Рішення № 10021339, 14.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/18814.06.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарниця Плаза»

про стягнення 35506,16 грн.

                                                                                                    Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Хорунжий А.О.- представник за довіреністю № 03/01/11 від 11.01.2010р.

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ :                    

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарниця Плаза» заборгованості за Договором підряду № БП-23/09 від 23.09.2008р. в розмірі 35506,16 грн., в тому числі 27696,00 грн. основного боргу, 3943,72 грн. інфляційних, 1019,82 грн. річних та 2846,62 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором підряду обов’язків в частині своєчасної оплати виконаних підрядних робіт позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2010р. порушено провадження по справі № 53/188, розгляд справи призначено на 04.06.2010р.

          У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 04.06.2010р. представника відповідача розгляд справи відкладено на 14.06.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 14.06.2010р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду від 26.04.2010р. та від 04.06.2010р. не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 26.04.2010р. та від 04.06.2010р., про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштових відправлень з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.06.2010р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

23.09.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарниця Плаза»«Замовник»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВІК»«Підрядник»був укладений договір підряду № БП-23/09, відповідно до п.1.1 якого «Підрядник»зобов'язався власними силами, засобами та матеріалами, відповідно до проектно-кошторисної документації, затвердженої «Замовником», виконати та здати «Замовнику»у встановлений цим договором строк роботи з перенесення радіаторів системи опалення на об’єкті: «Реконструкція об’єкту незавершеного будівництвом (інженерно-лабораторного корпусу) під апаратно-студійний комплекс телерадіокомпанії з офісними і вбудованими приміщеннями магазину та їдальні за адресою: вул. Бориспільська, 9 Е у Дарницькому районі м. Києва», а «Замовник»зобов’язався надати «Підряднику»фронт робіт, прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов договору.

Загальна вартість робіт (договірна ціна) визначається на основі твердого кошторису і є твердою. Згідно з договірною ціною (додаток № 2) загальна вартість робіт складає 10302,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1717,00 грн.) (п.3.1 договору).

Пунктом 8.2 договору передбачено, що приймання-передача виконаних робіт оформлюються Актом форми КБ-2В та довідкою форми КБ-3, які по «Підрядник»надає «Замовнику»до 25 числа поточного місяця.

Згідно з п. 8.3 договору «Замовник»протягом 5-ти днів з дня отримання акту виконаних робіт, у разі відсутності недоліків (дефектів) виконаних робіт, передає «Підряднику»підписаний акт.

Якщо «Замовник»в 10-ти денний термін не підписує отримані від «Підрядника»акти виконаних робіт та не повідомляє про виявлені недоліки у письмовій формі, роботи вважаються прийнятими та підлягають оплаті н підставі однострунного акту «Підрядника», який повинен бути направлений на адресу «Замовника»поштою з повідомленням про вручення (п. 8.5 договору).

Сторонами по договору була укладена додаткова угода № 1 від 19.01.2009р. в рамках договору підряду № БП-23/09 від 23.09.2009р., згідно з якою у зв’язку із зміненням обсягу і складу робіт з перенесення радіаторів системи опалення на об’єкті: «Реконструкція об’єкту незавершеного будівництвом (інженерно-лабораторного корпусу) під апаратно-студійний комплекс телерадіокомпанії з офісними і вбудованими приміщеннями магазину та їдальні за адресою: вул. Бориспільська, 9 Е у Дарницькому районі м. Києва»сторони домовились, що вартість додаткових матеріалів та робіт даної додаткової угоди становить 14495,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20% 2899,00 грн.).

Як свідчать матеріали справи сторонами по договору був складений, підписаний та скріплений печатками сторін акт приймання виконаних підрядних робіт за січень 2009р. на суму 27696,00 грн. та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2009р. на суму 27696,00 грн.

Умовами договору сторони погодили, що оплату виконаних робіт «Замовник»здійснює на підставі Акту приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2В та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 протягом 5-ти робочих днів з дати їх підписання (п.3.3 договору).

Відповідач не виконав власні зобов’язання належним чином, за виконані роботи не розрахувався.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати виконаних робіт (п. 3.3 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за виконані роботи не розрахувався.

Відповідач доказів проведених розрахунків у повному обсязі та у встановлений договором строк суду не надав.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 27696,00 грн.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 27696,00 грн. основного боргу правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 3943,72 грн. інфляційних, 1019,82 грн. річних та 2846,62 грн. пені.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони встановили, що у випадку порушення «Замовником»строків розрахунків по договору, «Замовник»сплачує «Підряднику»пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 10.3 договору).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 2846,62 грн. правомірна та підлягає задоволенню, відповідач не довів протилежне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають до стягнення 1019,82 грн. 3 % річних та 3943,72 грн. встановлений індекс інфляції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 547, 549, 611 ЦК України, ст. ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарниця Плаза»(02099, м.Київ, вул. Бориспільська, 9; код ЄДРПОУ 33054016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК»(03115, м.Київ, вул. Крамського Івана/Котельникова, 14/34; код ЄДРПОУ 19071913) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 27696,00 основного боргу, 3943,72 грн. інфляційних, 1019,82 грн. річних, 2846,62 грн. пені, 355,06 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                 Грєхова О.А.