Рішення № 100191294, 30.09.2021, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/2314/21

Номер провадження 2/585/912/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,

з участю секретаря судового засідання – Ковган О.В.,

у відкритому судовому засіданні в залі суду розглянув справу № 585/2314/21, провадження № 2/585/912/21 у порядку загального позовного провадження.

Позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продтоварів».

Предмет позову: стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Роменський завод продтоварів» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

Свій позов мотивує тим, що з 23 серпня 2018 року працював на посаді вантажника з обслуговування виробництва в ТОВ «Роменський завод продтоварів». Наказом №49 від 05.08.2021 його звільнено з роботи з 05 серпня 2021 року. Всупереч вимогам ст.ст. 115, 116 КЗпП України відповідач, який і до звільнення не повністю виплачував йому нараховану заробітну плату, не виплатив її і при звільненні, внаслідок чого він змушений звертатись до суду з позовом. Заборгованість по заробітній платі становить 50777, 34 грн. Окрім того, у період з 29.06.2021 по 05.08.2021 він перебував на лікарняному, проте оплата за лікарняний підприємством з ним також не проведена. Орієнтовний розмір оплати за перебування на лікарняному становить 13000 грн. Таким чином на даний час розмір заборгованості по заробітній платі становить 63777, 34 грн.

Просить стягнути з відповідача на його користь 50777,34 грн. заборгованості по заробітній платі, 13000 грн. оплати за перебування на лікарняному за період з 29.06.2021 по 05.08.2021 та 1500 грн. у відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката з підготування позовної заяви.

Вважає, що невиплатою з вини відповідача у встановлену строки заробітної плати та затримка розрахунку при звільненні призвели до моральних страждань, які полягають в усвідомленні фактів порушення його законних прав та інтересів щодо отримання у встановлені строки заробітних коштів. Затримка виплат заробітної плати та остаточного розрахунку призвели до погіршення стану здоров`я та втрати нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки з вини відповідача він позбавлений достатніх засобів до існування. Окрім цього, він змушений звертатись за юридичною допомогою до адвоката, до суду, витрачати на це особистий час та кошти. З врахуванням характеру та тривалості моральних страждань моральну шкоду оцінює у 2000 грн.

31 серпня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому ТОВ «Роменський завод продтоварів» позовні вимоги в частині виплати заборгованості по заробітній платі в сумі 54098,07 грн. просить задоволити. В іншій частині в задоволенні позовних вимог просить відмовити. Крім того просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу. Щодо оплати за перебування на лікарняному, то вважає вимоги ОСОБА_1 в цій частині безпідставними та незаконними, мотивуючи тим, що відповідач в силу приписів ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» здійснює оплату працівнику тільки перших п`яти днів його тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві. Приписами ч. 2 зазначеної статті регламентовано, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, перебування у закладах охорони здоров`я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Отже, відповідач здійснив нарахування позивачу матеріального забезпечення за перші п`ять днів його тимчасової непрацездатності в сумі 1 123,66 грн. Дана сума включена в загальну заборгованість. Сума в розмірі 13 000,00 грн. буде виплачена Фондом соціального страхування України. Щодо стягнення моральної шкоди, то в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б дозволяли встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг. В даному випадку можуть бути, зокрема довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків. Позивач не обгрунтував належним чином взаємозв`язок моральних страждань із фактом наявності спору щодо невиплати заробітної плати. Щодо витрат на надання правничої допомоги, то відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постанові КАС ВС від 11.06.2020 по справі №821/227/17, а також у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. При здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів просить врахувати пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Так, справа 585/2314/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Роменський завод продтоварів» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди заборгованості по заробітній платі не є складною. Будь-яких процесуальних документів, які не є заявами по суті справи, окрім позовної заяви, адвокат не готував та до суду не направляв. Крім того, відповідачу не надано акту виконаних робіт. Посилаючись на судову практику просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Крім того, з метою уникнення ймовірності неправильного виконання судового рішення внаслідок неясності резолютивної частини такого рішення, необхідно в резолютивній частині зазначити, що сума, яка стягується з ТОВ «Роменський завод продтоварів» на користь позивача повинна бути з врахуванням обов`язкових податків та зборів, які підлягають утриманню із сум.

02 вересня 2021 року позивач надав суду заяву про уточнення прохальної частини позову, зазначає про те, що під час складання позовної заяви ним невірно був зазначений період перебування його на лікарняному: «з 29.06.2021 по 05.08.2021» замість «з 31.05.2021 по 05.08.2021» а тому він бажає уточнити прохальну частину позовної заяви та просить розглядати її у наступній редакції: стягнути з ТОВ «Роменський завод Продтоварів» на його користь 54098,07 грн. заборгованості по заробітній платі, 13000 грн. оплати за перебування на лікарняному за період з 31.05.2021 по 05.08.2021, 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди, та 1500 грн. у відшкодування витрат по оплаті послуг з адвоката з підготування позовної заяви.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

11 серпня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 02.09. 2021 року на 09 год. 10 хв. (а.с.20).

02 вересня 2021 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (а.с.42).

Від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги просить задоволити (а.с.47).

У відзиві відповідач просить проводити розгляд справи у відсутності представника товариства (а.с. 29).

Інші процесуальні дії передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України судом не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 09.08.2005 вбачається, що ОСОБА_1 з 23.08.2018 по 05.08.2021 працював в ТОВ «Роменський завод продтоварів», звільнений за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України (а.с.4-6).

Указане підтверджується і наданими відповідачем наказами №224/к від 23.08.2018 (про прийняття на роботу ) та №49/к від 05.08.2021 (про звільнення) (а.с.30, 31).

Відповідно до розрахункових листів борг підприємства по заробітній платі перед позивачем становить 50777, 34 грн. (а.с.7-11).

З медичної довідки про тимчасову непрацездатність №114 вбачається, що ОСОБА_1 у період з 29.06.2021 по 04.08.2021 включно перебував на амбулаторному лікуванні в КНП «Роменська ЦРЛ» РМР (а.с.12).

05.08.2021 ОСОБА_1 звертався до ТОВ «Роменський завод продтоварів» із заявою про надання йому довідки про заборгованість по заробітній платі станом на 05.08.2021(а.с.13).

Згідно табелю роботи працівників дільниці на травень 2021 ОСОБА_2 відпрацював по 11 годин 18, 20, 21, 22, 23, 28, 29, 30 травня 2021 року. 31.05.2021 - лікарняний (а.с.32).

З табелів роботи працівників дільниці на червень 2021 року та липень 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 у червні і липні перебував на лікарняному (а.с.33, 34).

Так, само ОСОБА_2 знаходився на лікарняному 1, 2, 3 та 4 серпня 2021 року. 5.08.2021 звільнився(а.с.35).

Згідно довідки про структуру заборгованості організацій станом на 05.08.2021 ТОВ «Роменський завод продтоварів» має перед позивачем заборгованість по заробітній платі в сумі 54098,07 грн. (а.с.36).

З наведених доказів встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах, і на час звільнення з позивачем не проведений розрахунок, що також визнається сторонами.

З досліджених судом доказів та встановлених на їх підставі обставин вбачається, що між сторонами склалися правовідносини з приводу стягнення заборгованості по заробітній платі, лікарняних, стягнення моральної шкоди, які регулюються Законом України «Про оплату праці», КЗпП України та ЦК України.

Норми права, застосовані судом.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зокрема, згідно норм ст. 38 КЗпП України підставами припинення трудового договору є ініціатива працівника.

Нормами статті 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до вимог статті 115 КЗпП України та статті 24 Закону України «Про оплату праці» - заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно імперативної норми ч. 1 ст. 47 КЗпП України - власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Крім того, частинами 1, 2 статті 83 КЗпП України передбачено, зокрема, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначенні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до норм ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасової непрацездатності на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві. Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, перебування у закладах охорони здоров`я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін.

Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Мотиви суду.

