Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 39/10107.06.10
За позовом Об"єднання підприємств "Український музичний альянс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоушн індустрія"
про виплату відрахувань 13 269,00 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники :
Від позивача Неволіна А.Ю. –представник за довіреністю № б/н від 28.03.2010 р.
Від відповідача Воробйова Є.В. - представник за довіреністю № 23/04 від 23.04.2010 р.
СУТЬ СПОРУ:
Об'єднання підприємств «Український музичний альянс»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоушн індустрія" (відповідач) про стягнення відрахувань (відсотків) на суму 13269,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем обов’язків по сплаті позивачу відрахувань від вартості обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах), яке імпортується відповідачем. Нормативно позивач посилається на ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2010 р. порушено провадження у справі № 39/101 та призначено справу до розгляду на 26.04.2010 р. о 11:40 год. та направлено запит до Регіональної інформаційної митниці для надання документів.
Представник позивача в судовому засіданні 26.04.2010 р. подав письмове підтвердження на виконання вимог ухвали суду, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору, а також позивач не заперечує проти розгляду справи у відкритому судовому засіданні.
Представник відповідача в судовому засіданні 26.04.2010 р. подав відгук на позовну заяву № 5 від 23.04.2010 р. та документи на виконання вимог ухвали суду від 09.04.2010 р. Відповідно до відгуку на позовну заяву відповідач проти заявлених позовних вимог заперечував з огляду на те, що він не є імпортером товару, зазначеного позивачем, а саме носіїв для запису звуку чи аналогічного запису інших явищ (зокрема аудіокасети, відеокасети, диски до систем лазерного зчитування) без запису, тоді як фактично відповідач імпортував флеш накопичувачі, які не є носіями для запису звуку чи аналогічного запису інших явищ (зокрема аудіокасетами, відеокасетами, дисками до систем лазерного зчитування) без запису, крім того фактично імпортований відповідачем товар є продукцію рекламного характеру, оскільки виготовлявся постачальником відповідача з розміщення логотипу компанії –замовника (ЗАТ Джей Ті ІнтернешнлтКомпані Україна).
Представники сторін в судовому засіданні подали спільну заяву про продовження термінів розгляду справи. Судом заяву задоволено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2010 р., на підставі ст. ст. 38, 69, 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 31.05.2010 р. о 09:50 год., продовжено строк вирішення спору та повторно направлено запит до Регіональної інформаційної митниці для надання документів.
29.04.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено.
05.05.2010 року Регіональна інформаційна митниця через відділ діловодства суду надіслала відповідь на запит суду № 31/18-26-1787ДСК від 30.04.2010 р. на виконання вимог ухвали суду від 09.04.2010 р.
11.05.2010 року Регіональна інформаційна митниця через відділ діловодства суду надіслала відповідь на запит суду № 31/18-26-1855ДСК від 06.05.2010 р. на виконання вимог ухвали суду від 26.04.2010 р.
18.05.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено.
25.05.2010 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено.
26.05.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено.
Представник позивача в судовому засіданні 31.05.2010 р. подав заяву про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог.
Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині.
З огляду на наведене, суд прийняв вищезазначену заяву позивача. А тому новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 67985,88 грн., з яких: 60900,00 грн. відрахувань, 5574,85 грн. інфляційних відрахувань та 1510,33 грн. 3 % річних.
Представник позивача в судовому засіданні 31.05.2010 р. подав довідки з ЄДРПОУ щодо позивача та відповідача та довідку про наявність рахунку в банківській установі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2010 р. розгляд справи було відкладено на 07.06.2010 о 14:30 год.
Представник позивача в судовому засіданні 07.06.2010 р. надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав повністю (з урахуванням заяви про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог).
Представник відповідача в судовому засіданні 07.06.2010 р. надав довідку –пояснення по справі, відповідно до якої повідомив суд про те, що виписка з даних митної статистики № 31/18-26-1855ДСК, на його думку, містить суттєві помилки. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував.
