Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 43/65-14/15628.05.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,
розглянувши матеріали справи№ 43/65-14/156
за позовомДержавного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський автоцентр»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаМіністерство транспорту та звязку України
простягнення 12072 грн.
зустрічний позов простягнення 696,12 грн.
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача
від третьої особи - Пацалюк А.В.
- Клімова Л.С., Затхей В.М.
- Шляхта А.В. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державне підприємство «Служба міжнародних автомобільних перевезень»(надалі ДП «СМАП») звернулось в господарський суд міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський автоцентр» (надалі ТОВ «Київський республіканський автоцентр») про стягнення 12072 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок несвоєчасної оплати послуг з оформлення та видачі дозволів Європейської Конференції Міністрів Транспорту у 2008 році.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2009 р. (суддя Пасько М.В.) порушено провадження у справі № 43/65, призначено розгляд справи у судовому засіданні, з викликом представників сторін, яких зобовязано виконати певні дії.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2009 р. суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство транспорту та звязку України.
Також, згідно з заявою ДП «СМАП»від 02.06.2009 р. про зменшення позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача 11375,88 грн. основного боргу, 120,72 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.07.2009 р. у справі № 43/65, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2009 р., позов задоволено повністю, вирішено стягнути з ТОВ «Київський республіканський автоцентр»на користь ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень»11375,45 грн. основного боргу, 120,72 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2010 р. рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2009 р. скасовано, справу № 43/65 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2010 р. суд прийняв справу до свого провадження, присвоїв справі № 43/65-14/156, призначив її до розгляду з викликом представників сторін, яких зобовязав виконати певні дії.
Ухвалою господарського суд міста Києва від 02.04.2010 р. суд відклав розгляд справи на 21.04.2010 р. відповідно до ст. 77 ГПК України.
Поряд з цим, 15.04.2010 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява ТОВ «Київський республіканський автоцентр» до ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень»про стягнення 696,12 грн. надмірно сплачених коштів.
Ухвалою господарського суду від 19.04.2010 р. суд прийняв зустрічну позовну заяву ТОВ «Київський республіканський автоцентр»для спільного розгляду з первісним позовом ДП «СМАП»та призначив її до розгляду на 21.04.2010 р.
Разом з тим, в судових засіданнях 21.04.2010 р. та 19.05.2010 р. оголошувались перерви в порядку ст. 77 ГПК України.
В судовому засіданні 21.04.2010 р. позивач подав суду пояснення у справі, відповідно до яких збільшив позовні вимоги в порядку ст. 22 ГПК України та просив суд стягнути з відповідача 12072 грн. заборгованості по оплаті послуг з оформлення та видачею дозволів ЄКМТ у 2008 році.
Також, в процесі розгляду даної справи сторони подавали суду письмові пояснення у справі.
В судове засідання 28.05.2010 р. представники сторін зявились.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, проти зустрічних позовних вимог заперечив в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву від 19.05.2010 р.
Представник відповідача проти первісного позову заперечив та підтримав свої позовні вимоги.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Направляючи справу № 43/65 на новий розгляд, Вищий господарський суд України в постанові від 11.02.2010 р. вказав, що господарськими судами попередніх інстанцій всупереч вимогам чинного законодавства не досліджувалось питання про досягнення сторонами даного спору згоди щодо всіх істотних умов господарського договору, відтак висновок судів про укладеність між сторонами договору про надання послуг на підставі ст. 181 ГК України є передчасним. Таким чином, при новому розгляді справі суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, а позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1996 р. № 344 «Про вступ Уряду України до Європейської Конференції Міністрів транспорту»було прийнято пропозицію Міністерства транспорту, погоджену з Міністерством закордонних справ, про вступ Уряду України до Європейської Конференції Міністрів транспорту; уповноважено Міністра транспорту Данькевича І.П. підписати заяву про вступ Уряду України до Європейської Конференції Міністрів транспорту; зобов'язано Міністерство транспорту забезпечити виконання фінансових зобов'язань, пов'язаних з участю Уряду України в Європейській Конференції Міністрів транспорту, за рахунок позабюджетних коштів.
Таким чином, відповідно до положень міжурядових Угод про міжнародне автомобільне сполучення, Україна є членом Європейської Конференції Міністрів Транспорту (надалі - ЄКМТ).
Українські автоперевізники здійснюють свою діяльність по території іноземних держав або транзитом через їхні території відповідно до положень міжурядових Угод на основі дозволів ЄКМТ багаторазового використання.
Видачу дозволів ЄКМТ врегульовано Порядком оформлення, видачі, використання, обліку та звітності щодо дозволів ЄКМТ на перевезення вантажів автомобільним транспортом між країнами - членами ЄКМТ, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2004 р. № 757 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.08.2004 р. за № 1076/9675 (надалі - Порядок).
