарем штату Іллінойс 29.12.09р., який підтверджує реєстрацію позивача у якості корпорації відповідно до законодавства штату Іллінойс (США), апостильований відповідно до Гаазької конвенції від 05.10.1961р. 20.01.10р.

Відповідно до п. 2 Роз’яснень президії Вищого господарського суду України за № 04-5/608 від 31.05.02р. «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій»(із змінами та доповненнями), на вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має подати оформлений з урахуванням статті 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

Правовий статус іноземного суб'єкта господарювання підтверджується, як правило, випискою з торговельного (банківського, судового) реєстру країни, де такий суб'єкт господарювання має офіційно зареєстровану контору. Правовий статус іноземних суб'єктів господарювання може також підтверджуватись еквівалентними доказами правового статусу, що визнаються як такі законодавством країни створення, громадянства або місця знаходження такого суб'єкта і видані компетентними органами цієї країни. Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи (зокрема нотаріально засвідчений переклад документу № 6606-951-6 ), суд приходить до висновку, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, які підтверджують реєстрацію позивача у якості юридичної особи відповідно до законодавства США (доказом його парвосуб’єктності), а отже клопотання відповідача про витребування додаткових документів не підлягає задоволенню.

Відповідачем у справі подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України без зазначення пункту вказаної статті як підстави для припинення провадження у справі, яке мотивоване тим, що відповідно до укладеного між сторонами Контракту № US/IL/145 від 20.12.08р. передбачено, що всі спори по вказаному контракту повинні направлятися на вирішення до консулату м. Чікаго, США відповідно до законодавства штату Іллінойс.

Представник позивача проти задоволення поданого клопотання заперечує та зазначає, що даний спір підвідомчий господарським судам України та просить застосовувати українське законодавство для вирішення даного спору, про що він зазначив у позовній заяві з посиланням на конкретні норми законодавства.

Розглянувши подане клопотання про припинення провадження у справі, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи (зокрема контракт укладений між сторонами) суд приходить до висновку, що воно задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як зазначено у пункті 1 Роз’яснень президії Вищого господарського суду України за № 04-5/608 від 31.05.02р. «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій»(із змінами та доповненнями), відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) іноземні підприємства і організації мають право звернення до господарських судів згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

При цьому правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Закон України "Про міжнародне приватне право" (пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право") спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ГПК.

При цьому, Вищий господарський суд України зазначив, що статтею 80 ГПК припинення провадження у справі у випадку, коли сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення державного іноземного суду, не передбачено.

Враховуючи викладене, а також те, що місцезнаходженням відповідача, який є юридичною особою, є місто Київ, спір виник щодо невиконання договірних зобов’язань суб’єктами господарювання, даний спір підвідомчий Господарському суду міста Києва, а отже клопотання відповідача про припинення провадження у справі не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 04.06.10р. було оголошено перерву до 08.06.10р., про що представників сторін було повідомлено під розписку (наявна в матеріалах справи), для надання можливості представникові відповідача підготувати мотивований відзив на вимогу суду.

В судовому засіданні 08.06.10р. представник позивача Шевчук В.В. підтримав заявлені позовні вимоги, надав додаткові усні пояснення.

В судове засідання з’явились представники відповідача –Оверко І.І. та Марченко Ю.О., які діють на підстав довіреності б/н від 30.04.10р.

Представником відповідача через канцелярію суду 08.06.10р. подано клопотання вих.. № 001, відповідно до якого він просить суд витребувати у позивача додаткові докази реєстрації позивача у якості юридичної особи та його правоздатності, а саме свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка.

Суд зазначив в судовому засіданні, що подане клопотання є аналогічним поданому в судовому засіданні 04.06.10р., а тому дослідивши зміст поданого клопотання, прийшов до висновку, що воно не підлягає задоволенню з підстав, зазначених вище.

08.06.10р. представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про припинення провадження у справі, в якому на вимогу суду представник відповідача зазначив, що просить припинити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.

Дослідивши зміст поданого клопотання про припинення провадження у справі,що мотиви заявленого клопотання є аналогічними клопотанню, поданому в судовому засіданні 04.06.10р.

За таких обставин, суд ухвалив відхилити подане представником відповідача клопотання про припинення провадження у справі.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі у випадках, коли після порушення провадження у справі виявлено такі обставини: спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Перелік підстав припинення провадження у справі є вичерпним, тобто суд не має права припиняти провадження у справі з підстав, не зазначених у ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Як зазначається в п. 5 листа Вищого арбітражного суду України від 17.06.93 р. N 01-8/683 "Про окремі недоліки у вирішенні господарських спорів", провадження у справі не може бути припинене з підстав, не передбачених ст. 80 ГПК.

