Рішення № 10018867, 10.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/22110.06.10 За позовом Житлово-будівельний кооператив «Темп-9»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

Про стягнення 16950,00 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін, що приймали участь в судових засіданнях:

від позивача Смірнов І.П. –голова правління.

від відповідача Поляков О.Є. –представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 15000,00 грн. банківського вкладу (депозиту) по договору № 133/ю-08 від 15.09.2008, 1950,00 грн. заборгованості по відсоткам, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –169,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 було порушено провадження у справі № 47/221, розгляд справи було призначено на 15.04.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2010 розгляд справи було відкладено до 25.05.2010.

В судовому засіданні 25.05.2010 представником відповідача було заявлено усне клопотання про припинення провадження в справі у зв’язку з ліквідацією ТОВ «Українського промислового банку», про що надано оголошення у друкованому засобі масової інформації - «Голосі України»№ 12 від 26.01.2010 про те, що постановою правління Національного банку України № 19 від 21.01.2010 відкликало банківську ліцензію та ініціювало процедуру ліквідації відповідача, а також з 21.01.2010 припинено повноваження тимчасового адміністратора, правління, спостережної ради і загальних зборів.

Представник позивача проти заявленого усного клопотання –заперечив.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи те, що згідно статті 98 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Державного реєстру банків після ухвалення звіту ліквідатора, а докази того, що ліквідація відповідача є завершеною, зокрема докази внесення запису до Державного реєстру банків після ухвалення звіту ліквідатора - суду не надано, а тому заявлене усне клопотання про припинення провадження в справі задоволенню не підлягає.

Вимоги позивача мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського вкладу № 133/Ю-08 від 15.09.2008 у національній валюті з виплатою процентів щомісячно, відповідно до умов якого позивачем внесено на відкритий йому відповідачем депозитний рахунок № 261520131858 грошові кошти в сумі 15000,00 грн. на строк до 21.09.2009 з 19% річних. Але після закінчення строку вкладу відповідачем, всупереч умов договору, не було повернуто позивачу його банківський вклад в сумі 15000,00 грн., а також не сплачено відсотки в розмірі 1950,00 грн., що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.05.2010 проти заявлених вимог заперечував та зазначав про те, що постановою правління Національного банку України № 19 від 21.01.2010 відкликало банківську ліцензію та ініціювало процедуру ліквідації відповідача, а також з 21.01.2010 припинено повноваження тимчасового адміністратора, правління, спостережної ради і загальних зборів. Наведені обставини, на думку представника відповідача, є підставами для відмови у позові.

В судовому засіданні 25.05.2010 було оголошено перерву для виготовлення повного тексу рішення до 10.06.2010, про що повідомлено представників сторін під розписку, яка наявна в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.09.2008 між відповідачем - ТОВ «Український промисловий банк», як банком, та позивачем –ЖБК «Темп-9», як вкладником, було укладено договір банківського вкладу в національній валюті № 133/ю-08 (далі –договір № 133/ю-08 від 15.09.2008), який підписано представниками сторін та посвідчено печатками юридичних осіб відповідача та позивача (належним засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи, а оригінал досліджено судом в судовому засіданні).

Умовами договору № 133/ю-08 від 15.09.2008 сторони погодили, що банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № 261520131858 в КРУ ТОВ «Укрпромбанк»(п. 1.1), вкладник перераховує грошові кошти у безготівковій формі на рахунок, а банк приймає грошові кошти вкладника в сумі 15000,00 грн. (п. 1.2), банк зобов’язався повернути суму вкладу 21.09.2009 (п. 1.3), за користування коштами банк сплачує вкладнику проценти з розрахунку 19,5% річних (п. 1.4), банк зобов’язаний повернути вкладнику вклад та виплатити проценти згідно умов договору; вкладі нараховані проценти перераховуються банком в безготівковій формі на поточний рахунок вкладника за реквізитами, вказаними у розділі 7 договору (п. 3.1.2).

Відповідно до платіжного доручення № 1/09 від 17.09.2008 позивачем було перераховано на рахунок № 261520131858 грошові кошти в сумі 15000,00 грн. з призначенням платежу «Перерахування грошових коштів на депозитний рахунок згідно договору банківського вкладу № 133/ю-08 від 15.09.2008».

Відповідачем для дорученням до матеріалів справи надано суду наступні документи:

- заяву - вимогу позивача № 534 від 03.02.2010, адресовану Ліквідатору ТОВ «Укрпромбанк»Раєвському К.Є., в якій позивач просив включити ЖБК-9 в реєстр вимог кредиторів та повернути кошти в сумі 17163,56 грн. (15000.00 грн. вкладу згідно договору № 133/ю-08 від 15.09.2008 та 2163,56 грн. нарахованих, але не виплачених процентів);

- лист ліквідатора ТОВ «Укрпромбанк» № 9854вк від 29.03.2010, адресований позивачу, згідно якого ліквідатор повідомляв про те. що вимоги ЖБК «Темп-9»визнані ліквідатором в сумі 17163,56 грн. та згідно статті 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність»віднесені до сьомої черги задоволення;

- довідку ТОВ «Укрпромбанк» № 38423 від 05.11.2009, згідно якої ЖБК «Темп-9»нараховані відсотки згідно договору № 133/ю-08 від 15.09.2008 загалом на суму 2946,74 грн;

- оголошення у «Голосі України»№ 12 від 26.01.2010 про те, що постановою правління Національного банку України № 19 від 21.01.2010 відкликало банківську ліцензію та ініціювало процедуру ліквідації відповідача, а також з 21.01.2010 припинено повноваження тимчасового адміністратора, правління, спостережної ради і загальних зборів.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 4 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

Частиною першою статті 1058 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини 3 статті 1058 Цивільного кодексу України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною 1 статті 1060 Цивільного кодексу України передбачено, що Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Частиною 2 статті 1060 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (п.1).

Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Відповідно до ст. 47 Закону банки на підставі банківської ліцензії наділені правом приймати від юридичних і фізичних осіб вклади (депозити).

Статтею 2 цього ж Закону надано тлумачення вкладу (депозиту) як коштів в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України “Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами” № 516 від 03.12.2003, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Відповідно до п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України “Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами” № 516 від 03.12.2003, банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Згідно статті 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору № 133/ю-08 від 15.09.2008 позивачем було перераховано на строковий депозитний рахунок № 261520131858 в КРУ ТОВ «Укрпромбанк»грошові кошти (вклад) в сумі 15 000 (п’ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. зі строком повернення його відповідачем –21.09.2009 з відсотками за користування (19,5% річних).

Але відповідачем, в порушення п.п. 1.1, 1.3, 3.1.2 договору № 133/ю-08 від 15.09.2008 та ст.ст. 526, 530, ст.. 1060 ч.1 Цивільного кодексу України після настання строку виконання зобов’язання по поверненню вкладу в сумі 15000,00 грн., тобто 21.09.2009, не було виконано умову пунктів 1.3., 1.4 та 3.1.2 договору № 133/ю-08 від 15.09.2008 щодо повернення вкладу позивачу в сумі 15000,00 грн. та нарахованих процентів шляхом їх перерахування на поточний рахунок позивача, вклад позивача в сумі 15000,00 грн. повернутий відповідачем 21.09.2009 не був, проценти згідно довідки ТОВ «Укрпромбанк»№ 38423 від 05.11.2009 в сумі 2946,74 грн. з 15.09.2008 по 20.09.2009 перераховані позивачу також не були, і доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору не надано.

Посилання представника відповідача як на підставу відмови у позові на те, що постановою правління Національного банку України № 19 від 21.01.2010 відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації відповідача, а також з 21.01.2010 припинено повноваження тимчасового адміністратора, правління, спостережної ради і загальних зборів –судом відхиляється як необґрунтоване та таке,що суперечить вимогам чинного законодавства з огляду на нижченаведене.

Згідно з постановою Правління Національного банку України від 20.01.2008 N 19/БТ в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" з 21.01.2009 призначена тимчасова адміністрація строком на один рік. З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку уведений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 21.01.2009 до 21.07.2009.

Про призначення строком на 1 рік, з 21.01.2009 р. до 21.01.2010, тимчасовим адміністратором банку, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців - з 21.01.2009 р. по 21.07.2009 зазначено і в інформації, надрукованій в газеті "Урядовий кур'єр" N 13 за 27.01.2009, що є загальновідомою інформацією.

Частиною 2 статті 58 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зокрема, пунктом 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 20 Господарського кодексу України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема примусове виконання обов’язку в натурі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що по-перше, строк повернення вкладу позивачу в сумі 15000,00 грн. настав 21.09.2009, тобто під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів банку і до відкликання Національним банком України банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації відповідача постановою правління Національного банку України № 19 від 21.01.2010. По-друге, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення вкладу під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та діяльності тимчасової адміністрації, але наявність мораторію та тимчасової адміністрації не є підставами для невиконання відповідачем своїх договірних зобов’язань перед іншими суб’єктами господарювання або звільнення від виконання відповідних зобов’язань, зокрема і зобов’язань перед позивачем згідно договору № 133/ю-08 від 15.09.2008 по поверненню строкового вкладу в сумі 15000,00 грн. та сплати процентів. По-третє, суд зазначає про те, що частина друга статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»не звільняє відповідача від виконання зобов’язання перед позивачем по поверненню вкладу у випадку оголошення мораторію, а лише встановлює, що відповідач звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно статті 89 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ліквідатором здійснюється опублікування відомостей про відкриття ліквідаційної процедури у газеті "Урядовий кур'єр" чи "Голос України" за рахунок банку у строки, передбачені законами України, з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії або власником банку рішення про ліквідацію банку. Відомості про відкриття ліквідаційної процедури повинні містити найменування та інші реквізити банку, що ліквідується, дату прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії або дату прийняття рішення власника банку про ліквідацію банку і призначення ліквідатора, відомості про ліквідатора. Протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.

Згідно статті 98 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Державного реєстру банків після ухвалення звіту ліквідатора.

Докази того, що ліквідація відповідача є завершеною, зокрема докази внесення запису до Державного реєстру банків після ухвалення звіту ліквідатора - суду станом на момент вирішення спору не надано, а тому у відповідача на даний час існує зобов’язання перед позивачем по поверненню вкладу в сумі 15000,00 грн. та сплати процентів за користування коштами позивача згідно умов договору № 133/ю-08 від 15.09.2008 та вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 15000,00 грн. вкладу по договору № 133/ю-08 від 15.09.2008 –є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 1950,00 грн. процентів згідно п. 1.4 договору № 133/ю-08 від 15.09.2008 суд дійшов висновку, що зазначена вимога підлягає задоволенню у повному обсязі –в сумі 1950,00 грн., оскільки позивачем належним чином було виконано умови договору № 133/ю-08 від 15.09.2008 (розміщено вклад в сумі 15000,00 грн. на рахунку, відкритому у банку відповідача, строком з 15.08.2009 по 21.09.2009). Також, суд враховує і те, що згідно довідки ТОВ «Укрпромбанк»№ 38423 від 05.11.2009 позивачу були нараховані проценти з 15.09.2008 по 20.09.2009 загалом в сумі 2946,74 грн., але оскільки позивачем заявлено до стягнення суму саме у розмірі 1950,00 грн., суд не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє вимогу позивача про стягнення процентів саме в сумі 1950,00 грн.

Таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: з відповідача підлягає стягненню 15000,00 грн. банківського вкладу та 1950,00 грн. процентів по договору № 133/ю-08 від 15.09.2008.

Також, позивач при подачі позову звернувся до суду з вимогою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рахунки відповідача. Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заявлена вимога не є обгрунтованою, оскільки відповідно Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 N 492, поточний (банківський) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Таким чином, рахунок в банківській установі не є майном юридичної особи, оскільки особа, якій відкрито рахунок в кредитній установі, є лише його володільцем, а не власником. До того ж, Господарським процесуальним кодексом України не передбачено такого виду заходу забезпечення позову як накладення арешту на рахунок в банківській установі. З огляду на викладене, вимога про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача задоволенню не підлягає.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (код ЄДРПОУ 26386936, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки,26) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Житлово-будівельного кооперативу «Темп-9»(код ЄДРПОУ 22885217, місцезнаходження: 02192, м. Київ, Жмаченка,18) суму заборгованості по банківському вкладу в розмірі 15 000 (п’ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., проценти в сумі 1 950 (одна тисяча дев’ятсот п’ятдесят) грн. 00 коп., а також витрат по сплаті державного мита 169 (сто шістдесят дев’ять) грн. 50 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Повернути з Державного бюджету України Житлово-будівельному кооперативу «Темп-9» (код ЄДРПОУ 22885217, місцезнаходження: 02192, м. Київ, Жмаченка,18) суму зайво сплаченого платіжним дорученням 27.10.2009 № 2/10 державного мита в сумі 100 (сто) грн. 50 коп.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           С.Р. Станік