Пунктом 1.1. зазначеного Порядку передбачено, що порядок оформлення, видачі, використання, обліку та звітності щодо дозволів ЄКМТ на перевезення вантажів автомобільним транспортом між країнами - членами ЄКМТ розроблений згідно з резолюціями ЄКМТ N СЕМТ/СМ (2001)9/ FINAL та СЕМТ/СМ (2003)14/FINAL, що регламентують здійснення перевезень вантажів на основі дозволів ЄКМТ багаторазового використання.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.4. Порядку, дозволи ЄКМТ дають право на здійснення перевезень вантажів транспортними засобами як власними, так і придбаними на умовах лізингу, між пунктами завантаження та розвантаження, що розташовані в двох різних країнах-членах ЄКМТ. Дозволи ЄКМТ дають право також на здійснення перевезень вантажів в/з третіх країн, якщо всі три країни є членами ЄКМТ. Дозволи ЄКМТ дають право на проїзд порожніх автотранспортних засобів через територію країн - членів ЄКМТ. Дозволи ЄКМТ оформлюються конкретним перевізникам і не можуть бути передані іншим перевізникам.
Отже, перевезення вантажів українськими автомобільними перевізниками між країнами - членами ЄКМТ здійснюється на основі дозволів ЄКМТ, оформлення, видача, використання, облік та звітність яких здійснюється відповідно до норм Порядку.
Після затвердження Міністерством транспорту та зв'язку України розподілу дозволів ЄКМТ українським автоперевізникам надається інформація щодо виділення їм дозволів ЄКМТ; надання технічних послуг з оформлення і видачі дозволів ЄКМТ українським автоперевізникам здійснює ДП «СМАП». При цьому перевізник в установленому порядку здійснює відшкодування ДП «СМАП» витрат, пов'язаних з проведенням комплексу робіт щодо оформлення дозволів (частина друга п. 2.1. Порядку).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно Закону України «Про автомобільний транспорт», контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом проводить служба міжнародних автомобільних перевезень центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту в пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт»функціями контролю за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом є, зокрема, контроль за виконанням перевізниками вимог міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень; контроль та оформлення дозвільних документів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Як вже було зазначено вище, Порядком встановлено, що оформлення і видача дозволів ЄКМТ українським автоперевізникам здійснює Служба міжнародних автомобільних перевезень.
Згідно Закону України «Про автомобільний транспорт», міжнародне співробітництво у сфері міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом забезпечує центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту, який у межах повноважень, зокрема, забезпечує видачу дозвільних документів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Таким чином, контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також інші види діяльності, передбачені законом, в тому числі оформлення і видача дозволів ЄКМТ українським автоперевізникам є предметом діяльності Служби міжнародних автомобільних перевезень.
Також, Законом України «Про автомобільний транспорт»передбачено, що служба міжнародних автомобільних перевезень діє відповідно до законодавства та свого положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.
Абзацом 4 п. 2.2 Статуту ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень», затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 685 від 27.10.2005 р., зареєстрованим Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 14.11.2005 р., передбачено, що організація і реалізація системи оформлення і видачі дозвільних документів на перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні є одним з основних напрямків діяльності ДП «СМАП», що включає зокрема такі види діяльності як: здійснення оформлення та видачі українським перевізникам дозвільних документів на поїздку по територіям іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполучені (абз. 6 п. 2.3 Статуту ДП «СМАП»); друкування бланків на міжнародні регулярні перевезення пасажирів та їх оформлення українським та іноземним автоперевізникам (абз. 16 п. 2.3 Статуту ДП «СМАП»); отримання і оприбуткування бланків дозволів ЄКМТ, друкування бортових журналів ЄКМТ, оформлення і видача дозволів ЄКМТ українським авто перевізникам. Аналіз ефективності використання українськими перевізниками дозволів ЄКМТ та надання звітності (абз. 17 п. 2.3 Статуту ДП «СМАП»).
Виходячи з вищенаведеного, технічні послуги з оформлення і видачі дозволів ЄКМТ українським перевізникам входить до господарської компетенції позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Київський республіканський автоцентр»звернулось до ДП «СМАП»для отримання дозволів ЄКМТ.
24 грудня 2007 року на адресу ТОВ «Київський республіканський автоцентр»було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0005713 від 24.12.2007 р. на суму 13922,40 грн. для оплати послуг з оформлення та видачі дозволів ЄКТМ з двома обмеженнями 1 шт., з трьома обмеженнями 2 шт. та реєстр 1 шт., що підтверджується накладною № 3933 від 26.12.2007 р. та довіреністю серія ЯОК № 984340 від 24.12.2007 р.
Згідно кошторису витрат, повязаних з оформленням та видачею дозволів на поїздку по території іноземних держав при виконанні перевезень автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, затвердженої Департаментом автомобільного транспорту України 08.01.2008 р. вартість послуг, повязаних з видачею та оформленням дозволів ЄКТМ складає 12072,00 грн.
Відповідач вважає, що не існує законодавчо закріпленого порядку здійснення відшкодування витрат щодо оформлення дозволів, тому не існує обовязку сплачувати позивачу кошти за їх отримання.
