Рішення № 100210302, 29.09.2021, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/2308/21

№ 2/207/1141/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року Баглійський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бистрової Л.О.

при секретарі Пономаренко В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпровський коксохімічний завод» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшла вищезазначена позовна заява про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я. Позов обґрунтовано тим, що позивач з 06 грудня 2010 року до 23 квітня 2017 року перебував у трудових відносинах з ПРАТ «ДКХ». ОСОБА_1 станом на 29 грудня 2016 року працював на посаді слюсаря-ремонтника 5 розряду в цеху з ремонту коксохімічного устаткування (відділення очищення стічних вод цеху) на ПАТ «ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод», правонаступником якого на сьогоднішній день є ПРАТ «Дніпровський коксохімічний завод». 29 грудня 2016 року о 10 год. 00 хв. позивач виконував роботи з перемикання трубопроводу з аміачної колони №1 на колону №2, відповідно до наряду - допуску № 161 від 29.12.2016, піднявся на дерев`яний настил, що знаходився на висоті +2990 мм від рівня обслуговування майданчика, з метою демонтажу заглушки на фланцевому з`єднанні трубопроводу пароаміачних сумішей діаметром 219мм. Однак під час виходу на настил, внаслідок неналежного стану робочого місця, відбувся обрив опорного металевого кріплення, внаслідок чого дерев`яний настил змістився і позивач втратив рівновагу, впав на обслуговуючу площадку з висоти 2990 мм, отримавши при цьому тілесні ушкодження. Вважає, що з відповідача має бути стягнута моральна шкода, у зв`язку із тим, що службові (посадові) особи відповідача винні у спричиненні йому моральної шкоди.

29 червня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та було призначено судове засідання на 26 серпня 2021 року, та було відкладено судовий розгляд у справі на 29 вересня 2021 року у зв`язку з неявкою сторін.

Сторони та інші учасники справи скористалися своїм правом на подання заяв по суті справи та доказів. Позивач та його представник предмет або підставу позову не змінювали, позовні вимоги теж не змінювали.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, заперечення виклав у відзиві на позовну заяву, зазначивши, що позивач 29 грудня 2021 року під час виконання робіт з демонтажу заглушки на фланцевому з`єднанні трубопроводу пароаміачних сумішей діаметром 219 мм, попередньо не закріпив строп запобіжного поясу, в наслідок чого відбувся обрив металевого кріплення, та дерев`яний настил перемістився і сталося падіння з висоти 2990 мм. За результатами розслідування проведеного комісією з розслідування нещасних випадків № 1663 від 29.12.2016 року складено Акт форми Н-5, в якому зазначено, що однією з причин настання нещасного випадку було невиконання позивачем вимог інструкції з охорони праці №59-28 слюсара-ремонтника дільниці по технічному обслуговуванню обладнання (ЦУХПК), затвердженого наказом генерального директора ПАТ «ЄВРАЗ Дніпродзержинський КХЗ» від 30.01.2015 № 89. Також, відповідач вважає вимоги позивача безпідставними, бо відповідачем виплачені грошові кошти за ушкодження здоров`я позивача та що відповідач своїми діями всіляко сприяв покращенню здоров`я позивача.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися. Подали суду заяву, в якій просили справу розглянути без їх участі, позовні вимоги підтримал в повному обсязі просили задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, керуючись завданнями цивільного судочинства, оцінюючи належність та допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У період з 06 грудня 2010 року до 23 квітня 2017 року позивач працював у відповідача, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 43 - 55).

29 грудня 2016 року на території відповідача стався нещасний випадок на підприємстві, внаслідок якого позивач отримав ушкодження здоров`я, а саме: відкритий багато осколковий перелом дистального мета епіфіза та н/3 лівої гомілки зі зміщенням та розтрощенням м`яких тканин, травматичний шок, що підтверджується актом (форма Н-5) про проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 29 грудня 2016 року від 04 січня 2017 року (а.с.23-28), актом (форма Н-1) про нещасний випадок на підприємстві, пов`язаний з виробництвом від 04 січня 2017 року (а.с. 18-22), повідомленням про наслідки нещасного випадку , що стався 29 грудня 2016 року (форма Н-2) (а.с.29-30), довідками про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги (а.с.10), довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (а.с.11-17), виписками із медичної картки позивача (а.с. 31-42) та іншими медичними документами, які містяться в матеріалах справи. Вказані обставини визнаються сторонами у заявах по суті справи.

Із аналізу вищевказаних актів про нещасний випадок, судом встановлено, що однією з причин виникнення нещасного випадку на виробництві були, як технічні: незадовільний технічний стан виробничих об`єктів, будівель, споруд, інженерних комунікацій, територій відповідачем, так і організаційних: невиконання посадових обов`язків позивачем, а саме невиконання вимог інструкцій з охорони праці.

Судом також встановлено, що відповідач з метою компенсації наслідків нещасного випадку на виробництві, сплатив в інтересах позивача грошові кошти на суму 15000 грн., а також матеріальну допомогу позивачу в сумі 6233,01 грн. вихідного допомоги за станом здоров`я (наказ № 98 від 23.04.2017 року), та 2000 грн. додаткової доплати за квітень 2017 року, що не спростовується позивачем.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право позивача на відшкодування моральної шкоди, перш за все, гарантується Конституцією України (ст. 32, 56, 62).