В судовому засіданні 07.06.2010 р., за згодою представників сторін, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на підставі ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах), яке імпортується відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Частиною третьою цієї статті передбачено, що цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 42 Закону України від 23.12.1993 року № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (надалі –Закон) встановлено, що допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 42 зазначеного Закону виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:
а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;
б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;
в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.
Частиною 5 ст. 42 Закону визначено, що розміри відрахувань (відсотків), які мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації, під час ввезення товару на митну територію України, а виробники –у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.
Порядок здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах (надалі –Порядок), затверджено наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України № 780/123/561 від 24.11.2003 р.
Відповідно до п. 7 Порядку під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 р. «Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах»(надалі –Постанова № 992), перераховують суми відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку.
Розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах затверджений Постановою № 992.
Згідно з додатком до зазначеної Постанови № 992 розмір відрахувань, зокрема, для товарів з кодом згідно з УКТЗЕД (Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності) 8523 - носіїв для запису звуку чи аналогічного запису інших явищ (зокрема аудіокасети, відеокасети, диски до систем лазерного зчитування) але незаписані, крім виробів групи 37 (крім товарної під категорії 8523 30 00 00) становить 5%. При цьому розмір відрахувань для імпортерів встановлюється у відсотках їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті).
Об’єднання підприємств "Український музичний альянс" є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом № 2/У від 20.12.2007 р., виданим позивачеві Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, та листом Державного департаменту № 16-07/4522 від 07.08.2009 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промоушн індустрія" у період з 14.04.2009 р. по 12.02.2010 р. імпортувало на митну територію України матеріальні носії, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах за кодом УКТЗЕД 8523 на загальну суму 1218014,00 грн. (фактурна вартість).
Зазначена обставина підтверджується наявними у матеріалах справи даними митної статистики щодо імпорту матеріальних носіїв за відповідними кодами, наданими на запит суду відповідями Регіональної інформаційної митниці № 31/18-26-1787ДСК від 30.04.2010 р. та № 31/18-26-1855ДСК від 06.05.2010 р. При цьому, вказані дані містять як фактурну, так і митну вартість товарів за кодом 8523 Митного кодексу України.
Матеріали справи не місять відомостей, що відповідач під час ввезення на митну територію України матеріальних носіїв сплатив необхідні відрахування у передбачених законодавством розмірах.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 266 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Згідно з п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний надати:
- зовнішньо - економічний договір (контракт) і додатки до нього;
- рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;
- тощо.
Визначення фактурної вартості товару наводиться у п. 4 Інструкції про порядок заповнення вантажно-митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997 року, відповідно до якої фактурною вартістю товарів є ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку-фактурі (рахунку-проформі).
Таким чином фактурною вартістю є митна вартість товарів, що заявляється декларантом на підставі зовнішньоекономічних договорів (контрактів) та відображається у рахунку-фактурі (рахунку-проформі). Зазначена у відповіді Регіональної інформаційної митниці (№ 31/18-26-1787ДСК від 30.04.2010 р. та № 31/18-26-1855ДСК від 06.05.2010 р.) митна вартість товарів є більшою, ніж фактурна (митна вартість, заявлена відповідачем), і визначена безпосередньо митним органом в порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до п. 5 вищезазначеного Порядку здійснення відрахувань виробниками та імпортерам обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Держаної податкової адміністрації України № 780/123/561 від 24.11.2003 року, розмір відрахувань, що застосовуються до обладнання і матеріальних носіїв, зазначених у додатку до Постанови № 992 для імпортерів - у відсотках їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті).
Відтак, базою для розрахунку відрахувань (відсотків) позивачем підставно визначена фактурна вартість матеріальних носіїв, що імпортувались відповідачем на митну територію України.
Матеріали справи не місять відомостей, що відповідач під час ввезення на митну територію України матеріальних носіїв сплатив необхідні відрахування у передбачених законодавством розмірах.
Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті відрахувань становить 60 900,70 грн. (1218014,00 грн. (фактурна вартість) х 5/100 = 60900, 70 грн.).
Відповідно до ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов’язання згідно зі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 та ч. З ст. 11 Цивільного кодексу України зобов'язання можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 5 ст. 42 Закону імпортери перераховують відрахування (відсотки) під час ввезення товару на митну територію України.
Надані Регіональною інформаційною митницею на вимогу суду вищевказані дані містять зазначення календарних дат митного оформлення (колонка таблиці «дата ВМД») відповідачем матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення, що передбачені ч. 2 ст. 42 Закону. Зазначені календарні дати митного оформлення відповідачем матеріальних носіїв свідчать про прострочення відповідачем виконання зобов'язання по сплаті відрахувань (відсотків).
Як передбачено ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивач просить стягнути з відповідача 5574,85 грн. інфляційних відрахувань та 1510,33 грн. 3 % річних.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних відрахувань та 3% річних (фактично здійснений у кожному окремому випадку ввезення відповідачем на митну територію України матеріальних носіїв), суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 5574,85 грн. та 1510,33 грн. відповідно за розрахунками позивача.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідач належних доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем, не надав. Так, надана відповідачем в судовому засіданні 07.06.2010 р. довідка –пояснення по справі, відповідно до якої останній повідомив суд про те, що виписка з даних митної статистики № 31/18-26-1855ДСК містить суттєві помилки судом до уваги не приймається, оскільки не містить відповідних доказів щодо помилковості даних митної статистики, тоді як останні надані як відповідь на судовий запит за підписом начальника Регіональної інформаційної митниці С.А. Копосова. Зміст наданої на запит суду митної статистики, а також відсутність належних наданих відповідачем доказів спростовують також і твердження відповідача, наведені ним у відгуку на позовну заяву, щодо того, що відповідач не є імпортером товару, за який необхідно сплачувати спірні відрахування. Належні та допустимі докази відповідачем не названі та до матеріалів справи останнім не залучені.
З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у загальній сумі 67985,88 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход Державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Відповідно до п.-п. а) п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України, становить 1% ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із заявою про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог ціна позову становить 67 985,88 грн., сума державного мита з якої складає 679,86 грн.
Як передбачено ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.
Відповідно, розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пов’язаного з розглядом господарської справи, для позивачів, звільнених від сплати державного мита, обчислюється за нульовою ставкою.
Оскільки позовні вимоги судом задоволені повністю, а розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу для позивача обчислюється з нульовою ставкою, то на підставі ст. 49 ГПК України, вказані витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. стягуються з відповідача в доход бюджету.
Таким чином, з відповідача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню 679,86 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 46, 49, 82-85, 116 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоушн індустрія" (01033, м. Київ, вул. Гайдара, буд. 50, ідентифікаційний код 31107872) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Об’єднання підприємств "Український музичний альянс" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 1-5, прим. 814, ідентифікаційний код 31815383; р/р 26007014254001 в АТ «Український інноваційний банк», МФО 300142) 60900,70 грн. (шістдесят тисяч дев’ятсот гривень 70 коп.) відрахувань, 1510,33 грн. (одну тисячу п’ятсот десять гривень 33 коп.) 3 % річних та 5574,85 грн. (п»ять тисяч п»ятсот сімдесят чотири гривні 85 коп.) інфляційних відрахувань.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоушн індустрія" (01033, м. Київ, вул. Гайдара, буд. 50, ідентифікаційний код 31107872) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду в доход Державного бюджету України 679,86 грн. (шістсот сімдесят дев»ять гривень 86 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати накази.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Гумега О.В.
Дата підписання
повного тексту рішення
10.06.10.2010 року
Судове рішення № 10020872, Господарський суд м. Києва було прийнято 07.06.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 39/101. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: