Рішення № 100171671, 27.09.2021, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/851/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2021 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Коваль Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом керівника Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Червоноградської міської ради Львівської області, Червоноградської центральної міської лікарні, за участю третьої особи на стороні позивача Міського фінансового управління Червоноградської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат лікувального закладу на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення (злочину),

в с т а н о в и в:

Позивач, керівник Червоноградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Червоноградської міської ради Львівської області та Червоноградської ЦМЛ звернувся в суд з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь держави в особі Червоноградської міської ради понесені кошти в сумі 6985,02грн., які були затрачені на лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

В обґрунтування позову вказав, що вироком Сокальського районного суду від 11.04.2018р. у справі №454/469/18 , який набрав законної сили, затверджено угоду про примирення від 11.04.2018р., укладену між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 . ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.286 КК України та обрано узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400грн. без позбавлення права керування транспортними засобами.

В ході досудового розслідування встановлено, що відповідач 08.01.2018р. близько 02.20год. перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами, керуючи технічно справним автомобілем марки «Опель сінтра» № НОМЕР_1 , здійснюючи рух заднім ходом по проїзній частині автодороги в центрі с.Смиків Сокальського району Львівської області, грубо порушуючи п.п.2.1,2.3 б), д), 2.9 а), 10.1, 10.9,11.13 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожні умови, проявив неуважність перед початком руху не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, неналежно оцінивши дорожню обстановку, виїхав за межі проїзної частини дороги де на узбіччі вчинив наїзд на потерпілого ОСОБА_2 , який перед наїздом знаходився на узбіччі дороги. Внаслідок ДТП потерпілий ОСОБА_2 отримав середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження та знаходився на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні із 08.01.2018р. по 22.01.2018р. Червоноградської ЦМЛ, при цьому сума затрачених коштів на лікування понесених закладом охорони здоров`я становить 6985,02грн.

Відсутність відшкодування понесених з вини ОСОБА_1 витрат, здійснених КП «Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради» на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, негативно впливає на фінансування інших хворих, внаслідок чого порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина та в галузі охорони здоров`я і забезпечення пов`язаних із ними державних гарантій, оскільки КП «Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради» не здійснює захист інтересів держави та до цього часу позов про стягнення вказаних витрат до суду не пред`явила і ці витрати не відшкодовані. Прокурор вважає, що такий випадок звернення належить до виключних випадків, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, оскільки це стосується порушення або загрози порушення інтересів держави, при цьому, ключовим є поняття «інтерес держави». Зазначає, що Червоноградська міська рада є отримувачем коштів, що відшкодовуються лікувальному закладу на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, тобто саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому він обґрунтовано звернувся з позовом до суду саме в інтересах міської ради, оскільки порушені безпосередньо інтереси територіальної громади міста Червоноград. Невжиття КП «Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради» та Червоноградською міською радою заходів, у тому числі представницького характеру, щодо відшкодування вказаних витрат свідчать про існування факту порушення інтересів держави. Зазначає, що вказана шкода завдана державі внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 до теперішнього часу не відшкодована, а тому просить суд стягнути з відповідача відшкодування витрат лікувального закладу на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення на вищевказану суму та покласти на відповідача судові витрати.

24.07.2019р. представник відповідача – адвокат Гуменюк О.Р. надав відзив на позовну заяву, в якому просив повернути Червоноградській місцевій прокуратурі Львівської області позовну заяву.

Свої заперечення мотивує наступним.

Прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави. Саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, який уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (відповідний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 911/1497/18). Відповідно до пунктів 4.7, 6.1.16 Статуту КП «Червоноградська міська лікарня Червоноградської міської ради», остання наділена правом сторони у справі, а отже, може самостійно захищати свої порушені права. Також, відповідно до пункту 5 статті 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб передбачений Конституцією та законами України. Разом з тим, прокурором при зверненні з позовом до суду не зазначено причин неможливості здійснення позивачами, які є самостійними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку; не наведено доказів того, що Червоноградська міська рада Львівської області та Червоноградська центральна міська лікарня не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат лікувального закладу на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення (злочину).

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 28 грудня 2019 року позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного суду України Касаційного цивільного суду від 10.02.2021р. Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 28 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Прокурор Сокальського відділу Червоноградської окружної прокуратури надав суду заяву, в якій просить позов задовольнити та проводити розгляд справи у його відсутності.

Представник Червоноградської міської ради в судове засідання не прибув, однак через канцелярію суду надійшло клопотання міського голови про розгляд справи у відсутності їхнього представника, позов підтримує та просить задоволити.

Представник Червоноградської ЦМЛ в судове засідання не прибув та не повідомив суд про причини неявки, хоча належним чином повідомлявся про місце та час судового розгляду справи, причини неявки суду не відомі.

