Рішення № 100215790, 08.10.2021, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/988/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

08 жовтня 2021 року смт Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Лівочки Л.І.,

при секретарі - Дубчак Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Брусилів Житомирської області цивільну справу №275/988/21 за позовом акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" 26.10.2020 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги позивач обгрунтував тим, що 12.06.2012 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "Приват Банк" з заявою про отримання кредиту, та отримав кредит шляхом встановленого кредитного ліміту на платіжну карту. АТ КБ "Приват Банк" відкрив ОСОБА_1 картковий рахунок, випустив та надав платіжну картку, а також здійснював її обслуговування.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.п.2.1.2.3, 2.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг"," Тарифами" складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ " Приват Банк", які були йому надані в письмовій формі.

При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Свої зобов`язання з передачі грошових коштів банк виконав.

В порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 20.09.2020 року має заборгованість в сумі 47885,43 гривень, з яких: 27540,06 гривень заборгованість за тілом кредита, 5677,21 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, та 14668,16 грн. нарахована пеня.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за тілом кредиту у сумі 47885,43 гривень та сплачений судовий збір у розмірі 2270 гривень.

Відповідач ОСОБА_1 05.02.2021 року подав відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав з наступних підстав. 12.06. 2012 року між ним та АТ КБ "Приват Банк" було укладено Договір про надання банківських послуг шляхом підписання ним анкети-заяви про приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" "Тарифів", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua.

Позивач стверджує , що він, підписавши заяву від 12.06.2012 року, підтвердив свою згоду на те, що ознайомлений з "Умовами та правилима надання банківських послуг" та "Тарифами банку", які долучені до матеріалів справа, а тому повинен їх виконувати.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості у розмірі 47885 грн. 43 коп. по договору б/н від 12.06.2012 року, AT КБ «ПриватБанк» не надав належних та допустимих доказів наявності між ним та банком договірних відносин щодо нарахування заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за простроченим тілом кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії за користування кредитом, пені та штрафів.

В п.3.4 розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168,( які були чинними на час підписання ним анкети-заяви), банки зобов`язані в кредитному договорі зазначити: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов`язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб`єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв`язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, AT КБ «ПриватБанк» зазначив, що між сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, так як підписавши заяву-анкету його було ознайомлено з Умовами та правила надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, які викладені на банківському сайті, що підтверджується підписом у заяві.

Однак, такі доводи AT КБ «ПриватБанк» не можуть братися судом до уваги, так як відсутність його підпису на Умовах надання споживчого кредиту, відповідно до матеріалів, копії яких є у матеріалах справи, на його переконання, фактично надає можливість банку трактувати умови у будь-якій редакції та стверджувати, що саме зазначені умови погоджені з ним. Хоча ніяких умов йому не надавалося та його не було з ними ознайомлено.

Зазначення у заяві на видачу кредиту про ознайомлення його з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені його підписом, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження з ним саме в тій редакції Умов, на якій наполягає банк, що згоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справа №342/180/17.

Позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме надані суду Умови є складовою частиною укладеного між ним та банком кредитного договору і що саме надані Умови були йому надані, та він був з ними ознайомлений, підписуючи заяву.

Викладене підтверджується правовою позицією, яка міститься у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 року, справа № 6- 2320/цс16.

Зважаючи на вказану правову позицію Верховного Суду України та обставини справи, він вважає посилання AT КБ «ПриватБанк» на існування Умов та правил надання банківських послуг, які ним не підписані, як на складову частину укладеного між сторонами кредитного договору є безпідставним. Вважає, що стягненню підлягає лише отримана ним, але не виплачена сума тіла кредиту.

Відповідно до довідки про видачі йому кредитних карток по кредитному договору, термін дії останньої кредитної картки № НОМЕР_1 закінчився в липні 2017 року, тому з зазначеної дати він не мав можливості користуватися коштами позивача, а саме проводити будь-які розрахунки або знімати кошти з рахунку.