Спір не підлягає вирішенню в господарських судах, якщо:

а) спір не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється ст. 12 ГПК;

б) спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу;

в) право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Оскільки судом щодо даного спору не встановлено жодної з трьох зазначених вище обставин, провадження у справі не підлягає припиненню на підстав п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Судом оголошено, що від представника відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання вих. №003 від 08.06.10р., яке долучено до матеріалів справи 08.06.10р. про витребування від представника позивача доказів його повноважень вести справи від імені Компанії IHOR SERVICE INC., оскільки на думку представника відповідача наявна у справі довіреність б/н від 19.11.09р. не оформлена належним чином (на думку представника відповідача апостиль проставлено не за встановленою формою) та яка видана не від імені Компанії IHOR SERVICE INC, а від імені фізичних осіб –президента компанії Бойчука Ігоря та директора Джона Бйондо.

Представником позивача надано пояснення, що він діє на підставі нотаріально засвідченої довіреності б/н від 19.11.09р., яка апостильована державним секретарем штату Іллінойс (США) 03.12.09р.

За результатами заслуховування пояснень сторін у справі та дослідження матеріалів справи (зокрема довіреності на представника позивача), суд прийшов до висновку, що клопотання відповідача про витребування додаткових доказів повноважень представника позивача діяти від імені позивача (в зв’язку з невірним порядком оформлення апостилю) не підлягає задоволенню з огляду на те, що довіреність на ім’я Шевчука В.В. та Лапіна І.О. б/н від 19.11.09р. завірена нотаріально нотаріусом штату Іллінойс (США), повноваження якого підтверджені секретарем округу, апостильована у порядку, передбаченому Гаазькою конвенцією від 05.10.1961р., та до суду надано нотаріально засвідчену копії перекладу вказаної довіреності з апостилем, а отже у суду відсутні підставі сумніватися, що позовну заяву подано не уповноваженою особою та вимагати додаткові докази повноважень представника позивача у справі.

Щодо твердження представника відповідача про те, що довіреність видана від імені фізичних осіб Бойчука Ігоря та Джона Бйондо, то суд вважає, що воно спростовується текстом довіреності, відповідно до якої вона підписана посадовими особами юридичної особи (президентом та директором), скріплена печаткою юридичної особи, а також видана на вчинення дій від імені Компанії.

Представником відповідача також подано в судовому засіданні клопотання вих. № 003/3 про продовження строку вирішення спору на підставі ст.. 69 ГПК України з метою надання сторонам можливості укласти мирову угоду. Дане клопотання представником позивача не підтримана та він просить залишити його без задоволення, оскільки не погоджується на продовження строків вирішення спору та повідомляє суд про відсутність між сторонами переговорів щодо укладення мирової угоди на момент розгляду справи 08.06.10р.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 69 ГПК України, за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті. Про продовження строку вирішення спору виноситься ухвала.

За таких обставин, виходячи з наведеної норми права, для встановлення більш тривалого строку розгляду справи сторони мають право подати суду спільне клопотання. Клопотання може також подати одна зі сторін, погодивши його з іншою стороною. Господарський суд не наділено повноваженням на власний розсуд установлювати більш тривалий строк розгляду справи, якщо про це немає відповідного клопотання сторін.

У клопотанні сторони повинні зазначити, на який строк вони вважають за потрібне продовжити строк розгляду справи, однак суд не зв'язаний строком, що його сторони зазначили у клопотанні. Водночас, суд не зобов'язаний задовольняти клопотання сторін про продовження строку розгляду справи, якщо вважає, що справа може бути розглянута у строк, установлений нормами ГПК.

Питання про продовження строку розгляду справи на більш тривалий строк за клопотанням сторін вирішує суддя, який розглядає справу, без звернення до голови суду (його заступника).

У п. 3.5 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України" зазначається, що у строк більше двох місяців суддя може вирішити спір, якщо про це є письмове клопотання обох сторін чи однієї сторони, погоджене з другою стороною. За наявності цих обставин у судді немає необхідності порушувати перед головою господарського суду або його заступником питання щодо продовження строку вирішення спору.

Частина 5 коментованої статті передбачає, що у випадку продовження строку розгляду справи господарський суд виносить ухвалу.

ГПК не вимагає, щоб ухвала з питань продовження строку виносилась окремим процесуальним документом, якщо строк продовжується за клопотанням сторін на підставі ч. 4 коментованої статті. Якщо суд відмовляє у продовженні строку розгляду справи, ухвала про це не виноситься. Ухвала про продовження строку розгляду справи оскарженню не підлягає.

Виходячи з вищенаведеного, а також враховуючи те, що сторонами не поданого спільного клопотання чи погодженого іншою стороною клопотання про продовження строку розгляду спору, з огляду на те, що суд вважає, що спір може бути вирішено у двохмісячний строк, передбачений ст.. 69 ГПК України, клопотання про продовження строку розгляду справи задоволенню не підлягає.

Представником відповідача в судовому засіданні подано клопотання про призначення колегіального розгляду справи, в зв’язку зі складністю справи, яке долучається судом до матеріалів справи для передачі на розгляд керівництва суду.

Представником відповідача подане клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи та підготовити письмовий мотивований відзив на вимогу суду. Представник позивача проти поданого клопотання заперечує.

Розглянувши клопотання представника відповідача, враховуючи те, що ним не підготовлено мотивованого письмового відзиву по суті спору, а також те, що строк розгляду спору закінчується 15.06.10р., в зв’язку з подачею клопотання про колегіальний розгляд справи, в судовому засіданні 08.06.10р. оголошено перерву до 11.06.10р. для надання представникам відповідача підготувати на вимогу суду мотивований письмовий відзив та надати витребувані судом документи.

Ухвалою Голови Господарського суду міста Києва від 09.06.10р. клопотання про призначення колегіального складу розгляду справи залишено без задоволення.

08.06.10р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.06.10р., яка за резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 08.06.10р. передана на розгляд судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою суду від 10.06.10р. вказану апеляційну скаргу з доданими до неї документами було повернуто заявникові з тих підстав, що вона подана на процесуальний документ, який судом не виносився, оскільки в судовому засіданні 04.06.10р. було оголошено перерву до 08.06.10р. та на підставі норм статті 106 ГПК України, яка встановлює, в яких випадках може бути оскаржено процесуальні документи, винесені господарським судом, яка направлена заявникові поштою 11.06.10р.

09.06.10р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.10р., яка за резолюцією Голови Господарського суду міста Києва передана на розгляд судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.10р. вказану апеляційну скаргу з доданими до неї документами було повернуто заявникові з тих підстав, що вона подана на процесуальний документ, який судом не виносився, оскільки в судовому засіданні 08.06.10р. було оголошено перерву до 11.06.10р. та на підставі норм статті 106 ГПК України, яка встановлює, в яких випадках може бути оскаржено процесуальні документи, винесені господарським судом, яка разом з матеріалами апеляційної скарги вручена представникові заявника під розписку.

11.06.2010р.представником відповідача подано клопотання про відвід судді Бондаренко Г.П., яке ухвалою Заступника Голови Господарського суду м. Києві від 11.06.10р. залишено без задоволення.

В судовому засіданні 11.06.10р. до початку розгляду справи представником відповідача заявлене клопотання, відповідно до якого він просить оголосити в судовому засіданні повний текст ухвали від 08.06.10р., якою були вирішені подані представником відповідача клопотання про зобов’язання позивача надати додаткові документи, про припинення провадження у справі, про залишення позовної заяви без розгляду, в зв’язку з подачею позовної заяви не уповноваженою на думку представника відповідача особою.

Судом представникам відповідача роз’яснено, що відповідно до приписів статті 84 ГПК:

- описова частина рішення має містити окремий виклад, зокрема, клопотань сторін та їх представників, інших учасників процесу (пункт 2 частини першої);

- у мотивувальній частині рішення вказуються, зокрема, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання сторін.

Отже, результати розгляду клопотань учасників судового процесу повинні відображатися в судовому рішенні, прийнятому по суті спору.

Обов'язкового винесення ухвали як окремого процесуального документа стосовно кожного (будь-якого) клопотання учасника процесу ГПК не передбачає. Водночас у разі потреби можливе і навіть необхідне винесення за зазначеним клопотанням саме такої ухвали, наприклад, у вирішенні питання про відвід судді (частина п'ята статті 20 ГПК), про вжиття запобіжних заходів (частина п'ята статті 434 ГПК), про вжиття заходів до забезпечення позову (стаття 66 ГПК), зміну способу та порядку виконання судового рішення (стаття 121 ГПК) тощо.

Дана позиція викладена у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від від 18.03.2008 р. N 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»та вона повідомлялась представникові відповідача у судовому засіданні 11.06.10р.

