Рішення № 100179586, 07.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2021 р. Справа№200/9219/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Донецької області (юридична адреса: 87517, Донецька область, пр-т Нахимова, 86, код ЄДРПОУ 40109058) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

23 липня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Національної поліції у Донецької області (далі-відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу винагороди за участь в антитерористичній операції у 2015 році;

- зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу винагороду за участь в антитерористичній операції у 2015 році в сумі 39 733 грн. (тридцять дев`ять тисяч сімсот тридцять три гривні);

- стягнути з відповідача на користь позивача винагороду за участь в антитерористичній операції у 2015 році в сумі 39 733 грн. (тридцять дев`ять тисяч сімсот тридцять три гривні);

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 01.10.2015 р. по день ухвалення судом рішення у справі.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що у спірний період проходив службу у Головному управління МВС України в Донецькій області та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської області та, на думку позивача, має право на отримання винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період під час проведення антитерористичних операцій» від 31.01.2015 №24 (далі по тексту - Постанова Кабінету Міністрів України №24). Вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати йому винагороди за участь в антитерористичній операції в 2015 році в сумі 39 733,00 грн., а тому звернувся до суду із даним позовом, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 27 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків, шляхом надання оригіналу квитанції про сплату судового збору за подачу позову майнового характеру в розмірі 908,00 грн. та доказів невиплати відповідачем ОСОБА_1 винагороди за участь в антитерористичній операції у 2015 році у сумі 39 733 грн. (тридцять дев`ять тисяч сімсот тридцять три гривні).

09 серпня 2021 року позивачем усунуто недоліки, вказаній в позовній заяві.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У встановлений судом термін через відділ документообігу та архівної роботи суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з якого вбачається, що відповідач заперечує проти позовних вимог, зазначає, що у спірний період позивач дійсно мав право на виплату йому грошової винагороди, проте позивачу у спірний період виплачена грошова винагорода за участь в антитерористичній операції у 2015 році в сумі 39 733 грн. (тридцять дев`ять тисяч сімсот тридцять три гривні), на підтвердження надано довідку про нарахування позивачу грошової винагороди та копії розрахункових листів. На думку, відповідача, оскільки грошову винагороду за участь в АТО позивачу сплачено в повному обсязі, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_2 від 13.12.1996, копія якого наявна в матеріалах справи (арк. справи 9-13).

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ (міліції) з 01.03.1995 до 30.09.2015, що підтверджується записами в трудовій книжці, копія якої наявна в матеріалах справи(арк. справи 14-16).

Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 30.09.2015 № 67 о/с, 30.09.2015 позивач звільнений з органів внутрішніх справ відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом (арк. справи 20).

Наказом Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 30.11.2015 року № 334 ОСОБА_1 введено до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань з 13.02.2015 (арк. справи 17-19).

02.06.2021 ОСОБА_1 , через свого представника, звернувся до ГУНП в Донецькій області щодо отримання грошової винагороди за участь в АТО за період з 13.02.2015 до 30.09.2015 (арк. спарви 21).

Листом від 09.06.2021 № 54аз/20/02-2021 УФЗБО ГУНП в Донецькій області повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для задоволення перелічених у його зверненні вимог та надало копії платіжних доручень, проте зазначені доручення не містять відомостей про виплату грошової винагороди за участь АТО саме ОСОБА_1 (арк. справи 22-27).

Не погодившись із відповіддю, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Відповідачем надано до суду довідку №113 лк від 07.09.2021 про виплату позивачу грошової винагороди за участь в АТО за спірний період в сумі 39 733, 00 (тридцять дев`ять тисяч сімсот тридцять три гривні) 00 копійок та копії розрахункових листів позивача, з яких вбачається, що у спірний період позивачу виплачено грошову винагороду за участь в АТО в сумі 39 733, 00 (тридцять дев`ять тисяч сімсот тридцять три гривні) 00 копійок, а саме у серпні 2015 року - 21 581,00 грн., у вересні 2015 року- 10 649,00 грн., у листопаді 2015 року- 7503,00 грн. ( арк. справи 46-47).

Спірним питанням у справі є невиплата ОСОБА_1 грошової винагороди за участь в антитерористичної операції за 2015 рік у сумі 39 733, 00 (тридцять дев`ять тисяч сімсот тридцять три гривні) 00 копійок.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходив з наступного.

Законом України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року № 638-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 638-VI) встановлено, що антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою.

Згідно статті 5 Закону № 638-VI Міністерство внутрішніх справ України здійснює боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції органів внутрішніх справ; надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби; забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №158 від 04 червня 2014 року Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 01 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

У відповідності до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 31 січня 2015 року № 24, в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення. Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень. Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

Згідно з п. 2 Постанови військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам виплачуються додаткові винагороди за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Пунктом 3 вказаної Постанови затверджено розмір винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 1, розмір додаткових винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 2.

