Рішення № 10017010, 04.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/28304.06.10 За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРИТЕТ-К»

до                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконтракт»

про                              визнання права власності на нежитлові приміщення

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

від Позивача          Дутковський Б.В. –предст.,

від Відповідача          не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРИТЕТ-К»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконтракт»та просить визнати право власності позивача на нежитлові приміщення загальною площею 467,4 кв.м, що розташовані у будинку № 35 по вул. Світлицького у м. Києві, а саме: нежитлові приміщення площею 197,1 кв.м, що є частиною Об’єкту фінансування № 1; нежитлові приміщення площею 96,6 кв.м, що є частиною Об’єкту фінансування № 2; нежитлові приміщення площею 173,7 кв.м, що є частиною Об’єкту фінансування № 3.

Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, однак подав клопотання про визнання позовних вимог в повному обсязі та просив розглянути справу без участі його представника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача судового процесу, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.08.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРИТЕТ-К»(далі –Позивач, ТОВ «ПАРИТЕТ-К») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрконтракт»(далі –відповідач, ТОВ «Укрконтракт») укладено Договір № 68/Укс пайової участі у фінансуванні будівництва (далі –Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Сторони визначили, що предметом останнього є отримання Позивачем права власності на частину адміністративно-господарської будівлі шляхом фінансування будівництва адміністративно-господарської будівлі, яку погоджено вважати Об’єктом будівництва.

Як зазначено в п. 1.3 Договору Позивач зобов’язувався передати Відповідачу грошові кошти на фінансування належної йому частини Об’єкта будівництва, а Відповідач зобов’язувався використати ці кошти на будівництво Об’єкту фінансування, а після його закінчення та введення в експлуатацію, передати у власність Позивача разом з наступними документами: оригіналом свідоцтва права власності ТОВ «ПАРИТЕТ-К»на Об’єкт фінансування та оригіналом технічного паспорта на Об’єкт фінансування, виданим бюро технічної інвентаризації.

Місцезнаходженням Об’єкту будівництва є м. Київ, вул. Світлицького, 35 (п. 2.1 Договору), а у відповідності до п. 2.2 Договору місцем розміщення Об’єкту фінансування є 6 поверх Об’єкту будівництва.

Склад Об’єкта фінансування визначено сторонами в пункті 2.3 Договору, відповідно до якого він включає в себе:

а) частину Об’єкту фінансування № 1, визначену в Додатку № 1 до Договору площею 197,1 кв.м;

б) частину Об’єкту фінансування № 2, визначену в Додатку № 2 до Договору площею 96,6 кв.м.

В п. 3.5 Договору Сторони погодили ціну Договору, яка становить 1 363020,20 грн. за частини Об’єкту фінансування № 1 та Об’єкту фінансування № 2 разом.

В подальшому Позивачем та Відповідачем було внесено зміни до Договору шляхом укладення Додаткової угоди № 1 від 15.06.2006 та Додаткової угоди № 2 від 19.04.2007.

Так, Додатковою угодою № 1 було внесено зміни в ціну Договору, яку сторони визначили в розмірі 1 500 000,11 грн. з ПДВ за частини Об’єкту фінансування № 1 та Об’єкту фінансування № 2 разом.

Додатковою угодою № 2 було внесено зміни до складу та загальної вартості Об’єкту фінансування. А саме: відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 2 Об’єкт фінансування складається з:

а) частини Об’єкту фінансування № 1, визначеної в Додатку № 1 до Договору площею 197,1 кв.м;

б) частини Об’єкту фінансування № 2, визначеної в Додатку № 2 до Договору площею 96,6 кв.м;

в) частини Об’єкту фінансування № 3, визначеної Додатком № 3 до Договору, площею 173,7 кв.м.

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди № 2 вартість частини Об’єкту фінансування № 3 складає 1 129 050,11 грн. з ПДВ. У зв’язку зі зміною складу Об’єкту фінансування Позивач та Відповідач погодили іншу ціну Договору, яка з врахуванням трьох частин Об’єкту фінансування відповідно до п. 6 Додаткової угоди № 2 складає 2 629 050,11 грн. з ПДВ.

У пункті 7 Додаткової угоди № 2 погоджено наступний графік сплати ціни Договору:

1. Суму вартостей частини Об’єкта фінансування № 1 та частини Об’єкта фінансування № 2 в розмірі 1 500 000,11 грн. Позивач зобов’язувався оплатити Відповідачу не пізніше 25.04.2007.

2. Суму вартості частини Об’єкта фінансування № 3 в розмірі 1 129 050,11 грн. Позивач зобов’язувався оплатити Відповідачу не пізніше 20.05.2007.

У свою чергу, згідно з п. 5.1 Договору Відповідач зобов’язувався завершити будівництво Об’єкту фінансування не пізніше 31.12.2007 та не пізніше 31.03.2008 здати його в експлуатацію.

Як зазначено в п. 5.3 Договору Відповідач зобов’язувався передати Об’єкт фінансування Позивачу, шляхом підписання відповідного акту та передання документів, які передбачені п. 1.3 Договору (оригінал свідоцтва права власності ТОВ «ПАРИТЕТ-К»на Об’єкт фінансування та оригінал технічного паспорта на Об’єкт фінансування, виданий бюро технічної інвентаризації), не пізніше 30.04.2008.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем належним чином та своєчасно виконано зобов’язання щодо оплати Відповідачу всієї суми Договору відповідно до п. 7 Додаткової угоди № 2, що підтверджується наданими Позивачем доказами, а саме - банківськими виписками з поточного рахунку Позивача, що, в свою чергу, Відповідачем не заперечується.

Судом встановлено, що укладений Позивачем правочин - Договір № 68/Укс пайової участі у фінансуванні будівництва від 16.08.2006 за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на час розгляду спору Відповідачем жодних дій на виконання умов Договору № 68/Укс пайової участі у фінансуванні будівництва від 16.08.2006 не здійснено, належного реагування не виявлено. Позивач, в свою чергу, належним чином виконав своє зобов’язання перед Відповідачем. Оплата Об’єкта фінансування була здійснена в строки встановлені Договором та в повному обсязі. Однак, Відповідач зі своєї сторони не виконав свого зобов’язання щодо введення Об’єкта фінансування в експлуатацію та його передання Позивачеві вчасно та в повному обсязі, як це передбачено Договором

Відповідно до ст. 876 ЦК України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник (Позивач), якщо інше не передбачено договором.

Згідно із ч 1. ст. 889 ЦК України Замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Стаття 328 ЦК України визначає, що підставою набуття права власності є правочин.

З матеріалів справи вбачається, що відсутні факти оспорювання іншими особами права власності Позивача на нежитлові приміщення загальною площею 467,4 кв.м, що розташовані у будинку № 35 по вул. Світлицького у м. Києві.

Крім того, Позивачем надано суду рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08.12.2009, предметом якого є визнання права власності на групи приміщень за фізичними та юридичною особою, що розташовані в будинку № 35 по вулиці Світлицького у м. Києві за укладеним між ними та ТОВ «Укрконтракт»Договором № 64/Укс про пайову участь у фінансуванні будівництва. Це рішення набрало законної сили, а факти, викладені в ньому, мають доказове значення для вирішення спору господарським судом, оскільки предметом обох судових розглядів є визнання права власності на нежитлові приміщення за однією й тією ж адресою, за аналогічним за своїм змістом договором та до одного і того ж Відповідача.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 144 Господарського кодексу України майнові права суб’єкта господарювання можуть виникати, зокрема, внаслідок створення майна.

Як вбачається зі змісту ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. А особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Крім того, в ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним, власник не може бути позбавлений чи обмежений у здійсненні права власності, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За таких обставин, суд вважає, що згідно з п. 2 ст. 328 ЦК України у Позивача виникло право власності на нежитлові приміщення на підставі укладеного Договору № 68/Укс пайової участі у фінансуванні будівництва від 16.08.2006.

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідачів.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРИТЕТ-К»(04050, м. Київ, вул. Глибочицька, б. 17, корпус 2, код 21488112) на нежитлові приміщення загальною площею 467,4 кв.м, що розташовані у будинку № 35 по вул. Світлицького у м. Києві, в тому числі:

а) нежитлові приміщення, площею 197,1 м2, що є частиною Об’єкту фінансування № 1;

б) нежитлові приміщення, площею 96,6 м2, що є частиною Об’єкту фінансування № 2;

в) нежитлові приміщення, площею 173,7 м2, що є частиною Об’єкту фінансування № 3.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконтракт»(86145, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Кулабухова, б. 1-А, код 21651641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРИТЕТ-К»(04050, м. Київ, вул. Глибочицька, б. 17, корпус 2, код 21488112) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Хрипун О.О.

Дата підписання рішення: 07.06.2010