Представником відповідача подано клопотання про надання роз’яснень щодо мотивів повернення відповідачеві як заявникові апеляційної скарги на ухвалу суду від 04.06.10р. Судом роз’яснено, що дані мотиви викладені в ухвалі суду від 10.06.10р., яка направлена представникам сторін поштою.

Представником відповідача також заявлено клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, зокрема з протоколом судових засідань від 04.06.10р. та від 08.06.10р.

Дане клопотання судом задоволено та в судовому засіданні оголошено десятихвилинну перерву для надання представникові відповідача ознайомитись з матеріалами справи, зокрема з зазначеними протоколами судових засідань.

Після оголошеної в судовому засіданні перерви, представником відповідача заявлено усні клопотання про відвід судді у справі та недовіру секретарю судового засідання, яке мотивоване тим, що у протоколах на думку представника відповідача містяться неточності (зокрема зазначено, що судом проводилось дослідження доказів).

Судом не приймаються до розгляду заявлені в усному порядку клопотання про відвід судді у справі, оскільки відповідно до норм ст. 20 ГПК України відвід повинен подаватися у письмовому вигляді до початку розгляду справи. Подане представником відповідача письмове клопотання про відвід судді Бондаренко Г.П. розглянуто, про що винесена відповідна ухвала.

Крім того, суд зазначає, що нормами чинного процесуального кодексу не передбачено можливість відводу секретаря судового засідання, а у разі наявності зауважень до протоколу судового засідання сторона у справі не позбавлена права подати заяву про зауваження на протокол судового засідання, яка буде розглянута в установленому порядку.

За таких обставин, судом відхилено усні клопотання представника відповідача про відвід судді у справі та недовіру секретарю судового засідання.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив стягнути заборгованість за поставлений відповідачеві згідно контракту товар.

На вимогу суду представник відповідача письмового відзиву на позовну заяву не надав, а отже не виконав вимоги ухвали суду, які заявлялись неодноразово. На запитання суду, з яких причини представниками відповідача не виконані вимоги ухвали суду, які ставилися на кожному судовому засіданні та в ухвалі про порушення провадження у справі, представник відповідача вказав, що не має можливості надати письмовий відзив, в зв’язку з перебуванням керівника відповідача на лікарняному.

По суті заявлених позовних вимог, представник відповідача зазначив, що відповідно до наявної в нього інформації, відповідачем здійснено на користь позивача оплату поставленого товару, однак доказів цього він надати не може, оскільки документи були викрадені у керівника відповідача.

За таких обставин, представником відповідача не надано доказів, які підтверджують перебування керівника відповідача на лікарняному (лист непрацездатності), факт викрадення документів (заява до відповідних правоохоронних органів про викрадення документів), а також доказів оплати позивачеві за поставлений товар.

Суд також зазначає, що відповідач без поважних причин вкотре не виконав вимоги суду щодо надання відзиву та додаткових документів (довідку ЄДРПОУ, документи, що підтверджують правоздатність відповідача, відомості щодо наявних рахунків), оскільки представниками відповідача подавались численні клопотання підписані саме представником відповідача, довіреністю б/н від 30.04.10р. представникам відповідача не встановлено будь-яких обмежень діяти від імені відповідача, а отже неподання відзиву є свідомим ухиленням від покладеного судом обов’язку надання мотивованого письмового відзиву спрямованим на затягування розгляду справи.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини другої статті 22 ГПК сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 ГПК передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням обставин конкретної справи може розцінюватись господарським судом як зловживання процесуальними правами і тягти за собою, зокрема, такі наслідки:

- покладення на особу, що припустилася зловживання, державного мита незалежно від результатів вирішення спору (частина друга статті 49 ГПК);

- стягнення штрафу з винної сторони в доход Державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК);

- винесення у встановленому порядку окремої ухвали (стаття 90 ГПК).

За таких обставин, суд застосовує до відповідача відповідальність за невиконання вимог ухвали суду спрямоване на штучне затягування судового процесу у вигляді стягнення до Державного бюджету України штрафу у розмірі 99 мінімумів доходів громадян.

Враховуючи те, що неподання представником відповідача письмового відзиву у справі по суті заявлених позовних вимог не перешкоджає розглядові справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи клопотання представника відповідача про оголошення повного тексту рішення, в судовому засіданні 11.06.10р. було оголошено перерву до 15.06.10р.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

20.12.2008 року між компанією IHOR SERVICE INC (США) (далі по тексту позивач, продавець за умовами договору), в особі директора Джона Бйондо, діючого на підставі Корпоративного акту США і корпоративного статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дункан»(Україна) (далі по тексту відповідач, покупець за умовами договору), в особі директора Беліка Максима, діючого на підставі статуту був укладений договір поставки автомобілів № US/IL/145 (далі по тексту - Договір).

