Рішення № 10017020, 01.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/18401.06.10 За позовомЗакритого акціонерного товариства «Емко» доКомунального підприємства Комунальне підрядне спеціалізоване підприємство будівельно-електромонтажних робіт

простягнення 105344,70 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Соколовська Л.І. –представник за довіреністю № 122 від 28.05.2008 року;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Закрите акціонерне товариство «Емко»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства Комунальне підрядне спеціалізоване підприємство будівельно-електромонтажних робіт про стягнення 105344,70 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 67/1 від 15.10.2008 року позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв продукцію виробничо-технічного призначення на загальну суму 223765,08 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, зобов’язання з оплати товару відповідач виконав частково. Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 91616,28 грн., збитки від інфляції у розмірі 11210,66 грн. та 3 % річних у розмірі 2517,76 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 18.05.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 18.05.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 16.04.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          В позовній заяві позивач просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що облікуються на поточному рахунку відповідача.

          Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

          Відповідної правової позиції дотримується Вищий арбітражний суд України, зокрема, в роз’ясненні від 23.08.1994 року № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову».

          Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Оскільки в позовній заяві позивач не обґрунтував, яким чином відсутність арешту на грошових коштах, що облікуються на поточному рахунку відповідача, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем вимогами, а також не подав жодних доказів, підтверджуючих наведене, суд, керуючись статтями 66 та 33 ГПК України, відхилив заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

          Представник відповідача у судове засідання 18.05.2010 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 16.04.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2010 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 01.06.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 01.06.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 18.05.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 01.06.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 18.05.2010 року не виконав, однак, через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю направити у судове засідання повноважного представника.

          У поданому клопотанні відповідач зазначає, що проти позовних вимог заперечує, оскільки відповідно до пункту 4.1 підписаної між сторонами додаткової угоди № 1 до договору № 67/1 від 15.10.2008 року розрахунки здійснюються після надходження коштів від замовника робіт, для виконання яких придбавалася продукція.

          Представник позивача проти заявленого відповідачем клопотання заперечив.

          Згідно з частиною 3 статті 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Частина 1 статті 22 ГПК України передбачає, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

          Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

          Частина 1 статті 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          З огляду на те, що відповідач не направив повноважного представника у судове засідання 18.05.2010 року, не навів переконливих доводів про наявність обставин, що перешкоджали вирішенню спору у даному засіданні, беручи до уваги закінчення строку вирішення спору, передбаченого статтею 69 ГПК України, суд, керуючись статтями 22, 77 та 33 ГПК України, відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          15.10.2008 року між Комунальним підприємством Комунальне підрядне спеціалізоване підприємство будівельно-електромонтажних робіт (надалі –відповідач) та Закритим акціонерним товариством «Емко»(надалі –позивач) укладено договір № 67/1 (надалі –договір).

          Статтею 1 договору сторони визначили, що предметом останнього є поставка позивачем і передача у власність відповідача електротехнічної продукції, визначеної специфікаціями та/або рахунками-фактурами, які є невід’ємними частинами договору, на умовах 100 % попередньої оплати.

          На виконання умов договору в період з 31.10.2008 року по 19.11.2009 року позивач передав у власність відповідача продукцію на загальну суму 132239,08 грн., що підтверджується наданими суду видатковими накладними № ЕМ-51219 від 31.10.2008 року на суму 33867,74 грн., № ЕМ-51224 від 31.10.2008 року на суму 2508,00 грн., № ЕМ-51283 від 28.11.2008 року на суму 36082,94 грн., № ЕМ-51369 від 24.12.2008 року на суму 10483,20 грн., № ЕМ-5346 від 03.08.2009 року на суму 21000,00 грн., № ЕМ-5599 від 10.11.2009 року на суму 600,00 грн., № ЕМ-5634 від 18.11.2009 року на суму 21632,40 грн. та № ЕМ-5635 від 19.11.2009 року на суму 6064,80 грн.

          Продукція була отримана уповноваженим представником відповідача, що діяв на підставі наявних в матеріалах справи довіреностей на одержання цінностей серії ЯОЖ № 631779/153 від 27.10.2008 року, № 631783/157 від 28.10.2008 року, № 631827/201 від 28.11.2008 року, № 631855/229 від 24.12.2008 року, № 631966/340 від 30.07.2009 року, № 632004/378 від 09.11.2009 року, № 632008/382 від 18.11.2009 року та № 632004/378 від 09.11.2009 року.

          Згідно з статтею 4 договору відповідач зобов’язався оплачувати продукцію шляхом переказу 100 % її вартості на поточний рахунок позивача на підставі рахунку-фактури протягом п’яти робочих днів з дня його виставлення.

          16.10.2008 року між сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору (надалі –додаткова угода).

