Рішення № 100174067, 29.09.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/6074/19

2/214/1364/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 вересня 2021 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого - судді Попова В.В.,

при секретарі - Джемерчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» про визнання правочину недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить суд визнати недійсним договір позики №614634 від 30.10.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вночі з 29.10.2018 року на 30.10.2018 року, невідомими особами у нього були викрадені особисті речі, а саме паспорт громадянина України, картка фізичної особи-платника податків № НОМЕР_1 , платіжна картка АТ КБ «Приватбанк» та сім-карта з номером НОМЕР_2 . 30.10.2018 року у відділенні АТ КБ «Приватбанк» він отримав виписки по рахунках № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 за період з 29.10.2018 року по 30.10.2018 року, з яких дізнався про проведення транзакцій, яких він не вчиняв. Цього ж дня, 30.10.2018 року він звернувся до Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме викрадення вказаних документів. 05.11.2018 року матеріали ЖЄО були передані до Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області. 07.11.2018 року він подав повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, в якому окрім крадіжки зазначив про взяття невідомими особами від його імені кредитів, та за його заявою 08.11.2018 року було відкрито кримінальне провадження №12018040710001600. Невідомі особи, скориставшись персональними даними позивача, зареєстрували на сайті CREDITUP.COM.UA особистий кабінет та уклали від імені позивача кредитний договір за яким компанія відповідача надала кредитні кошти, повернення яких вимагає з позивача. Позивач намагався врегулювати виниклу ситуацію на досудовому рівні, надавав відповідачу докази того, що кредитний договір оформлений від його імені невідомими особами, проте відповідач ігнорував його зусилля. Крім того, у позові позивач зазначив про порушення вимог до електронного договору, а саме відсутність підписів сторін. У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду із даним позовом.

Позивач у судове засідання надав письмову заяву, в якій заявлені вимоги підтримав, просив розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача, у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, заяв до суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Так, 30.10.2018 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №614634, відповідно до умов якого позикодавцем надано позичальникові грошові кошти у розмірі 1200 грн. на строк 23 дні, зі сплатою відсотків відповідно до п.п. 1.5.1 кредитного договору. Договір позики було укладено та підписано в електронній формі (а.с.12-20,21).

05.11.2018 року матеріали звернення ОСОБА_1 щодо можливих протиправних дій передані до Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області (а.с.29).

07.11.2018 року позивач звернувся до Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, в якому зазначив про крадіжку особистих документів та речей (паспорта громадянина України, картки фізичної особи-платника податків, платіжної картки АТ КБ «Приватбанк» та сім-карти з номером НОМЕР_2 ), а також зазначив про взяття невідомими особами від його імені кредитів у різних фінансових установах (а.с.30-32,34-39,40-42).

08.11.2018 року за заявою ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження №12018040710001600 (а.с.43).

Станом на 15.07.2019 року досудове розслідування по кримінальному провадженню №12018040710001600 від 08.11.2018 року тривало (а.с.44).

Позивач намагався вирішити виниклу ситуацію із використанням невідомими особами його особистих даних та оформлення на його ім`я кредитного договору шляхом надіслання на електронну та поштову адресу відповідача листів, скарг, а також наявних в нього доказів (а.с.45-74,81-88).

Згідно наданої відповідачем інформації, відповідно до ухвали суду про витребування доказів від 13.05.2020 року, встановлено, що кредитні кошти у розмірі 1200 грн. переведені 30.10.2018 року на карту № НОМЕР_5 , видану АТ «Акцент-Банк». Зазначена банківська картка була вказана у відповідній графі під час подання заявки на отримання кредиту у Особистому кабінеті (а.с.155-158).

Як встановлено з відповіді АТ «Акцент-Банк» від 21.07.2021 року, надану на виконання ухвали суду від 29.04.2021 року, ОСОБА_1 та ТОВ «Платежі Онлайн» не є клієнтами банку.

З матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №1201840710001600 від 07.11.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, встановлено, що слідчим, 07.11.2019 року винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку із відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення на підставі аб. 14 ст. 284 КПК України. З тексту постанови про закриття кримінального провадження від 07.11.2019 року встановлено, що органом досудового розслідування проводились заходи щодо встановлення особи, яка могла скоїти кримінальне правопорушення, а також щодо встановлення місцезнаходження викраденого майна, однак встановити місцезнаходження майна та особи не надалося можливим. Неможливо встановити розмір реальної шкоди, завданої потерпілому, а також скінчився строк досудового розслідування та жодній особі не було повідомлено про підозру.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованість на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 205 ЦК України надає право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом та визначає форми у яких може вчинятися правочин, до яких відносяться усна та письмова (електронна) форма правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Таким чином, законодавець надає право сторонам обрати форму укладено договору зокрема - електронну.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувань електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст. 12 цього закону передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції».

Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 640 ЦК України передбачає, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно ч. 1 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Порядок отримання та надання позики ТОВ «ВЕЛЛФІН» регламентується Правилами надання грошових коштів у позику у формі споживчого кредиту ТОВ «ВЕЛЛФІН», які розміщені на офіційному веб-сайті товариства https://creditup.com.ua та є у вільному доступі.

Згідно положень п.п. 4.8 - 4.10 вищевказаних Правил, підтвердженням згоди Заявника на отримання позики є направлена на розгляд Товариством Заявка про надання позики з одночасною перевіркою банківської платіжної картки. Дійсність банківської платіжної картки перевіряється за допомогою резервування довільної, заздалегідь невідомої Заявнику суми від 1 до 99 копійок та з послідуючим зазначенням у відповідному полі Особистого кабінету, Заявником точної суми, що була зарезервована. Точну, зарезервовану суму Заявник може дізнатися шляхом звернення у банк, який емітував платіжну картку. Заявнику пропонується звернутись у банк, використавши засоби СМС повідомлень, засоби телефонного зв`язку, тощо. Відповідність зазначеної суми, підтверджує належність рахунку для перерахування позики Заявнику та згоду Заявника на отримання позики.

Так, відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на позов, а також надання доказів на спростування тверджень позивача. Оскільки матеріали справи не містять підтверджень належності позивачу банківської картки, на яку було переведено кредитні кошти, крім того згідно відповіді АТ «Акцент-Банк» позивач не є клієнтом даного банку, відтак відсутні підстави стверджувати, що саме позивач отримав вказані грошові кошти та як наслідок виник його обов`язок по поверненню відповідачу суми кредиту та сплаті відсотків, відповідно до умов кредитного договору.

Крім того, суд не бере до уваги надану відповідачем у якості доказу Заявку на отримання кредиту, оскільки така не є окремим документом, а представляє собою роздруківку зображення екрану комп`ютера, не завірена належним чином, та не містить підпису позивача, як потенційного позичальника.

Також, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, яким чином проводилась та чи взагалі проводилась ідентифікація потенційного позичальника.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 3 ст. 5 Закону України «Про електронну комерцію», правочини не можуть бути визнано недійними у зв`язку з його вчинення в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Аналіз змісту частини третьої статті 215 ЦК України свідчить про те, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верхового суду від 11.09.2019 року у справі № 522/11532/15-ц.

Згідно ч. 2 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Отже, дослідивши надані сторонами докази кожен окремо, та у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність відсутності вільного волевиявлення та відповідно не укладення позивачем спірного Договору позики, відсутності підтвердження отримання ним кредитних коштів, тому позовні вимоги визнаються обґрунтованими, доведеними належними, допустимими та достатніми доказами, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, а також враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 204, 205, 207, 215, 509, 626, 638, 640, 642 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про електронний цифровий підпис», ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 141, 142, 263-265, 268, 273, 315, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним Договір позики №614634 від 30 жовтня 2018 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (ЄДРПОУ 39952398, юридична адреса: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 48) на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.