Рішення № 10020867, 27.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/9127.05.10 За позовом           Фізичної особи - підприємця Гупало Людмили Василівни

до           Приватного підприємства "Інфорт Україна"

про                     стягнення 19 897,48 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:           

Від позивача не з`явились

Від відповідача не з`явились

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 17000,00 грн. заборгованості за договором на здійснення транспортних перевезень № 01/08/09 від 01.08.2009р. та 1304,80 грн. пені, 191,05 грн. трьох відсотків річних, 1401,63 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2010р. порушено провадження у справі №8/91, розгляд справи призначений на 25.02.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2010р. розгляд справи відкладений на 25.03.2010р., у зв’язку з нез’явленням представників сторін у судове засідання, неподанням ними витребуваних доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2010р. розгляд справи відкладений на 29.04.2010р., у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у судове засідання, неподанням витребуваних доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2010р. розгляд справи відкладений на 27.05.2010р., у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у судове засідання, неподанням витребуваних доказів; продовжено строк розгляду справи № 8/91; звернуто увагу відповідача на те, що у відповідності до положень ст.75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судове засідання призначене на 27.05.2010р. представники сторін не з’явилися.

17.05.2010р. від позивача надійшов лист вих. № 154 від 14.05.2010р. про розгляд справи без участі позивача та зазначалося, що позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі і просить суд задовольнити позов.

Від відповідача через канцелярію суду клопотань, заяв, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надходило.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

01.08.2009р. між ПП «Інфорт-Україна»- «експедитор»та Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Гупало Людмилою Василівною –«перевізник»був укладений договір на здійснення транспортних перевезень № 01/08/09 (надалі - договір), предметом якого є визначення порядку взаємовідносин, що виникають між сторонами при організації, здійсненні і розрахунках за міжнародні автомобільні перевезення вантажів транспортними засобами «перевізника»за заявками «експедитора».

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня поточного року. Якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не сповістить іншу сторону у письмовій формі про розірвання даного договору, то термін його дії буде автоматично продовжуватись на кожен наступний календарний рік (п.8.1, п.8.2 договору).

Згідно з п.2.3, п.2.4 договору, на кожне окреме перевезення оформляється заявка, що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення. Заявки на перевезення вантажів є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктами 3.3 та п.3.4 договору передбачено, що подача і підтвердження заявки виробляється за допомогою факсимільного зв’язку, що має юридичну чинність оригіналу. Факсимільна копія договору має юридичну силу оригіналу.

Згідно разового договору-заявки на транспортне перевезення вантажу № 339 від 05.08.2009р. позивачем було надано відповідачу послуги з перевезення вантажу за маршрутом Голандія-Німеччина-Україна, фрахтова сума якого склала 2300 Євро, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними №106645, №000388, №116105 (копії знаходяться в матеріалах справи).

Підставою для оплати «експедитором»перевезення є оригінал рахунку-фактури «перевізника», оригінал СМR-накладної з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу і акт виконаних робіт (п.5.2 договору).

Між позивачем та відповідачем був складений, підписаний та скріплений печатками сторін акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0001039 від 14.08.2009р. на суму 26304,66 грн., який свідчить про надання позивачем послуг та прийняття їх відповідачем без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Умовами договору сторони погодили, що розрахунки виконані транспортні послуги здійснюються шляхом банківського переведення коштів «експедитора»на рахунок «перевізника»або готівкою у касу «перевізника», якщо інше не оговорено сторонами в додаткових угодах або заявці на перевезення вантажу. Термін оплати послуг «перевізника»становить 5-ть банківських днів з моменту одержання «замовником»документів, які зазначені у п.5.2 даного договору, якщо інше не оговорено сторонами в заявці на перевезення (п.5.1, п.5.4 договору).

Згідно з п.13 разового договору-заявки від 05.08.2009р., дата оплати суми фрахту –14 днів по оригіналам документів.

Позивач наголосив, що оригінали документів, зазначених в п.5.2 договору були направлені відповідачу 26.08.2009р., що підтверджується фіскальним чеком № 4346 від 26.08.2009р. та повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу за 26.08.2009р. з відміткою про отримання відповідачем 29.08.2009р.

Відповідач не виконав власні зобов’язання належним чином, за надані позивачем послуги з перевезення вантажу розрахувався частково в сумі 9304,66 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії знаходяться в матеріалах справи).

Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У погоджений сторонами строк (п.13 разового договору-заявки на транспортне перевезення вантажу № 339 від 05.08.2009р.) відповідач розрахунки з відповідачем не провів.

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані позивачем роботи у повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків у повному обсязі суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 17 000,00 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 17000,00 грн. заборгованості за договором здійснення транспортних перевезень №01/08/09 від 01.08.2009р. та разовим договором-заявки на транспортне перевезення вантажу № 339 від 05.08.2009р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 1304,80 грн. пені, 191,05 грн. трьох відсотків річних, 1401,63 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача за виконані роботи виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору здійснення транспортних перевезень №01/08/09 від 01.08.2009р. та разовим договором-заявкою на транспортне перевезення вантажу № 339 від 05.08.2009р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість наданих послуг, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 191,05 грн. та збитків від інфляції в розмірі 1401,63 грн. зазначених позивачем в розрахунку, та перевіривши наданий позивачем розрахунок суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та збитків від інфляції підлягають задоволенню частково, відповідно 191,03 грн. трьох відсотків річних та 770,44 грн. збитків від інфляції. В іншій частині вимог позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та збитків від інфляції слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Пунктом 5.7 договору передбачено, що за прострочення в оплаті рахунків за виконані перевезення, «експедитор»виплачує «перевізнику»пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочки.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1304,80 грн. пені правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 17000,00 грн. основного боргу, 770,44 грн. збитків від інфляції, 191,03 грн. трьох відсотків річних, 1304,80 грн. пені, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково в сумі 19266,27 грн. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 42, 32, 33, 34, 44, 47, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Інфорт Україна"(юридична адреса: 03179, м.Київ, вул. Академіка Палладіна, буд. 13; код 34998815) на користь Фізичної особи - підприємця Гупало Людмили Василівни (43026, м.Луцьк, просп.. Соборності, 42, 136; ідентифікаційний код 2820510269) 17000(сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 770 (сімсот сімдесят) грн. 44 коп. збитків від інфляції, 191 (сто дев’яносто одну) грн. 03 коп. трьох відсотків річних, 1304 (одну тисячу триста чотири) грн. 80 коп. пені, 192 (сто дев’яносто дві) грн. 66 коп. державного мита, 228 (двісті двадцять вісім) грн. 51 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич Дата підписання: 14.06.2010р.