Рішення № 10020708, 14.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/18514.05.10

За позовом                     Відкритого акціонерного товариства «ДЕК «Центренерго»

До                               Державного підприємства «Вугілля України»

Про                              стягнення 999,72 грн.          

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача                    Гардер О.В., довіреність № 2074/22 від 23.12.2000 р.

від відповідача          Гавага О.С., довіреність № 28-28/54-Д від 28.12.2009р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «ДЕК «Центренерго»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Вугілля України»(далі –відповідач) про стягнення з останнього 999,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 01-09/1-ЕН від 17.02.2009 р.

Ухвалою суду від 20.04.2010 р. порушено провадження у справі № 1/185 та призначено розгляд на 14.05.2010р.

14.05.2010р. представник позивача підтримав свої вимоги у повному обсязі, надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник відповідача проти позову заперечив, про що надав відзив на позов.

Представник позивача проти заперечень відповідача заперечив, посилаючись на п.8.3 договору.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки вугілля № 01--09/1-ЕН від 17.02.09, за умовами якого постачальник (відповідач) зобов’язався поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити вугільну продукцію в асортименті.

Відповідно до п.2.1 договору, вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих на піввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс»в редакції 2000 року з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, визначеними в додатках до договору.

Відповідно до п.4.1 договору, якість вугілля, що поставляється за цим договором, повинна відповідати умовами цього договору.

Згідно п.3.4.5 договору, покупець має право відмовитися від прийняття та оплати вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим договором, асортимент якого не відповідає вимогам договору, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів чи прийняти із знижками, передбаченими умовами договору.

Розділом 5 договору передбачені умови приймання вугілля, зокрема п.5.1 договору передбачено, що на взаємовідносини сторін по постачанню та прийманню вугілля, у випадках, якщо інше прямо не передбачене договором, розповсюджуються вимоги інструкції.

Пунктом 5.4 договору визначено, що якість вугілля в партії для розрахунків по поставках визначається на підставі даних, зазначених у посвідченні якості, складеному на партію та результатів приймання у покупця.

Відповідно до п.5.6 договору, покупець перевіряє якість вугілля у партіях та приймає вугілля за якістю.

Згідно п.5.7 договору, представник вантажовідправника зобов’язаний протягом 12 годин з моменту отримання виклику повідомити свою згоду про приймання вугілля за показниками ТЕС або прибути на спільне приймання вугілля за кількістю та якість протягом 24 годин з моменту отримання такого виклику або в той же строк повідомити час свого прибуття, який не повинен перевищувати 48 годин з моменту отримання виклику.

Вугілля, яке було поставлено відповідачем, не відповідало умовам договору та ДСТУ 4096-2002.

Згідно п.5.8 договору, покупець не має права розвантажувати вугілля із вагонів без представників вантажовідправника до закінчення часу, встановленого на прибуття представників вантажовідправника або часу, повідомленого вантажовідправником/постачальником про своє прибуття для проведення спільного приймання вугілля, окрім випадків згоди вантажовідправника на розвантаження вагонів та приймання вугілля за показниками ТЕС.

Вартість користування вагонами за час простоювання вагонів в очікуванні представника постачальника покладається на постачальника у випадку, коли результати спільного приймання вугілля на ТЕС будуть відрізнятися від даних постачальника на величину, що перевищує норму нестачі або допустиму похибку опробування (п.5.8.1 договору).

Згідно п.5.10 договору, у разі неприбуття у строк представника вантажовідправника на проведення спільного приймання вугілля за кількістю і якістю та відсутності у зв’язку з цим повідомлення про час його прибуття, а також, якщо на кількість відвантаженого вугілля не було оформлено посвідчення про якість або копія посвідчення (реєстр посвідчень) про якість не надійшла вантажоотримувачу в термін, зазначений в п.3.1.4 договору, фактичні значення показників якості/кількості вугілля в партії для розрахунків за поставками безперечно визначаються на підставі результатів приймання вугілля у покупця.

Відповідно до п.8.3 договору, у випадку прийняття вугілля, якісні показники якого не відповідають умовам договору, постачальник несе відповідальність перед покупцем у вигляді застосування останнім до ціни вугілля прогресивних знижок, передбачених пунктом 7.2 договору та відшкодування його затрат по оплаті користування вагонами, витрат на постачу-прибирання вагонів, маневрових робіт.

У випадку відмови від прийняття вугілля, якісні показники якого не відповідаю умовам договору, постачальника несе відповідальність перед покупцем у вигляді відшкодування його витрат пов’язаних з надходженням та повернення вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме –вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу-прибирання, маневрові роботи (п.8.4. договору).

Відповідно до умов договору, на адресу вантажоотримувачів позивача представники відповідача направлялись вагони з вугільною продукцією, яка не відповідала договору, про що свідчать копії актів відбору проб №№ 889 від 22.03.2009р., 1006 від 29.03.2009р., № 877 від 21.03.2009р., № 891 від 21.03.2009р., № 898 від 22.03.2009р., № 888 від 21.03.2009р.

Наведені акти відбору проб з представниками постачальника підтверджені актом звіряння по кількості та якості від 31.03.2009 року № 129, складеного за звітний період з 17.03.2009р. по 24.03.2009р. та підписаного представниками відповідача та відокремленого структурного підрозділу позивача.

Враховуючи викладене, вугільна продукція була прийнята за фактичними показниками якості, а простій вагонів відбувся за наявності вини відповідача, оскільки останній поставив вугілля не належної якості.

В результаті поставки вугілля, що не відповідає базовим якості, за час проведення лабораторних досліджень, відбувся простій вагонів з вугіллям. Даний простій відображено у відомостях плати за користування вагонами №№ 21030218, 21030219, 22030220, 22030221, 22030222 нарахований залізницею та підтверджений переліками ТЕХПД –1 № 152, 204.

Виходячи з вищенаведеного, сума збитків позивача складає 999,72 грн.

У своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 999,72 грн. збитків завданих внаслідок поставки не якісного вугілля.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Статтями 526, 610, 611, 623 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно статті 22 ЦК України збитками є зокрема витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Статтями 193, 224, 225 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору. учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов’язань за договором поставки доведена матеріалами справи.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 102 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 236, 00 грн.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі19нь.лідок чого останньому було нараховано штрафні санкції за несвоєчасне виконання своїх договірних зобоввки НБУ за кожен день,79мовився від нарахування пені 714,68 грн.ро те, що відповідач сплатив часткову суму боргу 1625,58 грн.. 8х днів з дати, вк.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 20, 173, 193, 224, 225 ГК України, ст.ст. 16, 22, 526, 610, 611, 623, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України»(01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького 4, код ЄДРПОУ 32709929) на користь Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»(02660, м.Київ, вул. Магнітогорська 1, код ЄДРПОУ 22927045) 999(дев’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 72коп. - збитків; 102 (сто дві) грн. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя В.І.Мельник

(Рішення виготовлене та підписане 14.06.2010р.)