Відповідач та його представник –адвокат Гуменюк О.Р. надав суду заяву про розгляд даної справи у його відсутності. Підтримує поданий відзив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі дійшов наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що 08.01.2018р. близько 02.20год. ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами, керуючи технічно справним автомобілем марки «Опель сінтра» № НОМЕР_1 , здійснюючи рух заднім ходом по проїзній частині автодороги в центрі с.Смиків Сокальського району Львівської області, грубо порушуючи п.п.2.1,2.3 б), д), 2.9 а), 10.1, 10.9,11.13 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожні умови, проявив неуважність перед початком руху не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, неналежно оцінивши дорожню обстановку, виїхав за межі проїзної частини дороги де на узбіччі вчинив наїзд на потерпілого ОСОБА_2 , який перед наїздом знаходився на узбіччі дороги. Внаслідок ДТП потерпілий ОСОБА_2 отримав середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження та знаходився на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні із 08.01.2018р. по 22.01.2018р. Червоноградської ЦМЛ.

Згідно вироку Сокальського районного суду від 11.04.2018р. у справі №454/469/18 , який набрав законної сили, затверджено угоду про примирення від 11.04.2018р., укладену між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 . ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.286 КК України та обрано узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400грн. без позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 56 ЦПК України передбачена участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. Зокрема прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом (ст. 1166 ЦК України).

Згідно ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

У п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» є роз`яснення, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 16.07.1993р. № 545 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2012р. № 868) та відповідно до вимог ст. 1206 Цивільного кодексу України, кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.

З матеріалів справи вбачається, що згідно листа Червоноградської ЦМЛ від 19.02.2019р. №875 – ОСОБА_2 з 08.01.2018р. по 22.01.2018р. перебував на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні ЧЦМЛ з діагнозом: ВЧМТ, забій головного мозку легкого ступеня важкості, забійна рана м`яких тканин голови, перелом шоловидного паростка правої ліктьової кістки, забій попереку справа.

Вартість лікування потерпілої понесеного закладом охорони здоров`я становить 6985,02грн. (із розрахунку вартості одного дня в сумі 498,93,30грн. та із врахуванням 14 днів).

Несвоєчасна сплата сум, витрачених на стаціонарне лікування потерпілих від злочину призводить до ненадходження у місцевий бюджет грошових коштів, звідки фінансується лікарня, чим можуть бути порушені інтереси держави.

Враховуючи, що Червоноградська ЦМЛ є власністю територіальної громади м. Червонограда в особі Червоноградської міської ради Львівської області та фінансується із місцевого бюджету, а у зв`язку з лікуванням потерпілого було витрачено державні кошти, які підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, суд вважає, що позовні вимоги прокурора Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області підлягають задоволенню.

Разом з цим, з твердження представника відповідача – адвоката Гуменюка О.Р. про те, що позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи, суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час пред`явлення прокурором позову, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France), № 61517/00, 31 березня 2005 року).

Водночас є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Прокурор, звертаючись до суду зданим позовом відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини четвертої статті 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Як зазначив прокурор, спірні правовідносини пов`язані зі сферою формування та виконання місцевого бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити відповідні кошти. У цих правовідносинах інтереси держави та позивача, який представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, повністю збігаються.

Також, прокурор, обґрунтовуючи підстави для представництва в суді інтересів держави, зазначив, що впродовж тривалого часу ні комунальним закладом охорони здоров`я, ні органом місцевого самоврядування з моменту завершення лікування потерпілого не вживались заходи щодо стягнення в установленому порядку вказаних витрат, порушуються інтереси держави внаслідок ненадходження таких коштів до міського бюджету, що є підставою для представництва прокурором цих інтересів у суді.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що сам факт незвернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян – членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (пункт 6.43).

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта статті 56).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Системне тлумачення частини четвертої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 10.02.2021р. у цій справі підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив нездійснення Червоноградською міською радою Львівської області та Червоноградською центральною міською лікарнею упродовж тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а саме не звернення до суду з вимогами про відшкодування державі витрат лікувального закладу на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення (злочину) та обґрунтовував порушення інтересів держави у суді, визначив орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, та вказав, у чому полягає бездіяльність зазначеного органу щодо захисту законних інтересів держави, а саме, що орган місцевого самоврядування – Червоноградська міська рада Львівської області, всупереч покладених на неї завдань щодо звернення до суду із позов про відшкодування витрат на лікування потерпіло від злочину, не вжила заходи для усунення порушень, вказаних у позовній заяві, після ухвалення у кримінальній справі вироку у квітні 2018 року. Тому немає підстав, які б унеможливлювали розгляд позовної заяви прокурора, поданої до суду у березні 2019 року.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що є всі законні підстави для задоволення позову.

Крім того відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Та згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову на відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави в особі Червоноградської міської ради до місцевого бюджету (р/р №31419544700019, відкритий в УДКСУ у Львівській області, МФО 899998, ЗКПО 37983843, код платежу – 240603) шкоду завдану кримінальним правопорушенням в сумі 6985 (шість тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 02коп., які були витрачені на лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Червоноградська окружна прокуратура Львівської області, місцезнаходження: вул.Шептицького,157, м.Сокаль, Львівської області.

Позивач: Червоноградська міська рада Львівської області, ЄДРПОУ:26269722, місце знаходження: м.Червоноград, пр.Шевченка, 19 Львівської області.

Позивач: Комунальне підприємство «Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради», ЄДРПОУ:01996869, місце знаходження: м.Червоноград, вул.Івасюка, 2 Львівської області.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: Л. Ю. Фарина