Відповідно до п. 6 Постанови визнано таким, що втратив чинність, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету від 4 червня 2014 року № 158 (Офіційний вісник України, 2014 року, № 46, стаття 1211) у частині виплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу винагороди в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш як 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Наказом Міністерства оборони України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 02 лютого 2015 року №49, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2015 р. за № 135/26580, затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Пунктом 4 розділу І Порядку встановлено, що виплата винагород та додаткових винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) - наказами вищих командирів (начальників, керівників).

Згідно з п. 6 розділу 1 даного Порядку виплата винагород військовослужбовцям здійснюється за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, визначених додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій від 31 січня 2015 року № 24.

Пунктами 1, 2, 3, 7 розділу ІІ вказаного Порядку передбачено, що військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення. Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов`язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень. Винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у п. 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

Безпосередня участь у відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою підтверджується журналом бойових дій (журналом ведення оперативної обстановки), бойовим донесенням (підсумковим, терміновим та позатерміновим), рапортом керівника підрозділу, який виконував завдання. Крім того, підтвердними документами є бойовий наказ командира військової частини для виконання поставлених завдань охорони об`єктів (несення служби на блокпостах, звільнення об`єктів, які захоплені, тощо), письмовий наказ командира військової частини, який виконував завдання, запис у книзі прикордонної служби підрозділу охорони державного кордону про виконання завдань прикордонними нарядами щодо відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), де визначені особовий склад, який залучається до охорони, час, місце, порядок виконання завдань, книга служби нарядів та подій, що відбувалися.

Пунктами 1, 3, 4 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 03 лютого 2015 року № 123 Про деякі питання відрядження до зони АТО , передбачено, зокрема, начальникам головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ДНДЕКЦ, ДДАІ, ДНДІ, ректорам вищих навчальних закладів, керівникам структурних підрозділів апарату МВС та підпорядкованих підрозділів під час підготовки наказів про відрядження до зони проведення антитерористичних операцій чітко визначати перелік завдань відповідно до зазначеного вище Закону, що покладаються на відряджену особу або відряджаються на підконтрольну Україні територію для виконання завдань відповідно до покладених на особу функціональних обов`язків

Начальникам головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ДНДЕКЦ, ДДАІ, ДНДІ, ректорам вищих навчальних закладів, керівникам структурних підрозділів апарату МВС та підпорядкованих підрозділів до 05 числа надавати до ДФЗБО МВС списик осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій.

Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС визначено забезпечити нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу апарату Міністерства, головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ДНДЕКЦ, ДДАІ, ДНДІ, ректорам вищих навчальних закладів та підпорядкованих МВС відповідно до наданих списків; виплату грошової винагороди здійснювати за наказами міністра внутрішніх справ або особи, яка його заміщує, начальників головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ректорів вищих навчальних закладів на підставі вмотивованих рапортів керівників підрозділів, погоджених керівником або заступником керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, із зазначенням конкретних місць несення служби (населений пункт, блокпост) та бойових зіткнень.

Отже, винагорода за безпосередню участь в АТО виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів АТО, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 02.07.2019 по справі № 805/1189/16-а.

Як встановлено судом вище, позивачу у повному обсязі виплачена винагорода за участь в антитерористичній операції в сумі 39 733, 00 (тридцять дев`ять тисяч сімсот тридцять три гривні) 00 копійок, а саме у серпні 2015 року - 21 581,00 грн., у вересні 2015 року- 10 649,00 грн., у листопаді 2015 року- 7503,00 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, відповідачем доведено виплату винагороди позивачу за участь в антитерористичній операції в сумі 39 733, 00 (тридцять дев`ять тисяч сімсот тридцять три гривні) 00 копійок.

З урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправної бездіяльнісі відповідача щодо невиплати позивачу винагороди за участь в антитерористичній операції у 2015 році, зобов`язання відповідача нарахувати та сплатити позивачу винагороду за участь в антитерористичній операції у 2015 році в сумі 39 733 грн. (тридцять дев`ять тисяч сімсот тридцять три гривні) та стягнення з Головного управління Національної поліції у Донецької області на користь ОСОБА_1 винагороди за участь в антитерористичній операції у 2015 році в сумі 39 733 грн. (тридцять дев`ять тисяч сімсот тридцять три гривні) задоволенню не підлягають, оскільки така винагорода позивачу вже сплачена.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

З цього приводу суд зазначає наступне.

За змістом статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тобто, умовами застосування частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладений обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішений на користь працівника. Якщо спір вирішений на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладений обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 13.05.2020 по справі №810/451/17.

Як встановлено судом вище, відповідачем на момент звільнення позивачу виплачено винагороду за участь в антитерористичній операції в сумі 39 733, 00 (тридцять дев`ять тисяч сімсот тридцять три гривні) 00 копійок, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись 2, 3, 5- 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Донецької області (юридична адреса: 87517, Донецька область, пр-т Нахимова, 86, код ЄДРПОУ 40109058) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів, - відмовити повністю.

Рішення прийнято в порядку письмового провадження 07 жовтня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.В. Зінченко