Рішення № 10018800, 08.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/13708.06.10 За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська Брама» Печерської районної у місті Києві ради

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ПІ КАЙФ КАМА СУТРА»

Про           стягнення 26406,26 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Потильчак Ю.Ю. –по дов. № б/н від 04.01.2010

Від відповідача не з‘явився

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська Брама»Печерської районної у місті Києві ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ПІ КАЙФ КАМА СУТРА»заборгованості в розмірі 26406,26 грн., з них 21817,20 грн. основного боргу, 4 005 грн. пені, 243,61 грн. індексу інфляції, 340,45 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору «Про відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території, внутрішньо будинкових мереж та надання комунальних послуг»№ 259 від 01.02.2007.

Позивачем 22.04.2010 в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 54 464,34 заборгованості, з них суму основного боргу в розмірі 49875,28 грн., 4005 грн. пені, 243,61 грн. індексу інфляції та 340,45 грн. - 3% річних.

Позивачем в судовому засіданні 08.06.2010 на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 53159,28 грн., з них : 49875,28 грн. основного боргу, 2550,69 грн. пені, 243,78 грн. індексу інфляції та 489,54 грн. - 3% річних.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 26.03.2010 та ухвалах від 21.04.2010, від 29.04.2010 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Ухвали суду надсилалась за адресами, що зазначені в позовній заяві : м. Київ, бул. Дружби Народів, 33А та за адресою об’єкта оренди: м. Київ, вул. Чигоріна, 16.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 08.06.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представника позивача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.02.2007 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Печерська Брама»Печерської районної у місті Києві ради (КП «Печерська брама»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Класік»(власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙ ПІ КАЙФ КАМА СУТРА» (споживач) було укладено договір № 259 про відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території, внутрішньобудинкових мереж та надання комунальних послуг (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору КП «Печерська брама»забезпечує споживачеві надання комунальних послуг, утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньо будинкових мереж, а споживач що є лізінгоодержувачем на підставі договору оренди від 01.02.2007 з власником нежитлового приміщення площею 314,7 кв. м. за адресою м. Київ, вул.. Чигоріна, 16 на підставі договору купівлі-продажу № 974 від 14.04.2006 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М. споживає комунальні послуги та бере участь у витратах на утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньо будинкових мереж.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих комунальних послуг, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 49875,28 грн. та нараховані пеня –2550,69 грн., збитки від зміни індексу інфляції –243,78 грн. та 3% річних в сумі 489,54 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із п. 3.1 договору розмір щомісячної плати за комунальні послуги встановлюється в залежності від фактичних витрат теплової енергії (пропорційно займаної площі). Холодної води та інше, згідно з нормами постачальників комунальних послуг.

Плата по даному договору вноситься споживачем до 30 числа поточного місяця (п. 2.4.1. договору).

З пункту 3.3. договору вбачається, що розмір плати за комунальні послуги, утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньо будинкових мереж самостійно коригується КП «Печерська брама»з часу введення в дію змін тарифів, які вводяться в дію згідно чинного законодавства України органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Обов’язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги передбачений також п. 5 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що за фактично отримані відповідачем з груденя 2008 року по березень 2010 року комунальні послуги нараховані відповідачу в розмірі 49875,28 грн.

Зобов’язання з оплати комунальних послуг відповідач не виконав в повному обсязі, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за комунальні послуги в сумі 49875,28 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач в порушення умов договорів у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату комунальних послуг, витрат на утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньо будинкових мереж споживач або власник, крім заборгованості, сплачує на користь КП «Печерська брама»пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договорів сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов’язання щодо наданих комунальних послуг.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті вказаних послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 3.4. договору, розмір якої, за обґрунтованим розрахунками позивача становить 2550,69 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2550,69 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті отриманого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь збитки від зміни індексу інфляції в сумі 243,78 грн. та 3% - 489,54 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 243,78 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% - 489,54 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська Брама»Печерської районної у місті Києві ради є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 89 грн. підлягають поверненню з Державного бюджету України з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 825 від 05.08.2009, яка втупила в дію 13.08.2009, внесено зміни до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», згідно якої розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у господарських справах встановлено в сумі 236 грн.

Сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається на день подання позовної заяви.

Позивач в якості доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу подав платіжне доручення № 886 від 22.12.2009 про сплату витрат в розмірі 325 грн., тоді як позивач звернувся з позовом до суду після зміни розмірів –23.03.2010, тобто в більшому розмірі ніж передбачено.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положення пункту 13 статті 6 «Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ», повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством, шляхом їх перерахування на рахунок платника, відкритий в установі банку, грошового переказу через іншу фінансову установу або відділення поштового зв'язку після звернення особи.

Повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

Стаття 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» передбачає часткове повернення сплаченого державного мита у випадку внесення його в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Враховуючи викладене, зайве сплачені позивачем витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 89 (вісімдесят дев‘ять) грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ПІ КАЙФ КАМА СУТРА»(м. Київ, бул. Дружби Народів, 33А, код ЄДРПОУ 33497586) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська Брама»Печерської районної у місті Києві ради (м. Київ, бул. Марії Приймаченко, 3, код ЄДРПОУ 34239762) 49875 (сорок дев‘ять тисяч вісімсот сімдесят п‘ять) грн. 28 коп. заборгованості по комунальним послугам, 2 550 (дві тисячі п‘ятсот п‘ятдесят) грн. 69 коп. пені, 243 (двісті сорок три) грн. 78 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 489 (чотириста вісімдесят дев‘ять) грн. 54 коп., 531 (п‘ятсот тридцять одну) грн. 59 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства «Печерська Брама»Печерської районної у місті Києві ради (м. Київ, бул. Марії Приймаченко, 3, код ЄДРПОУ 34239762) з Державного бюджету України зайві сплачені платіжним дорученням № 886 від 22.12.2009 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 89 (вісімдесят дев‘ять) грн. Платіжне доручення № 886 від 22.12.2009 залишається в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 3/137.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 10.06.2010