Рішення № 100208398, 06.10.2021, Калинопільський районний суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Катеринопільський районний суд Черкаської області)

Справа № 698/266/18

Провадження № 2/698/96/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 р. смт Катеринопіль

Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Баранова О.І.,

за участю секретаря Пугачовської Т.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у загальному позовному порядку у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Катеринопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Єрківської об`єднаної територіальної громади Звенигородського району Черкаської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ДП «Черкаській науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із сусіднім землекористувачем,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (надалі-позивач) звернувся до суду з вказаним вище позовом в обґрунтування якого зазначив, що у його власності перебуває будинковолодіння, яке розташована за адресою АДРЕСА_1 . Для обслуговування будівель і господарських споруд вказаного будинковолодіння а також для ведення особистого селянського господарства позивачу було надано у користування земельна ділянку загальною площею 0,145 га.. З метою набуття права власності на вказану земельну ділянку у порядку приватизації під оформлення необхідної землевпорядної документації позивач звернувся до суміжного землекористувача ОСОБА_2 (надалі-відповідач) з проханням погодити межі суміжних земельних ділянок, але остання відмовилася з мотивів невідповідності розміру, визначеної позивачу ділянки фактичним.

Вважаючи відмову відповідача необґрунтованою позивач просить суд визнати за ним право на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із сусіднім землекористувачем.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та просить суд їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач проти задоволення позовних вимог заперечила у повному обсязі та просить суд відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень пояснила, що підставою для відмови від погодження меж з її боку стала протиправна поведінка позивача щодо знищення межових знаків, що, як на думку відповідача, призвело до безпідставного збільшення земельної ділянки позивача, розмір якої раніше складав 0,14 га до 0,145. При цьому відповідач вважає, що вказане збільшення відбулося за рахунок зменшення земельної ділянки, яка перебуває у її користуванні. Крім того, пояснила, що обмір її земельної ділянки проводився лише землевпорядником, який, як на її думку, помилково визначив, що у її користування перебуває земельна ділянка розмір якої теж є більшим ніж повинен бути фактично. Додатково пояснила, що постійні суперечки з приводу користування суміжними земельними ділянками виникають між нею та позивачем до цього часу.

В судовому засіданні представник третьої особи повідомив суду, що згідно земельно-шнурової книги позивачу було виділено у користування 0,14 га.. Також повідомив, що в порядку оформлення земельної документації, з метою приватизації земельної ділянки позивача було укладено договір на виконання землевпорядних робіт від 15.09.2017 року та проведено кадастрову зйомку вказаної ділянки. За наслідками проведеної зйомки було встановлено, що фактичний розмір ділянки, яка перебуває у користуванні позивача є більшим і складає 0,145 га. При цьому представник пояснив, що таке збільшення відбулося за рахунок більш точного, ніж первісне вимірювання при наданні земельних ділянок у користування, вимірювання площі земельної ділянки позивача за допомогою сучасних методів. Також уточнив, що під час дослідження земельної ділянки з метою проведення вказаної зйомки не було встановлено фактів самозахвату земельних ділянок, що належать суміжним землекористувачам, а також фактів незаконної забудови позивачем вказаних земельних ділянок. Додатково повідомив, що, передбачені договором від 15.09.2017 року роботи з виготовлення землевпорядної документації не було закінчено з огляду на виникнення спору між суміжними землекористувачами.

В судовому засіданні встановленні наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

З акту обстеження та встановлення межових знаків від 10.11.2014 року вбачається, що 10.11.2014 року було проведено комісійне обстеження суміжних земельних ділянок землекористувачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відповідно до записів земельно - кадастрової документації. За наслідками вказаного обстеження встановлено, що згідно земельно - кадастрової документації у користуванні ОСОБА_4 повинна перебувати земельна ділянка площею 0,14 га, в той час, як останній фактично користується земельною ділянкою площею 0,145 га. Також вбачається, що згідно земельно - кадастрової документації у користуванні ОСОБА_2 повинна перебувати земельна ділянка площею 0,13 га, в той час, як остання фактично користується земельною ділянкою площею 0,1415 га. Крім того, вбачається, що вказаний акт не містить підпису землекористувача ОСОБА_2 (а.с.8)

З рішення Єрківської селищної ради від 16.01.2015 року № 61-5/V вбачається, що ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,145 га із земель комунальної власності землі житлової та громадської забудови, яка розміщена за адресою АДРЕСА_1 , для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.(а.с.11)

З договору на виконання землевпорядних робіт від 15.09.2017 року вбачається, що з метою виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивач уклав договір зДП «Черкаській науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», який розпочав виготовлення проекту землеустрою.(а.с.12)

З кадастрового плану земельної ділянки № 7122255400:04:002 вбачається, що згідно поворотних точок меж земельної ділянки на якій розташовані належні ОСОБА_4 житлові будівлі і споруди площа останньої складає 0,1455 га. Також вбачається, що вказані будівлі і споруди знаходяться у межах вказаної вище земельної ділянки. (а.с.16)

З рішення узгоджувальної комісії виконавчого комітету Єрківської селищної ради з розгляду та вирішенню земельних спорів від 06.03.2018 року вбачається, що комісією встановлена безпідставність відмови землекористувача ОСОБА_2 , від підпису акту обстеження та встановлення межових знаків від 10.11.2014 року та ОСОБА_4 погоджено межі земельної ділянки, без погодження з суміжним землекористувачем ОСОБА_2 (а.с.27)

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , повідомив суду, що як спеціаліст земельного відділу Єрківської селищної ради особисто був присутній під час як проведення обстеження земельної ділянки ОСОБА_4 , так і під час здійснення кадастрової зйомки останньої. При цьому пояснив, що на час проведення вказаних заходів жодний з суміжних землекористувачів не висловлював мотивованої незгоди щодо розташування межових знаків. Також пояснив, що, незважаючи на його роз`яснення щодо відсутності ознак самозахвату з боку ОСОБА_4 , ОСОБА_2 відмовилася підписати обстеження та встановлення межових знаків від 10.11.2014 року.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст.ст. 116, 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 118 ЗК України Громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об`єднання земельних ділянок, які перебувають у власності однієї особи. Також згідно з вказаним законом проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки), кадастровий план земельної ділянки, матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки).

Відповідно до ст. 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Відповідно до ст.. 55 Закону Закону України «Про землеустрій» установлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376).

Згідно з пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Аналіз зазначених вище норм свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.

Отже, непогодження меж земельної ділянки, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови органом місцевого самоврядування в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Аналогічний в цілому правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 545/1149/175-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За таких обставин вбачається, що під час виготовлення землевпорядної документації на виконання рішення органу місцевого самоврядування від 16.01.2015 року № 61-5/V, було здійснено належних заходів щодо погодження з відповідачем меж суміжної земельної ділянки, однак остання безпідставно відмовилася від підписання акта, що було встановлено узгоджувальною комісією органу місцевого самоврядування.

Таким чином суд визнає, що відмова від продовження виконання землевпорядних робіт ДП «Черкаській науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» за договором від 15.09.2017 року внаслідок відсутності погодження меж ділянок суміжних землекористувачів є необґрунтованою. При цьому з огляду на, передбачений ст. 13 ЦПК України принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд позбавлений можливості ухвалення відповідного рішення за вказаною вимогою, оскільки остання не була предметом даного судового розгляду і може бути окремо оскаржена позивачем до суду.

Оцінивши, за своїм внутрішнім переконанням, досліджені у судовому засіданні докази, врахувавши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок досліджених доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність законних підстав для їх задоволення, оскільки судом встановлено, що чинне законодавство не обмежує право на приватизацію земельної ділянки у зв`язку із відмовою суміжного землекористувача від підписання акта погодження меж земельних ділянок і відповідно, відмова відповідача не є перешкодою для завершення позивачем процедури приватизації земельної ділянки, а отже, відсутні, передбачені ч. 1 ст. 4 ЦПК України підстави для задоволення позову.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача у зв`язку із відмовою у позові.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.4,12,263-265,352,354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Єрківської об`єднаної територіальної громади Звенигородського району Черкаської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ДП «Черкаській науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із сусіднім землекористувачем – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий Баранов О.І.