          Даною угодою сторони доповнили зміст договору пунктом 4.1, відповідно до якого розрахунки здійснюються протягом 3-ьох банківських днів після надходження коштів від замовника робіт (КП ПСШРБУ).

          Беручи до уваги суперечливість умов договору щодо строків виконання зобов’язання з оплати продукції, суд зазначає наступне.

          Згідно з статтею 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Отже, положення статті 530 ЦК України передбачають як безпосереднє встановлення у зобов’язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, в розумінні даної норми обов’язковою умовою є те, що подія, з настанням якої зобов’язання підлягає виконанню, має неминуче настати.

          Пунктом 4.1 договору сторони обумовили настання строку виконання зобов’язання зі здійснення розрахунку надходження коштів від замовника робіт, для виконання яких придбавалася продукція. Проте, вказана обставина не може визнаватися подією, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб’єктивної поведінки третьої особи, жодним чином не визначеної в договорі.

          Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно ж до частини 2 цієї ж статті ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          З наведених норм судом вбачається, що договір поставки є оплатним, і обов’язку постачальника передати у власність покупця певний товар кореспондує обов’язок покупця цей товар прийняти та оплатити.

          Відповідно до частини 1 статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов’язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

          Проте, як вже зазначалось, договір поставки є оплатним. Тобто обов’язок відповідача як покупця за договором оплатити поставлений товар виникає згідно з положеннями закону та статті 1 договору.

          При цьому пунктом 4.1 договору сторонами узгоджено не умови виникнення у відповідача вказаного обов’язку, а порядок і строки здійснення розрахунків, тобто строки виконання зобов’язання.

          За таких обставин, суд визначає, що оплатити продукцію відповідач зобов’язаний був у строк, передбачений статтею 4 договору.

          Позивач надав суду рахунки на оплату продукції, однак, належних доказів їх надсилання на адресу відповідача не подав.

          Однак, з наявних в матеріалах справи видаткових накладних вбачається, що вказані рахунки відповідач отримував, оскільки в накладних містяться реквізити рахунків, а самі накладні підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

          Крім того, факт отримання відповідачем рахунків-фактур підтверджується наданою суду довідкою відповідача від 14.05.2010 року, в якій останній зазначає, що рахунки на оплату продукції отримав своєчасно.

          За таких обставин, суд визначає, що строк виконання відповідачем обов’язку з розрахунку за продукцію настав.

          Відповідач оплатив поставлену продукцію частково, перерахувавши на користь позивача в рахунок компенсації її вартості 40622,80 грн.

          Зокрема, 03.11.2009 року відповідач оплатив продукцію, поставлену згідно з видатковою накладною № ЕМ-5635 від 19.11.2009 року, 13.11.2009 року –частково, на суму 5000,00 грн., продукцію, поставлену згідно з видатковою накладною № ЕМ-5346 від 03.08.2009 року та 16.12.2008 року –частково, на суму 29588,00 грн., продукцію, поставлену згідно з видатковою накладною № ЕМ-51219 від 31.10.2008 року.

          З огляду на вказане, станом на день розгляду справи у відповідача існує основна заборгованість перед позивачем у розмірі 91616,28 грн., що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим печатками актом звірки розрахунків від 27.04.2010 року, який наявний в матеріалах справи.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язань за договором щодо оплати поставленої продукції відповідач не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 91616,28 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем оплати продукції, поставленої відповідно до видаткових накладних № ЕМ-51219 від 31.10.2008 року, № ЕМ-51224 від 31.10.2008 року, № ЕМ-51283 від 28.11.2008 року, № ЕМ-51369 від 24.12.2008 року, № ЕМ-5346 від 03.08.2009 року, № ЕМ-5599 від 10.11.2009 року та № ЕМ-5634 від 18.11.2009 року, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у розмірі 11210,66 грн. та 3 % річних у розмірі 2517,76 грн.

          Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Як зазначалося вище, оплачувати продукцію відповідач зобов’язався на підставі рахунку-фактури протягом п’яти робочих днів з дня його виставлення.

          Рахунки-фактури на оплату продукції, поставленої згідно з вказаними вище видатковими накладними, датовані 21.10.2008 року, 28.10.2008 року, 10.11.2008 року, 19.12.2008 року, 29.07.2009 року, 10.11.2009 року та 09.09.2009 року відповідно.

