Вирок № 100197234, 07.10.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1780/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2021 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді – Сарай А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Козак А.М.,

прокурора – Трофіменков О.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – Товт М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019070030002521 від 14.08.2019 року, про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Ужгород, Закарпатська область, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, одруженого, раніше судимого вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.03.2021 року за ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

13.08.2019 року, приблизно о 06 год. 55 хв., обвинувачений ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, таємно, з корисливих мотивів, перебуваючи по вул. Університетській в м. Ужгороді, зайшов до під`їзду № 1 будинку № 25, де шляхом пошкодження серцевини замка на вхідних дверях до підсобного приміщення № 6, проник всередину, звідки таємно викрав: перфоратор марки «DNIPRO М», модель «RM - 98», вартість якого згідно з висновком експерта № 11/695 від 07.10.2019 року з урахуванням стану зносу становить 1541,05 грн.; електродриль марки «BOCSH» CSB 550, вартість якої згідно з висновком експерта № 11/692 від 08.10.2019 року з урахуванням ознак зносу становить 621 грн.; кутову шліфувальну машинку марки «МАКІТА» 5030, вартість якої згідно з висновком експерта № 11/693 від 08.10.2019 року з урахуванням ознак зносу становить 780 грн.; 4 бухти білого кабелю ШВВП 3 x 4 довжиною 100 метрів кожна, вартість однієї згідно з висновком експерта № 11/293 від 16.12.2019 року становить 3658 грн., на загальну суму 14632 грн.; 3 бухти електричного кабелю ВВГ-П, сірого кольору, довжиною 100 метрів кожна, вартість однієї згідно з висновком експерта № 11/922 від 17.12.2019 року становить 1271 грн., на загальну суму 3813 грн.; 17 бухт електричного кабелю ВВГнг-П, чорного кольору, довжиною 100 метрів кожна, вартість однієї згідно з висновком експерта № 11/921 від 17.12.2019 року становить 1723 грн., на загальну суму 29291 грн. Після цього ОСОБА_1 переніс вищевказане викрадене майно до транспортного засобу марки «Volkswagen Т5», д.н.з НОМЕР_1 , яким тимчасово користувався та попрямував в невідомому напрямку. У подальшому, 13.08.2019 року, о 22.30 год., працівниками ДОП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області та працівниками УШІ в м. Ужгороді та м. Мукачеві після зупинки вказаного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та проведення поверхневої перевірки виявлено та вилучено викрадене майно. Своїми діями ОСОБА_1 заподіяв потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 29291 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому. Пояснив, що дійсно, 13.08.2019 року, по вул. Університетській в м. Ужгороді, зайшов до під`їзду будинку та пошкодивши серцевину замка на вхідних дверях, проник всередину, звідки викрав перфоратор, електродриль, шліфувальну машинку та бухти.

Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, при цьому подав до суду клопотання, згідно з яким просить судовий розгляд провести без його участі, зазначивши, що до обвинуваченого претензій не має та цивільний позов не пред`являвся.

З урахуванням думки прокурора, суд розглянув дане кримінальне провадження у відсутності потерпілого.

Розглянувши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, доведена повністю.

Оскільки прокурор, обвинувачений та захисник не заперечили щодо фактичних обставин провадження, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушеннях в повному обсязі за обставин, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги встановлення судом того факту, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, а також приписи ч. 2 ст. 394 КПК України щодо особливостей апеляційного оскарження, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, а також дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого.

Таким чином, оцінивши показання обвинуваченого, які він надав вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із правилами ст. ст. 349, 394 КПК України, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного, який на психіатричному та фтизіатричному диспансерному обліку не перебуває, станом на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення раніше не судимий.

Обставинами, визначеними ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає: визнання своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, визначених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , судом не встановлено.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7, зі змінами від 06.11.2009 року, звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У п. 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого – особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Згідно з поданою до суду досудовою доповіддю з інформацією, що характеризує обвинуваченого ОСОБА_1 , складеною Ужгородським міськрайонним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області, беручи до уваги інформацією, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_1 , історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливо та не становить високої небезпеки для суспільства.

Враховуючи вищенаведене та конкретні обставини кримінального провадження, за яких ОСОБА_1 вчинено діяння, беручи до уваги дані про особу винного, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, відсутність обставин, що обтяжують покарання, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, суд вважає, що щодо нього необхідно і доцільно призначити покарання у межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі на певний строк.

Як встановлено судом, вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.03.2021 року (справа № 308/2944/20), що набрав законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, і на підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік. На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Виходячи з приписів кримінального закону правила призначення покарання, передбачені ч. 4 ст. 70 КК України, застосовуються в разі, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що особа винна ще й в іншому кримінальному правопорушення, вчиненому нею до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд може призначити покарання за другим вироком як шляхом поглинення покарання за першим вироком, так і шляхом приєднання його повністю або частково, однак таким чином, щоб обраний захід примусу не перевищував максимального покарання, встановленого статтею (частиною статті), за якою особу засуджено, і водночас не був меншим строку покарання, визначеного за перший злочин. При цьому суд зобов`язаний до остаточного, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, покарання зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України.

Умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням, передбачене ст. 75 КК України.

Відповідно до правового висновку, що міститься у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 199/1496/17, кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК України, не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком.

Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК України, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів може визначатися шляхом: 1) поглинення менш суворого покарання більш суворим; 2) часткового складання призначених за окремі злочини покарань; 3) повного їх складання.

Враховуючи, що дане кримінальне правопорушення обвинувачений вчинив у серпні 2019 року, тобто до ухвалення попереднього вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.03.2021 року, суд вважає, що остаточне покарання обвинуваченому слід призначити згідно з правилами ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань.

Разом з тим, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, оскільки виправлення останнього можливе без відбування покарання.

Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, з встановленням йому іспитового строку, у порядку визначеному ст. 75 КК України, суд бере до уваги, що обвинувачений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, а також із врахуванням його характеризуючих даних, ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та вищевказаних обставин провадження.

Визначені у ст. 76 КК України обов`язки, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 цього Кодексу, не є видом покарання з огляду на систему покарань, визначену в КК України, а є умовами звільнення особи від відбування покарання, невиконання яких тягне за собою припинення випробування.

На думку суду, в даному конкретному випадку саме таке покарання буде пропорційним і співрозмірним ступеню тяжкості вчиненого та його наслідкам, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати за проведення експертиз у даному кримінальному провадженні у загальному розмірі 3768,24 грн. покласти на обвинуваченого.

Питання щодо речових доказів вирішується судом у порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368-370, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання за даним вироком та покарання, що призначено за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 березня 2021 року, остаточно до відбуття призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 2 (два) місяці.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 3768 (три тисячі сімсот шістдесят вісім) гривень 24 коп. процесуальних витрат за проведення експертиз.

Речові докази:

перфоратор марки «DNIPRO М», модель «RM - 98», електродриль марки «BOCSH» CSB 550, кутова шліфувальна машинка марки «МАКІТА» 5030, 4 бухти білого кабелю ШВВП 3x4 довжиною 100 метрів кожна, 2 бухти електричного кабелю ВВГ-П, сірого кольору, довжиною 100 метрів кожна, 2 бухти електричного кабелю ВВГнг-П, чорного кольору, довжиною 100 метрів кожна – повернути потерпілому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

пошкоджену серцевину врізаного замка, що передано на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області – знищити;

відеозапис з зовнішніх камер спостереження на місці вчинення кримінального правопорушення, відеозапис з нагрудних камер працівників поліції – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуюча А.І. Сарай