Рішення № 100196854, 07.10.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження №2/235/1737/21

Справа №235/5122/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючої судді : Величко О.В.,

при секретарі: Грековій Ю.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю представника третьої особи

УВД ФСС в Донецькій області Іванова І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства « Мирноградвугілля» , третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства « Мирноградвугілля» , третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час виконання своїх трудових обов`язків 07.07.2020 року на ДП «Мирноградвугілля» отримав травму, яка спричинила його смерть. Вважає, що у зв`язку зі смертю сина йому спричинена моральна шкода, оскільки він втратив рідну людину, відчуває самотність, змінився його звичайний життєвий уклад. Просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в сумі 150000 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Представник відповідача ДП « Мирноградвугілля» не скористувався правом відзиву на позовну заяву, передбаченого ст. 178 ЦПК України.

Представник третьої особи УВД ФСС України в Донецькій області надали пояснення на позовну заяву, в яких просили справу вирішити на розсуд суду. ( а. с. 52).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив справу вирішити на розсуд суду.

Представник відповідача ДП «Мирноградвугілля» в судове засідання не з`явився, просив справу слухати без участі представника ( а. с. 53).

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а. с. 7).

ОСОБА_3 з 06.02.2013 року перебував у трудових відносинах ДП «Мирноградвугілля» ВП «Шахта Центральна», де працював гірником очисного вибою підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті. ( а. с. 35-36).

07.07.2020 року о 21 год. 16 хвилин під час виконання трудових обов`язків з гірником підземним очисного вибою 5 розряду дільниці видобутку вугілля № 1 ВП «Шахта Центральна» ДП «Мирноградвугілля» ОСОБА_3 стався нещасний випадок, внаслідок чого його було смертельно травмовано, про що складено Акт розслідування нещасного випадку за формою Н-1/П від 12.10.2020 року ( а. с. 9-27).

Відповідно до Акту форми Н-1/П від 12.10.2020 року смерть настала внаслідок обвалення порід покрівлі при виконанні ОСОБА_3 робіт по демонтуванню стойок кріплення у суміжних рядах кріплення. ( а. с. 9- 34).

Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави- наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Положенням ст. 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові ( дружині), батькам ( усиновлювачам), дітям ( усиновленим) , а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали окремо з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 р. № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України ( для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненого нещасним випадком, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності причинного зв`язку між смертю та нещасним випадком, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого виникають після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.

Виходячи із наведених вище обставин, суд вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування на підставі норм ст. ст. 1167, ч. 2 ст. 1168 ЦК України, які передбачають відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам її сім`ї.

Відповідно до ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Як вбачається з матеріалів справи, Актом розслідування нещасного випадку Н-1/П від 12.10.2020 року нещасний випадок, що стався 07.07.2020 року о 21 годині 16 хвилин з підземним гірником очисного вибою 5 розряду дільниці видобутку вугілля № 1 ВП «Шахта Центральна» ДП «Мирноградвугілля» ОСОБА_3 , пов`язаний з виробництвом.

Причини, з яких стався нещасний випадок: недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам безпеки, незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці; порушення технологічного процесу; порушення трудової і виробничої дисципліни, що виразилося у невиконанні посадових обов`язків, що виразилися у невиконанні вимог інструкцій з охорони праці.

Таким чином, суд вважає, що втрата сина завдає позивачу ОСОБА_2 фізичного болю та душевних страждань, які виникли з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом чи іншим ушкодження здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Ця норма матеріального закону не містить посилання на наявність вини у заподіянні вказаної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує наявність причинного зв`язку між смертю та нещасним випадком, глибину фізичних і душевних страждань позивача, ступень вини відповідача, а також виходить з засад розумності, виваженості та справедливості, що узгоджується з роз`ясненнями, що містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 ( зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5), де вказано, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

В даному випадку при вирішенні розміру моральної шкоди суд приймає до уваги той факт, що причина нещасного випадку, який стався 07.07.2020 року з ОСОБА_3 , є ,

у тому числі, невиконання останнім правил безпеки.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, стягнувши з відповідача на користь позивача , в рахунок відшкодування моральної шкоди 150000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються 1) у разі задоволення позову- на відповідача; 2) у разі відмови в позові- на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову- на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні позиції викладені в постанові ВСУ від 02.07.2019 року в справі за № 810/795/18.

Згідно з частинами першою та третьою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

При цьому договір про надання правової допомоги повинен містити детальний опис правових послуг, що надаються, та їх вартість, порядок обчислення гонорару адвоката, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.

Позивачем в позовній заяві заявлена вимога про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 5000 грн. за надання правової допомоги.

В обґрунтування своїх позовних вимог в частині стягнення судових витрат позивачем надано: ордер серії ДН № 044489 ( а. с. 44), договір про надання правової допомоги № 528 від 04.01.2021 року ( а. с. 43); квитанція за № 29 про отримання гонорару в сумі 5000 грн.( а.с. 42) % акту приймання-здачі виконаних робіт за договором № 528 від 04.01.2021 року, відповідно до якого сторонами зазначено вид наданих послуг, їх обсяг та їх вартість ( а.с. 40-41).

Зазначений представником позивача розмір судових витрат, який поніс позивач, в розмірі 5000 грн. підтверджено матеріалами справи та не спростований сторонами по справі.

За таких підстав з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати за надання правової допомоги в сумі 5000 грн.

Позивачем подано позов про стягнення моральної шкоди, яку визначив у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати: судовий збір у розмірі 1500 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268,273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства « Мирноградвугілля» , третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства « Мирноградвугілля» на користь ОСОБА_2 150000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб в рахунок відшкодування моральної шкоди , понесені судові витрати в сумі 5000 грн.

Стягнути з Державного підприємства « Мирноградвугілля» на користь держави судовий збір в сумі 1500 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: Державне Підприємство « Мирноградвугілля» ЄДРПОУ 32087941, м. Мирноград, вул. Соборна, 1

Третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, ЄДРПОУ 41422269

Повний текст виготовлено 07.10.2021 року.

Суддя: