Рішення № 10019053, 16.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/1216.04.10 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 12/12                                                                                                     16.04.2010 р.

За позовом          Дочірнього підприємства "Перехід Аутдор"

До          Товариства з обмеженою відповідальністю "Ра Експерт Групп"

Про          стягнення 13 639,06 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Чуб О.О. –предст. (дов.б/н від 14.10.2009р.)

Від відповідача не з'явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ра Експерт Групп" про стягнення грошових коштів у розмірі 13 639,06 грн. (12 050,00 грн. –основний борг, 1 191,07 грн. –пеня, 227,02 грн. –збитки від інфляції, 170,97 грн. –3% річних) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами № 400 від 25.03.2009 р.

Ухвалою суду від 07.12.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/12 та призначено розгляд справи на 20.01.2010 р.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представника в судове засідання 20.01.2010 р. не направив.

Ухвалою суду від 20.01.2010 р. відкладено розгляд справи на 24.02.2010 р. в зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних доказів, зобов’язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 07.12.2009 р. про порушення провадження у справі № 12/12.

Ухвалою суду від 26.02.2010 р. призначено розгляд справи на 24.03.2010 р., сторони зобов’язано виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 07.12.2009 р. про порушення провадження у справі № 12/12.

24.03.2010 р. розгляд справи не відбувся в зв'язку з перебуванням судді Прокопенко Л. В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 29.03.2010 р. призначено розгляд справи на 16.04.2010 р.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалах від 07.12.2009 р., 20.01.2010р. та від 29.03.2010 р., не виконав.

Представник відповідача в судове засідання 16.04.2010 р. не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.04.2010 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2009 р. між сторонами укладено договір про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами № 400 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 договору позивач зобов’язувався надавати послуги з проведення рекламних кампаній відповідача та/або клієнтів-рекламодавців відповідача згідно з адресними програмами та іншими додатками до договору, а відповідач зобов’язувався прийняти й оплатити послуги позивача.

Згідно п. 4 Адресної програми до Договору сплата вартості наданих послуг проводиться відповідачем до 20 числа кожного поточного місяця рекламної кампанії.

На виконання умов Договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 12050 грн., що підтверджується наступними Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ИК-01813 від; № ИК-02559 (копії знаходяться в матеріалах справи).

Проте, вартість наданих позивачем послуг відповідачем не оплачена.

Станом на день розгляду спору основний борг відповідача становить 12050 грн.

Крім суми основного боргу, позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 1191,07 грн., 3% річних, що згідно розрахунку становить 170,97 грн. та втрат від інфляції, що згідно розрахунку становлять 227,02 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 12050 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В п.5.2.3 Договору зазначено, що в разі порушення відповідачем строків оплати, останній сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 1191,07 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунок суми пені відповідачем суду не надано, розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1191,07 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 170,97 грн., втрат від інфляції –227,02 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано, розрахунки 3% річних та втрат від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 170,97 грн. та втрат від інфляції у розмірі 227,02 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РА Експерт Групп»(02002, м. Київ, вул. Панельна, 5, кв.3, Код 35551000, п/р 26007052607844 в КФ РЦ Приват Банк, МФО 320649, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Дочірнього підприємства "Перехід Аутдор" (04116, м. Київ, вул.Старокиївська, 10, літ.И, код 24576549, п/р 260023301 в "Енергобанк", МФО 300272) 12050 (дванадцять тисяч п’ятдесят) грн. основного боргу, 1191 (одна тисяча сто дев’яносто одна) грн. 07 коп. пені, 170 (сто сімдесят) грн. 97 коп. 3% річних, 227 (двісті двадцять сім ) грн. 02 коп. втрат від інфляції, 137 (сто тридцять сім) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                              Л.В.Прокопенко