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода, яка відшкодовується винною особою, може полягати:

- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

- у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями ст. 1167 ЦК України передбачені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Також визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від:

1) характеру правопорушення;

2) глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації;

3) ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування;

4) інших обставин, які мають істотне значення.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Під час визначення розміру відшкодування також обов`язково необхідно дотримуватися принципів розумності і справедливості.

Позов розглядається в межах вимог про стягнення моральної шкоди, в силу приписів ст. 13 ЦПК України. Однак, при визначені розміру моральної шкоди, суд виходить із наступного.

Позивачем у позові зазначається сума моральної шкоди, яку він просить стягнути із відповідача в розмірі 420000,00 грн., позивач переніс декілька курсів лікування, а саме спочатку відкриту репозицію кісток лівої гомілки апаратом Ілізарова , яке не дало належного терапевтичного результат. В 2018 році пройшов курс реабілітаційного лікування в умовах травматологічного відділення міської лікарні з діагнозом: невірно зрослий уламковий перелом н/3 кісток лівої гомілки. Згодом пройшов курс фізіофункціонального лікування. У зв`язку з погіршення стану самопочуття він був госпіталізований до травматичного відділення міської лікарні, де йому було проведено артродезуючу резекцію лівого гомілково-ступненевого суглобу, а також чрескостний компрессионно-дистракційний остеосинтез за Ілізаровим . Не зважаючи на значний час, що минув з моменту травмування, наслідки травми переслідують позивача та завдають йому фізичні страждання і по нині.

Виходячи із викладеного, суд не може погодитися із позивачем щодо стягнення моральної шкоди в сумі 420000,00 грн., так як, фактично, позивач просить суд стягнути матеріальну шкоду (витрати на лікування), тобто збитки якими, зокрема: є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі травмуванням, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України). Із цього, також, випливає, що позивач, фактично, не визначив розмір моральної шкоди, а визначив лише розмір матеріальної шкоди, яка не є предметом розгляду у цій справі.

Суд нагадує, що позивачем позовні вимоги не змінювалися, позов не уточнювався, а був підтриманий позивачем в цілому.

Однак, суд, враховуючи, що підставою позову є вимоги про стягнення моральної шкоди та наявні в справі матеріали та те, що позивач отримав пошкодження лівої гомілки зі зміщенням та розтрощенням м`яких тканин, приходить до висновку, що справедливим розміром моральної шкоди буде сума 40000,00 грн. Суд погоджується із позивачем, що у зв`язку із пошкодженнями лівої гомілки та розтрощенням м`яких тканин, він зазнає страждань, незручностей, не може жити звичним для нього життям, адже гомілка це чатина ноги за допомогою яких людина пересувається, в результаті чого турбує обмеження рухів, дефармація вказаного суглобу, відчуття труднощів при пересуванні в просторі, порушення функцій ходи, в результаті чого потребує сторонньої допомоги.

Також, при визначенні розміру шкоди, суд враховує дії відповідача, який всіляко сприяв усуненню негативних наслідків нещасного випадку, здійснював витрати на лікування позивача та виплатив йому матеріальну допомогу. Отже, поза сумнівом для суду, добросовісна поведінка відповідача свідчить про належне ставлення до позивача, а тому моральна шкода в розмірі 420000,00 грн., є завищеною та несправедливою.

Також суд не відкидає доводи відповідача про те, що невиконання вимог інструкції з охорони праці перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із нещасним випадком.

Сторонами визнається та наявними у справі матеріалами підтверджується, що дії або бездіяльність позивача перебували у причинно-наслідковому зв`язку із нещасним випадком, який стався 29 грудня 2016 року. Порушення, внаслідок яких і стався нещасний випадок. Подальші дії відповідача по відшкодуванню матеріальної шкоди, виплаті позивачу матеріальної допомоги, також дають підстави стверджувати, що позивач частково винен у нещасному випадку, а саме організаційне невиконання посадових обов`язків, невиконання вимог інструкції з охорони праці. Отже, суд визнає доводи відповідача в частині посилання на невиконання вимог інструкції з охорони праці позивачем є причинно-насліковим зв`язком із нещасним випадком.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує тяжкість завданої позивачеві моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних та фізичних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, стан здоров`я, ступінь професійної працездатності, настання у зв`язку з цим негативних змін у житті, необхідність лікування, втрату у зв`язку з цим життєвих зв`язків, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, обсяг втрати позивачем працездатності унаслідок профзахворювання. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Також, суд звертає увагу, що у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Сутяжник проти Росії" (№ 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, судові витраті у вигляді судового збору в розмірі 2270,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпровський коксохімічний завод» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, задовольнити частково.

Стягнути Приватного акціонерного товариства «Дніпровський коксохімічний завод» (ПрАТ «ДКХЗ»), код ЄДРПОУ 05393085, м.Кам`янське , вул..Колеусівська 1, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , компенсацію моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві, у сумі 40 000 (сорок) тисяч гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпровський коксохімічний завод» (ПрАТ «ДКХЗ»), у доход держави судовий збір в сумі 2270,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому копія рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Л.О.Бистрова