Ухвала суду № 100169993, 30.09.2021, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/434/18

Провадження 2/630/337/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі головуючого Зінченка О.В., за участю секретаря судового засідання Тимошенко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ПАТ «Харківгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості вартості не облікованого (донарахованого) об`єму природного газу,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ «Харківгаз» 248 003,79 грн та судовий збір у розмірі 3 720,06 грн.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 24.04.2019, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 17.10.2019, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.05.2021 рішення Люботинського міського суду Харківської області від 24.04.2019 та постанову Харківського апеляційного суду від 17.10.20219 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.05.2021 зазначено, що під час нового розгляду судам необхідно врахувати висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19) та від 09.10.2019 у справі № 209/1721/14 (провадження № 14-418цс19).

У згаданих постановах Верховного Суду викладена наступна правова позиція.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за винятком випадку, коли розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

У постанові від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у даній справі правовідносини з користування земельною ділянкою виникли між фізичною особою - підприємцем і Хмельницькою міською радою з приводу здійснення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності на земельній ділянці, яка належить Хмельницькій міській раді.

Тобто для встановлення факту користування відповідачкою земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької діяльності, потрібно встановити факт ведення діяльності нею як фізичною особою - підприємцем на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди помилково розглянули цей спір у порядку цивільного судочинства, оскільки правовідносини в цій справі виникли щодо земельної ділянки, яка використовується відповідачем як платна автомобільна стоянка, тобто для здійснення підприємницької діяльності.

Вирішуючи питання щодо застосовності цієї правової позиції до даної справи, суд виходить з наступного.

Так в ході судового розгляду встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 30.08.2008 року та здійснює діяльність із будівельно-монтажних робіт, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний) та надання в оренду вантажних автомобілів (а.с.5, 6).

Відповідач ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 994327 є власником 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1113 га за адресою: АДРЕСА_1 . Співвласником іншої половини зазначеної земельної ділянки разом із ОСОБА_1 є ОСОБА_2 (т.1, а.с. 30-32).

Згідно рішення Виконавчого комітету Люботинської міської ради від 12 серпня 2008 року № 770 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали дозвіл на реконструкцію нежитлової будівлі літ. «Б-1» під господарські приміщення та будівництво магазину непродовольчих товарів і офісних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 14).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 143809418 від 02.11.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 21 серпня 2012 року є власниками нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 по 1/2 частини кожний (т.1, а.с.88-90).

Таким чином, судом встановлено, що будівля, з приводу несанкціонованого підключення якої до системи газопостачання, як про це стверджує позивач, використовується відповідачем саме в комерційних цілях.

Даний факт був підтверджений в судовому засіданні представником відповідача адвокатом Дем`яненко О.О., яка пояснила, що будівля за адресою: АДРЕСА_1 , є нежитловою будівлею та використовується ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 , як фізичними особами підприємцями в комерційних цілях з метою отримання прибутку.

Згідно з ст. 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці (п. 1)

Положенням статті 20 Господарського процесуального кодексу України, встановлено підвідомчість або предметну компетенцію господарського суду, під якою розуміється коло справ, віднесених законом до розгляду і розв`язання системою господарських судів. Підвідомчість дозволяє відмежувати господарські справи від усіх інших справ, віднесених до ведення інших органів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що спір між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , виник під час здійснення останнім господарської діяльності, а тому це зумовлює наслідки у вигляді зміни юрисдикційності такої справи та відповідно закриття провадження у справі, тому що у цьому спорі з іншими суб`єктами господарювання відповідач виступає як суб`єкт підприємницької діяльності, а не як фізична особа власник нерухомого майна.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Керуючись ст. 1,2, 255, 352, 354 ЦПК України, ст.20 ГПК України, суд

У Х В А Л И В :

Закрити провадження по цивільній справі за позовною заявою ПАТ «Харківгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості вартості не облікованого (донарахованого) об`єму природного газу.

Роз`яснити позивачу його право звернутися з вказаною позовною заявою в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 261 ЦПК України з моменту її оголошення суддею.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення до Харківського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Люботинський міський суд Харківської області.

Суддя О.В.Зінченко

Повний текст ухвали буде виготовлено 04.10.2021.