Рішення № 100181034, 27.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року

справа №380/7501/21

зал судових засідань №7

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Гулій М.Р.,

за участю сторін:

представника позивача Бабенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом Державного підприємства “Дрогобицьке лісове господарство” до Трускавецької міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна регуляторна служба України про визнання протиправним та скасування рішень суб`єкта владних повноважень, -

в с т а н о в и в:

Державне підприємство “Дрогобицьке лісове господарство” (місцезнаходження: вул.Стрийська, 29, м.Дрогобич, Львівська область, 82100; ЄДРПОУ 00992390) звернулося з позовною заявою до Трускавецької міської ради Львівської області (місцезнаходження: вул.Бориславська, 2, м.Трускавець, Львівська область, 82200; код ЄДРПОУ: 26230588), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна регуляторна служба України, в якій просить визнати протиправним та скасувати Рішення Трускавецької міської ради Львівської області за № 672 від 06 квітня 2021 року, як суб`єкта владних повноважень: в частині пункту 1.3 Рішення - що громадські слухання проводити згідно Положення обговорення місцевими громадами запланованих лісогосподарських заходів-громадські слухання, згідно додатку, а проведення чи заборону всіх видів рубок приймається виключно за рішенням Трускавецької міської ради.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 06.04.2021 Рішенням Трускавецької міської ради Львівської області за №672 вирішено громадські слухання проводити згідно Положення обговорення місцевими громадами запланованих лісогосподарських заходів-громадські слухання, згідно додатку, а проведення чи заборону всіх видів рубок приймати виключно за рішенням Трускавецької міської ради. Позивач з даним Рішенням не погоджується, вважає, що таке забороняє діяльність Державного підприємства “Дрогобицьке лісове господарство”, обмежує права та блокує фінансово-господарську діяльність підприємства. Окрім того, позивач посилається на те, що Трускавецька міська рада Львівської області при винесенні оскаржуваного рішення вийшла за межі своїх повноважень та порушила ч.2 ст.19 Конституції України, а також перебрала на себе повноваження центрального органу виконавчої влади, чим порушила ст.ст. 24, 33, 37, 38, 67 Лісового кодексу України. У зв`язку з наведеним просить таке рішення визнати незаконним та скасувати.

Ухвалою від 12.05.2021 відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 14.07.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що рішенням Трускавецької міської ради від 06.04.2021 №672 «Про порядок ведення лісового господарства, охорони лісів та використання лісосировинних ресурсів на території Трускавецької територіальної громади» не є регуляторним актом, так як не підпадає до ознак в сукупності, не спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання. Зважаючи на наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної регуляторної служби України надійшли пояснення у справі, в яких зазначає, що що ані Кодексом, ані іншими актами законодавства України, відповідно до яких прийнято Рішення №672, міські ради не уповноважені зобов`язувати постійних лісокористувачів проводити обговорення щодо всіх видів запланованих рубок із громадою та ухвалювати рішення на проведення чи заборону рубок. За таких обставин, Рішення №672, що містить ознаки невідповідності вимогам чинного законодавства, суперечить принципам державної регуляторної політики, визначеним статтею 4 Закону № 1160.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задовольнити.

Відповідач та третя особа явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, належним чином були повідомлені про розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Відповідно до п. 3.1 Статуту позивача, що затверджений Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 128 від 14.04.2017 року зазначено, що підприємство створене з метою: ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду та території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству; одержання прибутку від комерційної діяльності.

Згідно з підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 Статуту позивача зазначено, що основними напрямками діяльності Підприємства є: Проведення заходів з відновлення лісів, підвищення їх продуктивності та поліпшення якісного складу, збереження біотичного та іншого природнього різноманіття в лісах.

Відповідно до п. 1.1. Статуту підприємство ДП “Дрогобицьке лісове господарство” засноване на державній власності, створене відповідно до Наказу Міністерства лісового господарства України від 31.10.1991 року№ 133 “Про організаційну структуру управління лісового господарства України”, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України (далі - Орган управління майном) і координується Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (далі - Управління).

Пункт 4.2 Статуту підприємства вказує на те, що підприємство здійснює свою діяльність на комерційній основі і відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту, який затверджується Органом управління майном.

06.04.2021 Рішенням Трускавецької міської ради Львівської області за №672 вирішено громадські слухання проводити згідно Положення обговорення місцевими громадами запланованих лісогосподарських заходів-громадські слухання, згідно додатку, а проведення чи заборону всіх видів рубок приймається виключно за рішенням Трускавецької міської ради.

Позивачем 13.04.2021 подано до Державної регуляторної служби України звернення за №389 щодо прийняття даного звернення до розгляду і винести рішення чи повідомлення уповноваженого органу про необхідність усунень принципів державної регуляторної політики відносно Рішення Дрогобицької міської ради Львівської області за № 271 від 01 квітня 2021 року.

20.04.2021 сектор Державної регуляторної служби у Львівській області направив лист за №2412-05/2/21 до Трускавецької міської ради Львівської області, який отриманий позивачем 20.04.2021 (з відміткою), щодо приведення рішення у відповідність до вимог чинного законодавства.