У відповідності до п. 1 договору, покупець може час від часу протягом строку дії даного договору закуповувати автомобілі у продавця відповідно до даного договору такі моделі транспортних засобів та такої комплектації, які вказані в замовленнях покупця.

Згідно п. 5 договору, загальна максимальна вартість даного договору складає 1000000,00 доларів США (один мільйон доларів США). Кожна окрема поставка є виконання зобов’язань по даному договору та визначається замовленнями Покупця.

У відповідності до п. 8 договору, початок дії договору: 20 грудня 2008 року. Строк дії договору: 20 грудня 2009 року.

На виконання своїх зобов’язань як продавця компанією IHOR SERVICE INC було здійснено поставку Товару, а саме:

-          автомобіль марки ACURA MDX номер кузова 2HNYD28888H547371;

-          автомобіль марки ACURA MDX номер кузова 2HNYD28848H555841;

-          автомобіль марки ACURA MDX номер кузова 2HNYD28898H555334.

Загальна вартість автомобілів, які поставлялись склала 30300 доларів США. Товар поставлявся морським транспортом до порту Котка (Фінляндія), де був переданий перевізнику компанії UAB «TRAVEDUS»(Латвія), що підтверджується інвойсами: №1224; №1223; №1225 та рахунком-фактурою від 09 березня 2009р. яка в подальшому доставила товар на митну територію України.

Факт отримання товару ТОВ «Дункан»підтверджується наступними документами:

-          попередня декларація №1000000.14.2009.390170 (Глухівська митниця), яка подавалась відповідачем перед отриманням товару;

-          міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №9010042.

Крім того, як вбачається із копій документів, що були надані Київською регіональною митницею на вимогу суду до матеріалів господарської справи № 49/191, які досліджувались при розгляді даної справи, зокрема акту про проведення митного огляду товарів, сертифікату відповідності, вантажно-митними деклараціями, ТОВ «Дункан», отримало та розмитнило вищевказані транспортні засоби.

Заборгованість ТОВ «Дункан»перед IHOR SERVICE INC. по договору поставки автомобілів на 26.03.2009р. становить 30300,00 доларів США (що в гривневому еквіваленті станом на 09.04.2010р. складає 239976грн. по курсу НББ 100USD =792грн).

01.04.2009р. компанією IHOR SERVICE INC. було надіслано вимогу №324 про сплату заборгованості в порядку ч.2 ст.530 ЦК України. За твердженням позивача, відповіді на вимогу від відповідача отримано не було та заборгованість по договору поставки погашена не була.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Факт укладення між сторонами договору представниками сторін не заперечується.

Стаття 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона —постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні —покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 173 ГК України передбачає, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів погашення заборгованості у розмірі 239976 грн. за Договором № US/IL/145 від 20.12.08р. за поставлений товар відповідачем не надано. Твердження представника відповідача про те, що оплату здійснено, не підтверджено належними доказами (яких взагалі не надано), однак це свідчить про визнання відповідачем наявності заборгованості.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором№ US/IL/145 від 20.12.08р. на загальну суму 239976,00 грн. належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 239976,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

На підставі ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та державне мито, пов’язані з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.33, 44, 49, 82-84 ГПК України, ст.ст.526, 225 ЦК України, ст.ст.173, 193 ГК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дункан» (02092, м. Київ, вул. Бориспільська, 23-д, ЄДРПОУ 25638548, з будь-якого виявленого державним виконавцем рахунку) на користь Компанії IGOR SERVICE INC. (4334 N. Hazel str. apt. 808, Chicago IL USA, 60613 MB FINANCIAL BANK N.A 820 N Western Ave, Chicago IL, 60622 Acc № 4550027391, SWIFT MBFIUS 44) суму основного боргу в розмірі 239976 (двісті тридцять дев’ять тисяч дев’ятсот сімдесят шість) грн. 00 коп., 2399,76 (дві тисячі триста дев’яносто дев’ять) грн. 76 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дункан» (02092, м. Київ, вул. Бориспільська, 23-д, ЄДРПОУ 25638548, з будь-якого виявленого державним виконавцем рахунку) до Державного бюджету України штраф у розмірі 1683 (одна тисяча шістсот вісімдесят три) грн. 00 коп. за невиконання вимог суду.

4. Рішення може бути оскаржене в десятиденний термін з моменту підписання у визначеному законодавством порядку.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко