Ухвала суду № 100186377, 06.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

06 жовтня 2021 року м. Київ № 640/23406/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про встановлення контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, ідентифікаційний код 21708016) (надалі - відповідач, Фонд), в якому просить суд стягнути з Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» (ідентифікаційний номер 21708016) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) кошти у розмірі 200 000,00 гривень за вкладом, які було внесено за договором банківського вкладу № 45024 від 07 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Український Фінансовий Світ».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2020 позов задоволено повністю, вирішено:

визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування за договором банківського вкладу від 07.07.2014 № 45024;

стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, ідентифікаційний код 21708016) на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 187000,00 грн. (сто вісімдесят сім тисяч гривень 00 коп.), які було внесено за договором банківського вкладу від 07.07.2014 № 45024, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Український фінансовий світ».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2021 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2020 - без змін.

До канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява адвоката Ягічева С.О. б/н від 13.09.2021 «Про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення», в якій заявник просив суд зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб протягом двох тижнів подати звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування заяви зазначено, що загальний порядок виконання судового рішення не дає очікуваного результату, а відповідач ігнорує необхідність виконання рішення суду.

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб надано пояснення щодо заяви про встановлення судового контролю № 60-12915/21, в яких вказано, що на підставі виданих позивачу виконавчих листів було відкрито виконавче провадження, в межах якого вчиняються дії, спрямовані на примусове виконання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення у справі № 640/23406/19. Таким чином, на момент постановлення ухвали про встановлення судового контролю триває виконавче провадження ВП № 65377374, яке державним виконавцем не закрито, а виконавчий лист не повернуто без виконання. З урахуванням наведеного відповідач пояснив, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2020 у справі № 640/23406/19 повинне здійснюватись в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Позивачем надано заперечення щодо пояснень відповідача, в яких наголошено, що, по-перше, судовий контроль жодним чином не залежить від наявності або відсутності виконавчого провадження та дій виконавця, по-друге, виконання судового рішення можливе не лише примусовому порядку.

Розглянувши подану представником позивача заяву по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).

Зокрема, в постанові від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18 Верховний Суд встановив необхідність існування в спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 4 статті 372 КАС України встановлено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно частини 1 частини 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

З аналізу вище зазначених норм вбачається, що виконавчий лист є підставою для примусового виконання рішення суду в порядку Закону України «Про виконавче провадження».

Матеріалами справи підтверджується, що 20.04.2021 Окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 640/23406/19 щодо стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, ідентифікаційний код 21708016) на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 187000,00 грн. (сто вісімдесят сім тисяч гривень 00 коп.), які було внесено за договором банківського вкладу від 07.07.2014 № 45024, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Український фінансовий світ».

Постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Рожкованом О.Б. від 12.05.2021 відкрито виконавче провадження № 65377374 з виконання виконавчого листа № 640/23406/19 від 20.04.2021.

На час розгляду заяви про встановлення судового контролю виконавче провадження № 21708016 є відкритим, відомості про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання відсутні.

Отже, представником позивача не підтверджено, що заявником вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Разом з цим, представник позивача в клопотанні не навів обставин та не надав доказів, які б свідчили про те, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення.

Адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій, втім, для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги, що позивачем не наведено достатніх обґрунтувань необхідності застосування заходів у порядку ст. 382 КАС України, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю.

Керуючись ст.ст. 241-243, 248, 256, 378 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Ягічева С.О. б/н від 13.09.2021 «Про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення» - відмовити.

Ухвала, відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України, набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя т К.С. Пащенко