Станом на 01.08.2017 року заборгованість перед позивачем складала 15707,48 гривень.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором від 12.06.2012 року ним за період з 01.08.2017 року по 20.09.2020 року кошти не отримувалися.

За вказаний період ним було внесено на рахунок позивача для погашення заборгованості 20521,47 грн.

Враховуючи , що на день звернення позивача до суду ним було внесено значно більший розмір коштів ніж існуюча заборгованість, то він ніякої заборгованості перед AT КБ «ПриватБанк» немає. Просив у задоволені позову відмовити.

Позивач 01.03.2021 року надав до суду відповідь на відзив, в якій вказав, що ОСОБА_1 , підписавши 12.06.2012 анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, погодився, що заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір і відповідач вважався повідомленим про розмір відсотків та щомісячного платежу. Відповідачу було видано кредитну карту, коштами з якої він користувався та частково сплачував заборгованість, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнавав свої зобов`язання за договором. Власний розрахунок відповідача не є належним доказом, тому що останній немає спеціальних знань для здійснення такого розрахунку. Судово-бухалтерська експертиза з метою з`ясування питання наявності або відсутності заборгованості відповідача за кредитним договором не проводилась, тому розрахунок Банку є належним доказом. Крім того, умовами договору встановлено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом, позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі передбаченому Тарифами, що діють на дату нарахування та викладенні на банківському сайті сайті www.privatbank.ua. Просив позов задовольнити.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких не погодився з аргументами наведеними в відповіді на відзив з підстав того, що будь-якого кредитного договору між ним та банком укладено не було, та це підтверджено самим представником позивача оскільки у своїй відповіді на відзив жодних посилань на те, що між ним і банком було укладено кредитний договір немає. А саме відсутні посилання на дату укладення договору та його текст. Він не був ознайомлений з умовами кредитування, оскільки з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку ознайомлений не був і зазначених документів не підписував.

Відповідно до правової позиції , викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, ознайомлення його з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих Умов, як таких, що погоджені його підписом, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження з ним саме в тій редакцієї Умов, та вони не можуть бути беззаперечним доказом того, що станом на 12.06.2012 року, час підписання анкети- заяви, саме ці Умови були чинними.

Вважає, що зроблений ним розрахунок заборгованості є належний та допустимий доказ, оскільки розрахунок проведено ним на підставі розрахунку заборгованості за договором б/н від 12.06.2012 року, укладеного між АТ КБ "Приват Банком" та ним.

Для того, щоб обрахувати графу "Витрати клієнтом кредитних коштів", тобто знятих ним з карткового рахунку коштів та графи "Сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості", тобто внесених ним на цей же рахунок коштів, достатньо знань зі шкільної програми. Просив в задоволені позову відмовити за безпідставністю.

Позивач 22.03.2021 року подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимогта просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приват Банк" заборгованість за договором б//н від 12.06.2012 р. у розмірі 33217,27 грн., а саме 27540,06 грн.- заборгованість за тілом кредиту, 5677,21 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625, а також понесені ним судові витрати.

Позивач надав письмові пояснення , де вказав, що 12.06.2012 року між банком та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір та досягнуто всіх істотних умов договору, що підтверджується підписом ОСОБА_1 в анкеті-заяві. Відповідач підписанням анкети -заяви позичальника приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг; заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

Виписка з карткового рахунку, надана суду банком, свідчить про те, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, а отже й отримав кредитну картку " Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором.

Розрахунок, який здійснив відповідач, не є належним доказом, тому що останній немає спеціальних знань для здійснення такого розрахунку.

Розрахунок заборгованості Банку проведений автоматизованою системою станом на день звернення до суду і в ньому відображено та враховано всі фінансові зобов"язання боржника за умовами договору, а також здійсненні боржником платежі на його виконання.

Відповідач станом на 26.10.2020 року має заборгованість перед банком за договором б/н від 12.06.2012 року в розмірі 33217,27 грн. з яких: 27540,06 - заборгованість за тілом кредиту, 5677,21 грн.- заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦПК.

Відсутні будь-як належні докази погашення кредитної заборгованості за договором.

З виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнавав свої зобов"язання за договором. Посилання відповідача на те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не повинні прийматися судом до уваги.

Позивач просив позов задовольнити.

Відповідач 14.04.2021 року подав відзив на заяву про зменшення позовних вимогах, в якій вказав, що не має заборгованість за кредитним договором б/н від 12.06.2012 року перед позивачем. Йому були видані 5 кредитних карток. Термін дії останьої картки № НОМЕР_1 , виданої 30.10.2014 року- до 07.2017 року. Строк дії картки закінчився в липні 2017 року. Після закінчення строку дії користуватися (знімати кошти, оплачувати товар, послуги) карткою не міг.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданої позивачем, а саме графи "Сальдо заборгованості за наданим кредитом", станом на 01.08.2017 року забогованість відповідача перед позивачем складала 15707,48 грн.

З графи "Суми погашення за наданим кредитом" розрахунку заборгованості за договором б/н від 12.06.2012 року, ним за період з 01.08.2017 року по 20.09.2020 року було внесено на рахунок позивача для погашення заборгованості 20 521,47 гривень.

Враховуючи те, що на день звернення позивача до суду ним було внесено значно більший розмір коштів, ніж заборгованість, то він заборгованості перед AT КБ "ПриватБанк" немає.

Що стосується того, що в період з 01.08.2017 року по 20.09.2020 року, щомісячно знімалися кошт з рахунку в розмірі 433,33 гривні, то ці кошти знімалися самим позивачем. Такі висновки ним зроблені по тій причині, що він не мав можливості користуатися коштами Банку з підстав наведених вище.

Просив в задоволенні позову відмовити.

До суду представник позивача повторно не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, повторно в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнав з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву та поясненнях, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши та оцінивши надані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.06.2012 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "Приват Банк" з заявою про отримання кредиту та отримав кредит шляхом встановленого кредитного ліміту на платіжну карту. АТ КБ "Приват Банк" відкрив ОСОБА_1 картковий рахунок, випустив та надав платіжну картку та здійснював її обслуговування.

З анкети- заяви від 12.06.2012 року вбачається, що ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про отримання кредиту та про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг й ознайомлення з Тарифами банку (а.с. 16).

До позову додано позивачем текст Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк", розрахунок заборгованості та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, у яких відсутній підпис відповідача, який би підтверджував його ознайомлення з даними документами (а.с.5-13, 17-43, 123-131 ).

Згідно розрахунку, наданого АТ КБ "ПриватБанк, заборгованість ОСОБА_1 перед банком, яку позивач просить стягнути станом на 16.02.2021 року становить 33217,27 грн. з яких: 27540,06 - заборгованість за тілом кредиту; 5677,21 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦПК. (а.с. 131, зворот).

Як вбачається із витягу з особового рахунку позичальника, останній платіж на погашення кредиту був здійснений 23.10.2020 року (а.с.131).

Наданими АТ КБ "ПриватБанк" доказами підтверджується, що між АТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_1 був укладений договір б/н, на підставі якого відповідачу було надано кредитні картки: № НОМЕР_2 від 09.09.2009 року термін дії - до 05/12, № НОМЕР_3 від 04.10.2010 року темін дії -до 01/14, № НОМЕР_4 від 08.07.2012 року термін дії- до 07/14, № НОМЕР_5 від 29.02.2012 року термін дії -до 04/15, № НОМЕР_1 від 30.01.2014 року термін дії до 07/17 (а.с.15).

Згідно виписки по рахунку, відповідач користувався наданими банком кредитними коштами та повертав їх, востаннє картку поповнено на 995 грн. 04.03.2020 року (а.с.51).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за тілом кредиту стягнути і інші складові його вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками відповідно до вимог ст. 625 ЦК України.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та витяг з Тарифів розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, про можливість списання коштів з тіла кредиту на погашення відсотків, про зарахування повернутих сум саме на погашення відсотків та їх розмір, про односторонню зміну банку кредитного ліміту чи процентної ставки, що неодноразово відбувалось за час дії договору кредиту.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника від 12.06..2012 року, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12.06.2012 року шляхом підписання заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір процентів за користування кредитом та відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, на підставі яких банком нараховано зазначений в позові сукупний розмір заборгованості. Тому, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Також, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив би покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Суд зазначає, що згідно довідки (а.с.15) та виписки, з 05 грудня 2012 року і по даний час у відповідача було п`ять активних банківських карток, якими він користувався, з яких списувалися і переводилися кошти, та які відповідач поповнював. Водночас, суду не надано відомостей, на яких саме умовах було видано всі п`ять карток, в якому розмірі взаємні перекази по картками можна вважати списанням чи погашенням заборгованості відповідача саме за договором від 12.06.2012 року, а з наданого розрахунку заборгованості неможливо з`ясувати з якої саме картки здійснювалося зняття та поповнення коштів.

Крім того суд зазначає щодо простроченого тіла кредиту та прострочених відсотків, що до стягнення підлягають лише суми коштів, що передбачені умовами кредитного договору. Водночас правові підстави для стягнення заборгованості по простроченому тілу кредиту у суду відсутні у зв`язку з безпідставністю позовних вимог у цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті в анкеті-заяві від 12.06.2012 року, яка підписана ОСОБА_1 , та оскільки витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, з огляду на наведене вище. Подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 21.10.2020 по справі № 190/1419/19.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 12.06.2012 року у вигляді заяви , підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту( користування ним).

Із поданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що станом на 26.10.2020 року відповідно до відомостей, які містяться в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 26.07.2012 року йому було встановлено кредитний ліміт у розмірі 17000 гривень.

Представлений позивачем розрахунок заборгованості має графи « Витрати клієнтом кредитних коштів» та «Сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості» та « "Заборгованість за наданим кредитом». Відповідно до графи « Витрати клієнтом кредитних коштів» за період з 01.08.2017 року по 20.09.2020 року відповідачем було витрачено 10 749,90 грн. кредитних коштів.

З наданих суду позивачем доказів вбачається, що ОСОБА_2 видавалися позивачем 5 кредитних карток, строк дії останної до 07.2017 року.

Суд приймає до уваги заперечення відповідача, що після закінчення строку дії банківської картки № НОМЕР_1 , а саме з 01.08.2017 року він будь- яких дій з кредитними коштами проводити не мав можливості.

Як вбачається з графи «Сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості» у розрахунку заборгованості за період з 01.08.2017 року по 20.09.2020 року відповідачем внесено кошти на погашення заборгованості по кредиту у розмірі 20 521,47 гривень.

В графі « Заборгованість за наданим кредитом» станом на 01.08.2017 року ( термін закінчення дії картки) позивачем вказана сума заборгованості за кредитом у розмрі 15707, 48 гривень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що на день звернення позивача до суду відповідач не має боргу по кредитному договору перед позивачем, так як в період з 01.08.2017 року по 20.09.2020 року кредитних коштів відповідач не використовував, а заборгованість за кредитом, яка станом на 01.08.2017 року складала 15707,48 грн., ним погашена в період часу з 01.08.2017 року по 20.09.2020 року, погашено 20 521,47 грн.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Із поданого позивачем розрахунку заборгованості, а також банківської виписки, яка є первинним документом, що відображає господарські операції, суд встановив, що заборгованість по тілу кредиту, тобто фактична заборгованості у ОСОБА_1 перед банком станом на день ухвалення рішення відсутня, а тому вимоги Банку (позивача ) в цій частині є безпідставними та недоведеними належними та допустимими доказами.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що заборгованість по кредиту є повністю погашеною відповідачем, що в даному випадку є підставою для відмови у задоволенні позову, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 545/2248/17.

На підставі ст.ст. 207, 526,,626, 628,633,634,638,1048, 1049, 1054,1055,1056-1 ЦК України та керуючись ст.ст. 10-13, 76- 81, 141, 263-265, 274, 352-355 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом - відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.І. Лівочка