Водночас не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робите те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Згідно з ст.19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі мають право: самостійно господарювати в лісах; виключне право на заготівлю деревини; право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації; право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством; право здійснювати відповідно до законодавства будівництво доріг, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд, необхідних для ведення лісового господарства. Постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства; забезпечувати безперешкодний доступ до об`єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування. Законом можуть бути передбачені й інші права та обов`язки постійних лісокористувачів.

Відповідно до статті 24 Лісового кодексу України права власників лісів, лісокористувачів та громадян охороняються законом і можуть бути обмежені або припинені лише у випадках, передбачених цим Кодексом України та іншими законодавчими актами.

Статтею 37 Лісового кодексу України встановлено, що питання проведення рубок головного користування, організація лісовпорядкування, заготівля другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань, відновлення лісів і лісорозведення та здійснення заходів щодо підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів тощо регулюються нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства.

Відповдно до ст. 38 Лісового кодексу України нормативно-правові акти з ведення лісового господарства розробляються в установленому порядку центральним органом виконавчої влади (Держлісагенство України), що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Основні вимоги до ведення лісового господарства та заходів з охорони, захисту, використання та відтворення лісів відповідно до цього Кодексу та закону затверджуються нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Вимогами статті 67 Лісового кодексу України також встановлено, що заготівля деревини здійснюється, зокрема у порядку спеціального використання. Порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів встановлює постанова Кабінету Міністрів України за №761 від 23.05.2007 року із змінами та доповненнями “Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів”.

Відповідно до Санітарних правил в лісах України, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України за № 756 від 26 жовтня 2016 року зазначено, що Санітарні правила в лісах України - сукупність норм щодо здійснення заходів з поліпшення санітарного стану лісів та санітарних вимог, які встановлюються з метою охорони та захисту лісів під час ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів та проведення робіт, не пов`язаних з веденням лісового господарства, підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Заходи з поліпшення санітарного стану лісів здійснюються власниками лісів, постійними лісокористувачами з метою оздоровлення насаджень у максимально стислі строки за умови недопущення негативного впливу на навколишнє природне середовище. Зазначені заходи є частиною комплексу профілактичних заходів, які здійснюються з метою збереження стійкості насаджень, запобігання розвитку патологічних процесів у лісі, зменшення шкоди, що завдається шкідниками, хворобами, ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха. Види, обсяги, строки, місце та особливості здійснення заходів з поліпшення санітарного стану лісів визначаються державними спеціалізованими лісозахисними підприємствами, органом виконавчої влади з питань лісового господарства, територіальними органами Держлісагентства, а також власниками лісів, постійними лісокористувачами на основі погоджених відповідно до вимог статті 29-1 Лісового кодексу України матеріалів лісовпорядкування, а також результатів оцінки санітарного стану лісових насаджень. Для поліпшення санітарного стану лісів здійснюються такі заходи: вибіркові санітарні рубки; суцільні санітарні рубки; ліквідація захаращеності; профілактика виникнення та поширення осередків шкідників і хвороб лісу, боротьба з ними та захист заготовленої деревини від шкідників і хвороб лісу. Заходи з поліпшення санітарного стану лісів здійснюються незалежно від віку насаджень у лісах усіх категорій.

Виключні повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері лісових відносин на відповідній території визначені у ст. 33 Лісового кодексу України, а саме: передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними; беруть участь у здійсненні заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні й інші технічні засоби та обладнання; організовують благоустрій лісових ділянок і культурно-побутове обслуговування відпочиваючих у лісах, що використовуються для цих цілей; встановлюють порядок використання коштів, що виділяються з місцевого бюджету на ведення лісового господарства; вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону.

Суд погоджується з доводами позивача, що ні Лісовим кодексом України ні іншими нормативними актами України міські та селищні ради не уповноважені забороняти, погоджувати вирубку дерев та відтворення лісових ресурсів із постійними лісокористувачами.

Оскаржуване Рішення №672 зобов`язує постійних лісокористувачів, що здійснюють свою діяльність на території Трускавецької міської територіальної громади, громадські слухання проводити згідно Положення обговорення місцевими громадами запланованих лісогосподарських заходів-громадські слухання, згідно додатку, а проведення чи заборону всіх видів рубок приймається виключно за рішенням Трускавецької міської ради.

Вказане Рішення №672 розроблено відповідно до ст.ст. 26, 47, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Лісового кодексу України, Закону України «Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялице-букових лісах Карпатського регіону», Закону України «Про тваринний світ», рішення Львівської обласної ради №77 від 16.02.2016 «Про запровадження механізмів громадського контролю за використанням та відтворенням лісових ресурсів області» та розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №397/0/5-20 від 11.06.2020 «Про створення робочої групи з питань контролю за збереженням лісових ресурсів».

Статтею 1 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” від 11.09.2003 № 1160-ІV (далі - Закон № 1160-ІV) визначено, що державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності - це напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Цією ж статтею визначено, що регуляторна діяльність - це діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

Відповідно до чинного законодавства "нормативно-правовий акт" - це офіційний письмовий документ, прийнятий чи виданий уповноваженим на це суб`єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, який спрямований на регулювання суспільних відносин, містить нормативні приписи (має неперсоніфікований характер, розрахований на багаторазове застосування і дія не вичерпується одноразовим виконанням)".

Згідно ст. 1 Закону № 1160-ІV регуляторний орган - це, зокрема, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування.

Суд зазначає, що прийняте Відповідачем, як уповноваженим на те регуляторним органом оскаржуване рішення, встановлює нові обмеження (нормативні приписи) про мораторій (заборону) на вирубку лісів на території територіальної громади, отримання погоджень на проведення робіт з лісовпорядкування, має неперсоніфікований характер, розрахований на багаторазове застосування та спрямований на регулювання господарських відносин між суб`єктами господарювання, що здійснюють господарську діяльність у сфері лісового господарства та лісовпорядкування постійними лісокористувачами.

Кожний нормативно-правовий акт, що відповідає ознакам регуляторного акта, повинен супроводжуватись аналізом регуляторного впливу норм акта на державу, бізнес та громадськість, оприлюднюватись для одержання зауважень та пропозицій, а в проекті акта повинні бути передбачені індикатори його результативності.

Відповідно до ст. 9 Закону № 1160-ІV кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта. Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта. Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити: стислий виклад змісту проекту; поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції; інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п`ятою статті 13 цього Закону); інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань; інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями зауважень та пропозицій.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.

При розгляді справи судом відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів дотримання вимог ст. 9 Закону № 1160-ІV стосовно оприлюднення проекту регуляторного акта.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 25 Закону № 1160-ІУ, регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин:

відсутній аналіз регуляторного впливу;

проект регуляторного акта не був оприлюднений;

проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом;

щодо проекту регуляторного акта уповноваженим органом було прийнято рішення про відмову в його погодженні.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону № 1160-ІV, проекти регуляторних актів, які розробляються центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, підлягають погодженню із уповноваженим органом.

За п. 1 Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою КМУ від 24.12.2014 № 724, Державна регуляторна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.

Як вказано в ч. 1 ст. 25 Закону № 1160-ІV, регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, зокрема, якщо проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів погодження прийнятого рішення із уповноваженим органом.

При цьому, суд зазначає, що ані Лісовим кодексом України, ані іншими актами законодавства України, відповідно до яких прийнято Рішення №672, міські ради не уповноважені зобов`язувати постійних лісокористувачів проводити обговорення щодо всіх видів запланованих рубок із громадою та ухвалювати рішення на проведення чи заборону рубок.

Враховуючи наведене, Рішення №672, що містить ознаки невідповідності вимогам чинного законодавства, суперечить принципам державної регуляторної політики, визначеним статтею 4 Закону № 1160.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі “Гурепка проти України” (Оигерка V. ІІкгаіпе), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі “Кудла проти Польщі” (КиШа V. Роїапсі), заява № 30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі “Гарнага проти України” (Оагпа§а V. ІЛсгаіпе), заява № 20390/07).

Загальні принципи диференціації між підміною органу державної влади судом та здійсненням правосуддя безпосередньо сформульовано в рішенні у справі “Фадєєва проти Росії” від 09.06.2005, в якому Європейський суд з прав людини з посиланням на справу “Баклі проти Сполученого Королівства” зазначив, що “згідно з усталеною практикою Суду саме національні органи влади мають дати вихідну оцінку “необхідності” втручання як стосовно законодавчого поля, так і реалізації конкретного заходу, але, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду, їхнє рішення підлягає перевірці судом на предмет його відповідності вимогам Конвенції”.

Суд зазначає, що прийняття оскаржуваного Рішення, повинно відповідати як принципам державної регуляторної політики, визначених згідно Закону № 1160-ІV, так і принципу правової визначеності та передбачуваності законодавства, на важливості та необхідності застосування яких, як вже було зазначено, неодноразово наголошувалося у вказаній практиці ЄСПЛ, і такі принципи, як стверджує суд, безпосередньо пов`язані з суттю державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності - як напряму державної політики, спрямованого на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9 ) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та нечинним Рішення Трускавецької міської ради Львівської області за № 672 від 06 квітня 2021 року, в частині пункту 1.3 Рішення - громадські слухання проводити згідно Положення обговорення місцевими громадами запланованих лісогосподарських заходів-громадські слухання, згідно додатку, а проведення чи заборону всіх видів рубок приймається виключно за рішенням Трускавецької міської ради.

Стягнути з Трускавецької міської ради Львівської області (місцезнаходження: вул.Бориславська, 2, м.Трускавець, Львівська область, 82200; код ЄДРПОУ: 26230588) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства “Дрогобицьке лісове господарство” (місцезнаходження: вул.Стрийська, 29, м.Дрогобич, Львівська область, 82100; ЄДРПОУ 00992390) судовий збір в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2021 року.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна