Рішення № 10019036, 07.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/20407.06.10

За позовом          Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Металург»

до                    Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»

про                    стягнення 1066173,32 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача –Дудіна Т.О.,

від відповідача –Маціборко І.С. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2010 Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Металург», яке змінило свою назву на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Металург»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(далі –відповідач) про стягнення 1066173,32 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору банківського рахунку №08/2006/09/Ю020 від 09.11.2006 (далі –Договір) незважаючи на неодноразові звернення позивача, як Клієнта за поточним рахунком не здійснив перерахування належних позивачу коштів на його поточний рахунок в іншому банку.

В в’язку з порушенням умов Договору, позивач, у відповідності по ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»нарахував пеню, та у відповідності до ст. 625 ЦК України нарахував інфляційні втрати.

21.04.2010 до загального відділу суду від позивача надійшли уточнення до позовної заяви за вих. №576 від 19.04.2010, відповідно до яких, позивач в зв’язку з невиконанням прийнятих на себе зобов’язань по перерахуванню коштів позивач збільшив розмір позову з урахуванням збільшеної пені та індексу інфляції.

Таким, чином за розрахунком позивача заборгованість відповідача становить 1133513,52 грн., яка складається з:

1006583,58 грн. –основна сума боргу;

70460,60 грн. –пеня;

56469,34 грн. –інфляційні втрати.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 59 ГПК України не подав.

Під час проведення судових засідань представник відповідача позов не визнав, хоча підтвердив факт існування основного боргу в сумі 1006538,58 грн.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.11.2006 між позивачем (Клієнт) та відповідачем (Банк) укладено Договір, відповідно до умов якого Банк відкрив Клієнту поточний рахунок №2659000966001 (далі –Рахунок) у національній валюті України –гривні для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов’язується приймати та зараховувати на Рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з Рахунку та проведення інших операцій з Рахунком, що передбачені чинним законодавством України. Операції за Рахунок здійснюються після отримання від Клієнта повідомлення з відміткою про взяття Рахунку на облік органом державної податкової служби.

З 17.08.2008 цей поточний рахунок був переведений на обслуговування в відділення №10 філії ВАТ КБ «Надра» м. Запоріжжя та йому був наданий №26509000966001/980.

Пунктом 2.3.3 Договору сторони погодили, що Банк взяв на себе зобов’язання своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування Клієнт, у відповідності з чинним законодавством України.

Так, пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що операції за розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до Банку в операційний час, виконуються Банком цього ж дня.

07.09.2009 позивач листом за вих. №1775 повідомив відповідача, що бажає розірвати Договір, в зв’язку з чим, просив виконати положення п.9.4 Договору, а саме перерахувати залишок коштів, які находяться на рахунку Клієнта, відповідно до його та розпоряджень, повідомити Національний Банк України та податкові органи про закриття рахунку.

Натомість, відповідач листом за вих.3/1913 від 05.10.2009 повідомив, що для стабілізації роботи банку, захисту інтересів вкладників, кредиторів та забезпечення рівня ліквідності з 10.02.2009 в Банку працює тимчасова адміністрація, яка впроваджує комплекс заходів, який дозволяє відновити роботу Банку, в зв’язку з чим він не має можливості задовольнити заяву позивача.

11.11.2009 позивач звернувся до Банку з повторним листом та просив виконати платіжне доручення №22 від 12.10.2009 про перерахування суми 1007785,12 грн. на рахунок ЗАТ «СК «Металург»в АТ «МетаБанк»м. Запоріжжя.

Проте, 19.11.2009 позивач звернувся до відповідача за вих. №05/10-506 з листом та просив відкликати платіжне доручення, в зв’язку з чим, Банк скасував вказане платіжне доручення і повернув кошти позивача на поточний рахунок, що додатково підтверджується листом відповідача за вих. №4/4/119 від 19.11.2009.

В подальшому, позивач 12.11.2010 звернувся до Банку з платіжним доручення №01 та просив перерахувати суму 1006583,58 грн. на його поточний рахунок в АТ «Метабанк»м. Запоріжжя.

Того ж дня вказане платіжне доручення було отримано Банком, однак ані на дату подання позивачем позову до суду, ані на дату винесення рішення не виконано.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(далі –Закон) визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з п. 20.1, 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», поточні рахунки клієнтів банків закриваються, зокрема, на підставі заяви клієнта. За наявності коштів на рахунку банк здійснює завершальні операції за рахунком (зокрема перерахування залишку коштів на підставі платіжного доручення на інший рахунок клієнта, зазначений у заяві).

Відповідно до п. 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Пунктом 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня. За порушення цих строків банк, що обслуговує платника, несе відповідальність згідно із законодавством України.

Однак, відповідач порушив зобов'язання щодо виконання розпорядження відповідача як про закриття поточного рахунку, так і перерахування залишку коштів.

Згідно з частиною 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до частини третьої ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Як слідує з виписки з рахунку позивача №26509000961101/980, довідки за вих. №557 від 14.04.2010 за підписом Головного бухгалтера позивача та підписаного Акту звіряння розрахунків станом на 14.04.2010, станом на цю дату, залишок коштів на Рахунку позивача становить 1006583,58 грн., тому суд задовольняє майнові позовні вимоги саме у зазначеній сумі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 70460,60 грн. пені суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Так, постановою Правління Національного банку України №59 від 10.02.2009 призначено строком на 1 рік, з 10.02.2009 до 10.02.2010 тимчасової адміністрації та введено мораторію на задоволення вимог кредиторів з 10.02.2009 до 10.08.2009, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 №452 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 до 10.02.2010, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Позивач, керуючись своїм правом, передбаченим ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»нарахував пеню з розрахунку 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, за період з 16.01.2010 до 26.03.2010.

Беручи до уваги час введення у Банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, суд керуючись статтею 55 ГПК України, та з урахуванням дати по яку позивач проводить нарахування пені (26.03.2010) здійснює її перерахунок, яка складає:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення

1006583.5811.02.2010 - 26.03.2010440.1 %44 289.68

Отже, пеня підлягає задоволенню в сумі 44289,68 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як убачається із зазначеної норми (зокрема назви статті), вона містить положення про відповідальність за порушення грошового зобов’язання.

Частиною 2 статті 58 Закону передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Тому, суд керуючись вищезазначеним на підставі статті 55 ГПК України здійснює перерахунок інфляційних втрат, які складають:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

11.02.2010 - 26.03.20101006 583.581.02828 184.341034 767.92

Тобто, інфляційні витрати підлягають задоволенню в сумі 28184,34 грн.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Металург»(69035, м. Запоріжжя, вул. Правди, 27, ідентифікаційний код 20496084) 1006583 (один мільйон шість тисяч п’ятсот вісімдесят три) грн. 58 коп. –основного боргу, 44289 (сорок чотири тисячі двісті вісімдесят дев’ять) грн. 68 коп. –пені за несвоєчасне повернення коштів, 28184 (двадцять вісім тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 34 коп. –інфляційних втрат, а також 10790 (десять тисяч сімсот дев’яносто) грн. 58 коп. –витрат по сплаті державного мита та 224 (двісті двадцять чотири) грн. 66 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У решті позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя Р.Б. Сташків