          Відповідно до частини 5 статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

          Враховуючи зазначене, прострочення виконання зобов’язання має місце 27.10.2008 року (видаткова накладна № ЕМ-51219 від 31.10.2008 року), 03.11.2008 року (видаткова накладна № ЕМ-51224 від 31.10.2008 року), 17.11.2008 року (видаткова накладна № ЕМ-51283 від 28.11.2008 року), 24.12.2008 року (видаткова накладна № ЕМ-51369 від 24.12.2008 року), 03.08.2009 року (видаткова накладна № ЕМ-5346 від 03.08.2009 року), 16.11.2009 року (видаткова накладна № ЕМ-5599 від 10.11.2009 року) та 14.09.2009 року (видаткова накладна № ЕМ-5634 від 18.11.2009 року) відповідно.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          Тому, нарахування судом збитків від інфляції та 3 % річних за прострочення відповідачем оплати продукції можливе виключно в межах позовних вимог, тобто в межах періодів, заявлених позивачем.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          З огляду на вказане, за перерахунком суду розмір збитків від інфляції складає:

          4309,74 грн. * 119,0 % (102,1 % * 102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 % * 101,9 %) –4309,74 грн. = 818,85 грн.

          2508,00 грн. * 119,0 % (102,1 % * 102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 % * 101,9 %) –2508,00 грн. = 476,52 грн.

          36082,94 грн. * 116,5 % (102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 % * 101,9 %) –36082,94 грн. = 5953,69 грн.

          10483,20 грн. * 116,5 % (102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 % * 101,9 %) –10483,20 грн. = 1729,73 грн.

          16000,00 грн. * 107,6 % (100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 % * 101,9 %) –16000,00 грн. = 1216,00 грн.

          600,00 грн. * 104,7 % (100,9 % * 101,8 % * 101,9 %) –600,00 грн. = 28,20 грн.

          21632,40 грн. * 104,7 % (100,9 % * 101,8 % * 101,9 %) –21632,40 грн. = 1016,73 грн.

          Беручи до уваги наведене, загальний розмір збитків від інфляції за прострочення відповідачем оплати продукції, поставленої відповідно до видаткових накладних № ЕМ-51219 від 31.10.2008 року, № ЕМ-51224 від 31.10.2008 року, № ЕМ-51283 від 28.11.2008 року, № ЕМ-51369 від 24.12.2008 року, № ЕМ-5346 від 03.08.2009 року, № ЕМ-5599 від 10.11.2009 року та № ЕМ-5634 від 18.11.2009 року, складає 11239,72 грн.

          Враховуючи те, що позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв, вимога останнього про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню у розмірі 11210,66 грн.

          Розмір 3 % річних за перерахунком суду складає:

          4309,74 грн. * 3 % * 56 (з 06.11.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 19,78 грн.

          4309,74 грн. * 3 % * 440 (з 01.01.2009 року по 16.03.2010 року) / 365 = 155,86 грн.

          2508,00 грн. * 3 % * 56 (з 06.11.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 11,51 грн.

          2508,00 грн. * 3 % * 440 (з 01.01.2009 року по 16.03.2010 року) / 365 = 90,70 грн.

          36082,94 грн. * 3 % * 29 (з 03.12.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 85,77 грн.

          36082,94 грн. * 3 % * 440 (з 01.01.2009 року по 16.03.2010 року) / 365 = 1304,92 грн.

          10483,20 грн. * 3 % * 3 (з 29.12.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 2,58 грн.

          10483,20 грн. * 3 % * 440 (з 01.01.2009 року по 16.03.2010 року) / 365 = 379,12 грн.

          16000,00 грн. * 3 % * 221 (з 08.08.2009 року по 16.03.2010 року) / 365 = 290,63 грн.

          600,00 грн. * 3 % * 121 (з 16.11.2009 року по 16.03.2010 року) / 365 = 5,97 грн.

          21632,40 грн. * 3 % * 114 (з 23.11.2009 року по 16.03.2010 року) / 365 = 202,69 грн.

          З огляду на вказане, загальний розмір 3 % річних за прострочення відповідачем оплати продукції, поставленої відповідно до видаткових накладних № ЕМ-51219 від 31.10.2008 року, № ЕМ-51224 від 31.10.2008 року, № ЕМ-51283 від 28.11.2008 року, № ЕМ-51369 від 24.12.2008 року, № ЕМ-5346 від 03.08.2009 року, № ЕМ-5599 від 10.11.2009 року та № ЕМ-5634 від 18.11.2009 року, складає 2 549,53 грн.

          З підстав, наведених вище, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню у розмірі 2517,76 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 692, 712 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Комунального підприємства Комунальне підрядне спеціалізоване підприємство будівельно-електромонтажних робіт (03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, 38; ідентифікаційний код 03334084) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Закритого акціонерного товариства «Емко» (03680, м. Київ, вул. Виборзька, 99; ідентифікаційний код 01412785) основну заборгованість у розмірі 91616 (дев’яносто одна тисяча шістсот шістнадцять) грн. 28 коп., збитки від інфляції у розмірі 11210 (одинадцять тисяч двісті десять) грн. 66 коп., 3 % річних у розмірі 2517 (дві тисячі п’ятсот сімнадцять) грн. 76 коп., 1053 (одну тисячу п’ятдесят три) грн. 45 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –07.06.2010 року.