Суд не може погодитись з вищевказаними твердженням відповідача виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 225 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
Виходячи з положень ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Отже, за своєю правовою природою рахунок-фактура № СФ-0005713 від 24.12.2007 для оплати послуг з оформлення та видачі дозволів, за своєю правовою природою в розумінні ст. 641 ЦК України є пропозицією укласти договір про надання послуг (оферта), оскільки адресована саме відповідачу (ТОВ Київський республіканський автоцентр), а не третій особі (невизначеному колу осіб); є достатньо визначеною, оскільки прямо виражає волю відповідача щодо надання комплексу послуг (робіт) по видачі та оформленню дозволів ЄКМТ відповідних видів та у необхідній кількості за ціною 12072 грн.; містить чітко визначений набір істотних умов договору, який пропонується укласти, що повністю відповідає ст. ст. 638, 641, 901 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресувалась пропозиція укласти Договір, про її прийняття повинна бути повною та безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти Договір, у межах строку для надання відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов Договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей, тощо), ця дія є прийняттям пропозиції.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 26.12.2007 р. (в межах строку дійсності рахунку-фактури до сплати) частково оплатив виставлений рахунок-фактуру у розмірі 696,12 грн. та отримав дозволи ЄКТМ з двома обмеженнями 1 шт., з трьома обмеженнями 2 шт. та реєстр 1 шт., що підтверджується накладною № 3933 від 26.12.2007 р. та довіреністю серія ЯОК № 984340 від 24.12.2007 р.
Крім того, підтвердженням того, що відповідач користувався послугою повязаною з видачею та оформленням дозволів ЄКТМ є бортовий журнал ліцензії ЄКТМ (в кількості 3 штук: № № 1302, 1303, 1304) та договір зобовязання № 014360 від 26.12.2007 р., підписаний представником відповідача.
Відповідно такі дії ТОВ «Київський республіканський автоцентр»згідно з ст. 642 ЦК України є прийняттям пропозиції (акцепт) ДП «СМАП», що відповідно засвідчує бажання ТОВ «Київський республіканський автоцентр»укласти договір з ДП «СМАП».
Таким чином, у правовому розумінні між ДП «СМАП»та українським перевізником виникли договірні відносини, які полягають у видачі та оформленні дозволу ЄКМТ - з боку ДП «СМАП»»та у здійсненні відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням комплексу робіт щодо оформлення дозволів - з боку автоперевізника.
В свою чергу, ДП «СМАП»свої зобов'язання з надання послуг виконало належним чином відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що підтверджується накладною № 3933 від 26 грудня 2007 року та довіреністю ЯОК №984340 від 24 грудня 2007 року.
Вищенаведене, свідчить про те, що відповідач погодився на договірні відносини з позивачем.
Згідно ч. 4 ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Поряд з цим, статтею 646 ЦК України передбачено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.
Проте, ТОВ «Київський республіканський автоцентр»не склало відповідний протокол розбіжностей, в якому були б відображені його заперечення щодо окремих умов договору згідно ч. 4 ст. 181 ГК України, а також не робило інших пропозицій на адресу ДП «СМАП», а натомість платіжним дорученням від 26.12.2007 р. № 2594 ТОВ «Київський республіканський автоцентр»перерахувало на банківський рахунок кошти в сумі 696,12 грн. відповідно до рахунку-фактури № СФ-0005713 від 24.12.2007 р.
За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача, що між сторонами склалися договірні відносини щодо надання оплатних послуг по видачі та оформленню дозволів ЄКТМ.
Поряд з цим, твердження відповідача про необхідність безоплатного отримання дозволів спростовуються п. 2.1 Порядку, відповідно до якого перевізник в установленому порядку здійснює відшкодування ДП «СМАП»витрат, повязаних з проведенням комплексу робіт щодо оформлення дозволів. Крім того, відповідачем не наведено жодного нормативного акту, який би визначав, що вказані послуги надаються безкоштовно.
Враховуючи те, що відповідно до ст. ст. 11, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись своєчасно та належним чином, а одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається згідно ст. 525 ЦК України, тому позовні вимоги за первісним позовом про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок несвоєчасної оплати послуг з оформлення та видачі дозволів Європейської Конференції Міністрів Транспорту у 2008 році є законними та обґрунтованими.
При цьому, враховуючи наявні в матеріалах справи докази часткової оплати 26.12.2007 р. відповідачем виставленого позивачем рахунку-фактури у розмірі 696,12 грн., позовні вимоги про стягнення 12072 грн. підлягають задоволенню частково, а саме на суму 11375,45 грн.
Поряд з цим, позовні вимоги за зустрічним позовом про стягнення 696,12 грн. надмірно сплачених коштів є безпідставними та недоведеними, а тому не підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що 696,12 грн. сплачені 26.12.2007 р. відповідачем відповідно до рахунку-фактури № СФ-0005713 від 24.12.1007 р.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України доводи позивача не спростовано.
Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Первісний позов задовольнити частково.
В зустрічному позові відмовити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський автоцентр»(02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, код 21457519) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень»(03083, м. Київ, пр-кт Науки, 57, код 33880040) 11375 (одинадцять тисяч триста сімдесят пять) грн. 45 коп. основного боргу, 113,75 (сто тринадцять) грн. 75 коп. державного мита, 111 (сто одинадцять) гривень 19 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині в первісному позові відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 31.05.2010 р.
Судове рішення № 10021042, Господарський суд м. Києва було прийнято 28.05.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 43/65-14/156. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: