Рішення № 10017878, 02.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/16102.06.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "СВК"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Басстрой"

про                    стягнення 40000,00грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Федорчук О.М.

від відповідача - не з’явилися

У судовому засіданні 02.06.2010 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом

оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК "СВК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Басстрой" 40000,00грн. заборгованості.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення своїх зобов"язань обумовлених між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК "СВК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Басстрой", останній поставив товар не в повному обсязі.

Позовну заяву13.04.2010 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/161.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.05.2010 відкладено розгляд справи у судовому засіданні через неявку відповідача.

Відповідач у судове засідання 02.06.2010 в черговий раз не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно усної домовленості , укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК "СВК" (далі-Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Басстрой" (далі-Відповідач), Позивач здійснює попередню оплату в розмірі 100% вартості Товару, що складає 40 000,00грн, а Відповідач, після передоплати, передає Позивачу 100%, у кількості 66,67 тон.

На виконання свої зобов"язань, Позивач 05.11.2009 року перерахував, на підставі рахунку-фактури №39 від 05.11.2009 на розрахунковий рахунок Відповідача 40 000,00грн., що підтверджуться банківською випискою від 05.11.2009 (копія наявна у матеріалах справи).

Як стверджує Позивач, в порушення своїх зобов"язань, Відповідач частково поставив Позивачу Товар, у кількості 24,2 тони, що складає 14 520,00грн.(40000,00грн./66,67т.=600грн; 600грн.*24,2т.=14520,00грн).

В позовній заяві Позивач просить суд стягнути з Відповідача грошові кошти у розмірі 40 000,00грн., або зобов"язати Відповідача поставити товар у кількості 42,47т.

Але вимоги Позивача не відповідають викладеному у позовній заяві з наступних підстав.

Якщо, Відповідач поставив товар у кількості 24,2 тони на суму 14 520,00грн, то оплаченого та непоставленого товару у нього залишилось не на 40 000,00грн, як вказує позивач, а на 25 480,20грн (40000,00грн.-14 520,000грн=25 480,20грн.)та у кількості 42,47т.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума основного боргу Відповідача-скала 25 480,20грн, що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків станом на 01.05.2010, наданого Позивачем у судовому засіданні.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушеноположення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 25 480,20 грн.і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене вище, а також те, що Відповідачем не оспорино ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню .

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплату державного мита, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 252,00грн. та 148,68грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, Цивільного кодексу України, ст. 193Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "СВК" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Басстрой"(03113, м.Київ, вул.Дегтярівська,43/1, кв.56, код ЄДРПОУ 33406970, р/р 26004301318240 в АТ "ОТП Банк", м. Київ, МФО 300528), а у випадку відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "СВК"(04050, м. Київ, вул. Мельникова,12, код ЄДРПОУ 33551784, р/р 260053010821 в ВАТ "КБ "Актив-банк", МФО 300852) 25 480(двадцять п"ять тисяч чотириста вісімдесят)грн. 20 коп. - основного боргу, 252(двісті п"ятдесят дві)грн. 00 коп.- витрат по сплаті державного мита та 148(сто сорок вісім) грн. 68 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "СВК" відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 07.06.2010