Ухвала суду № 100185910, 06.10.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Черкаси

06 жовтня 2021 року Справа № 580/2307/21

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Білоноженко М.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за його позовом до Військової частини А2802 Військово-Морських Сил Збройних Сил України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

19.04.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини А2802 Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі – відповідач) в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви просить:

- визнати протиправними дії Військової частини А2802 Військово-Морських Сил Збройних Сил України, щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, за весь період служби з 24.04.2016 по 15.03.2019 років виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з Військової частини А2802 Військово-Морських Сил Збройних Сил України 15.03.2019 р;

- зобов`язати Військову частину А2802 Військово-Морських Сил Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за весь період служби з 24.04.2016 р. по 15.03.2019 р., виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 15.03.2019 р., та надати довідку з помісячним розрахунком індексації з 24.04.2016 р. по 15.03.2019 роки.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02.08.2021р. адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Військову частину А2802 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25 квітня 2016 року по 31 грудня 2018 року включно, та надати довідку з помісячним розрахунком індексації з 25 квітня 2016 року по 31 грудня 2018 року.

Вказане рішення суду набрало законної сили - 02.09.2021р.

18.08.2021р. до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі №580/2307/21, в якій останній просить здійснити розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу згідно поданого, в ході судового розгляду клопотання про розподіл витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно частини 3 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

З огляду на те що судовий розгляд справи №580/2307/21 було здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд доходить висновку про доцільність розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення з розподілу судових витрат у письмовому провадженні.

За наслідками розгляду поданої заяви, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 статті 132 КАС України врегульовано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).

За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI закріплено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивачем додано: договір про надання правової допомоги від 12.04.2021р., Акт приймання - передачі послуг на суму 2500 грн., згідно якого, за виконану роботу позивач сплатив адвокату гонорар у розмірі 2500 грн., який отримано особисто адвокатом.

При цьому, позивач у клопотанні щодо стягнення витрат на послуги адвоката (вх. 23889 від 01.07.2021р.), щодо доказів оплати послуг адвоката, послався на позицію Верховного Суду від 21.01.2021р. у справі №280/2635/20, згідно якої відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. При цьому зазначено, що у постанові від 16.04.2020 р. у справі № 727/4597/19 Верховний Суд зробив висновок, що законодавство України не встановлює відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат під час сплати клієнтом послуг, а також не встановлює форму такого документа. Зважаючи на той факт, що відкриття власного рахунка не є обов`язком адвоката. Верховний Суд дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанцію, довідку тощо), який підтверджуватиме факт отримання коштів від клієнта.

Надавши оцінку вказаним посиланням, суд зазначає наступне.

При вирішенні питання про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постанові від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20.

Таким чином, підлягає з`ясуванню обставина наявності умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати витрат на правову допомогу у майбутньому.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 280/9716/20.

Так, згідно п.3.1 Договору про надання правової допомоги від 12.04.2021р., клієнт зобов`язаний сплатити гонорар, який встановлюється за домовленістю сторін. При цьому, згідно Акту приймання - передачі послуг на суму 2500 грн., вбачається, що за виконану роботу позивач сплатив адвокату гонорар у розмірі 2500 грн., який отримано особисто адвокатом.

Таким чином, сторони домовились про оплату витрат на правову допомогу адвоката за фактом виконаної роботи, домовленості щодо оплати витрат на правову допомогу у майбутньому договором не передбачено, у зв`язку із чим посилання позивача, за обставин даної справи щодо доказів оплати послуг адкоката, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено, суд вважає не обгрунтованими.

Що ж до доводів позивача, що законодавство України не встановлює відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат під час сплати клієнтом послуг, а також не встановлює форму такого документа, а відкриття власного рахунка не є обов`язком адвоката, отже адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанцію, довідку тощо), який підтверджуватиме факт отримання коштів від клієнта, суд зазначає наступне.

Судом враховано висновки Верховного Суду у постанові від 09 червня 2021 року у справі № 560/5358/20, згідно яких витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката потребують належного документального підтвердження. Суди нижчих інстанцій при вирішенні питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу адвоката, мають повно і всебічно дослідити докази, якими підтверджується надання правничої допомоги, особливо її вартість і оплата. Зважаючи на те, що понесені витрати відшкодовуватиме інша сторона, дослідження цих доказів вимагає ретельного підходу, адже їх стягнення, з одного боку, є компенсацією (певною мірою вимушених) фінансових затрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, але водночас ця компенсація не може бути надмірною. Тож окрім того, що витрати на правничу допомогу мають бути документально доведеними.

Так суд зазначає, що Акт приймання - передачі послуг, в якому зазначено, що за виконану роботу позивач сплатив адвокату гонорар у розмірі 2500 грн., на переконання суду не може слугувати належним доказом оплати послуг адвоката, оскільки вказаний документ фіксує предмет та обсяг наданих адвокатом послуг.

Судом враховано, що згідно позиції викладеної в Постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18, на підтвердження оплати правової допомоги суду повинні бути надані, зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Суд зазначає, що жодного документа із вказаного переліку, до суду позивачем не надано.

Що ж до доводів позивача, що законодавство України не встановлює відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат під час сплати клієнтом послуг, а також не встановлює форму такого документа, а відкриття власного рахунка не є обов`язком адвоката, отже адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанцію, довідку тощо), який підтверджуватиме факт отримання коштів від клієнта, суд зазначає, що в даному випадку, до справи не надано, а ні квитанції, а ні довідки, на підтвердження факту отримання коштів адвокатом від клієнта.

З урахуванням зазначеного, суд зазначає що наданими позивачем доказами не підтверджено понесення позивачем судових витрат, які він просить відшкодувати у розмірі 2500 грн., з огляду на що вказана заява є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст. 252 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст.132-142, 241-246, 252, 255, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №580/2307/21 - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя М.А. Білоноженко