Суд оцінив за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, враховує всі надані докази і вважає, що існують підстави для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, то в цій частині відповідач повністю визнає вимоги ОСОБА_1 , сума, що підлягає виплаті позивачу, становить 54098,07 грн., не оспорюється, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо вимог по стягненню лікарняних, то у відповідності до ч.2 ст. 22 Закону України « Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, перебування у закладах охорони здоров`я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

В загальну заборгованість по заробітній платі, що виникла у відповідача перед позивачем ОСОБА_1 включена оплата його тимчасової непрацездатності (лікарняні) за перші п`ять днів, обов`язку щодо сплати її іншої частини ТОВ «Роменський завод продтоварів» безпосередньо не має.

Про залучення Фонду страхування як співвідповідача, позивач клопотання не заявляв, доказів перерахунку коштів у сумі 13000 грн. Фондом на рахунок ТОВ «Роменський завод продтоварів» не надав.

Тому позовні вимоги в частині стягнення лікарняних у розмірі 13000 грн. з відповідача задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди.

Під час розгляду даної справи судом достовірно встановлено, що внаслідок порушення відповідачем законних прав позивача, а саме невиплати йому заробітної плати, тобто порушення відповідачем конституційного права позивача на оплату праці, було порушено звичний для останнього уклад життя та завдало йому моральних страждань, які виразилися в переживаннях, пов`язаних із необхідністю звернення до різних установ, за юридичною допомогою, а потім і до суду за захистом свого порушеного права, останній зазнав втрат немайнового характеру, тобто йому завдано моральну шкоду.

Суд зауважує, що в результаті затримки з невиплатою належних позивачу сум заробітної плати при звільненні, позивач поніс моральні страждання, які виразились у неотриманні коштів на проживання на протязі певного періоду, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї родини, а також пошуку коштів на лікування, адже майже два місяці ОСОБА_1 хворів, що визнається судом моральною шкодою, яка підлягає задоволенню з урахування розміру невиплачених відповідачем сум, розміру та тривалості завданих моральних страждань.

Таким чином, враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню в розмірі 2000 грн.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Щодо судових витрат.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 137, п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позову згідно вимог п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1474, 41 грн., що пропорційно до задоволених вимог. Так, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково – на суму 56098,07 коп. (54098,07+2000=56098,07). Всього позивач просив суд стягнути з відповідача 69098,07 грн. (54098,07 грн. + 13000 + 2000 = 69098,07). Таким чином 56098,07 грн. х 100 : 69098,07 грн. = 81,19; 1816 грн. х 81,19 :100 = 1474,41 грн.

Крім того, на користь позивача слід стягнути документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1217, 85 грн., що пропорційно до задоволених вимог. Так, як вказано вище, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені на 81,19% . Позивач просив суд стягнути на його користь 1500 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу. Таким чином, 1500 грн. х 81,19 : 100 = 1217, 85 грн.

Судом також застосовані інші норми процесуального права, а саме: ст.ст. 5, 12, 13, 19, 76-81, 255, 259, 263-265, 268 ЦПК України.

Суд вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод Продтоварів», про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продтоварів» (код ЄДРПОУ 42295910) на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ): 54098 (п`ятдесят чотири тисячі дев`яносто вісім) грн. 07 коп. заборгованості по заробітній платі та 2000 (дві тисячі) грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продтоварів» (код ЄДРПОУ 42295910) на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ): 1217 (одну тисячу двісті сімнадцять) грн. 85 коп. витрат на правову допомогу.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продтоварів» (код ЄДРПОУ 42295910) на користь держави судовий збір у розмірі 1474 (одна тисяча чотириста сімдесят чотири) грн. 41 коп.

Судовий збір у розмірі 341 (триста сорок одна ) грн. 59 коп. віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складання його повного тексту.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Роменський міськрайонний суд.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продтоварів», юридична адреса: вул. Авіаційна, 39 оф. 17, місто Дніпро Дніпропетровська область, 49017, код за ЄРДПОУ 42295910.

Повний текст рішення суду складено 06 жовтня 2021 року.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова