Вирок № 100164945, 06.10.2021, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/820/21

Провадження № 1-кп/697/133/2021

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – Скирди Б.К.,

за участю секретаря судового засідання – Васянович Ю.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Ільєнко Я.І.,

обвинуваченого – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021255340000054 від 17.02.2021 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Канева, Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого 02.09.2009 Канівським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України до 4 місяців арешту; 02.12.2010 Канівським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі; 24.09.2012 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 190, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, 28.02.2017 звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю покарання; 01.10.2018 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком терміном на 1 рік; 17.12.2018 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 190 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком терміном на 1 рік; 12.10.2020 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 125 КК України до 100 годин громадських робіт; 22.03.2021 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком терміном на 1 рік, маючий відповідно до ст. 89 КК України не зняту та не погашену судимість

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , будучи раніше судимим 02.09.2009 Канівським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України до 4 місяців арешту; 02.12.2010 Канівським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі; 24.09.2012 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 190, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, 28.02.2017 звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю покарання; 01.10.2018 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком терміном на 1 рік; 17.12.2018 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 190 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком терміном на 1 рік; 12.10.2020 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 125 КК України до 100 годин громадських робіт; 22.03.2021 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком терміном на 1 рік, маючий відповідно до ст. 89 КК України не зняту та не погашену в законному порядку судимість, на шлях виправлення і перевиховання не став та повторно вчинив новий умисний злочин проти власності.

Так, ОСОБА_1 , 08.03.2021, близько 17 год. 00 хв., переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи у квартирі ОСОБА_2 , що знаходиться по АДРЕСА_3 , скориставшись вільним доступом до майна ОСОБА_3 , таємно викрав зі столу мобільний телефон марки «Huawei Honor 7 A Dua-L22», вартістю згідно висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/124-21/3181-ТВ від 15.03.2021 – 1450 грн. 00 коп., чохол до марки мобільного телефону марки «Huawei Honor 7 A Dua-L22», вартістю згідно висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/124-21/3181-ТВ від 15.03.2021 – 63 грн. 75 коп., сім-карту мобільного оператора ПрАТ «Київстар», вартістю згідно довідки від 15.03.2021 – 100 грн., що належать ОСОБА_3 , чим завдав останній майнової шкоди на загальну суму 1613 грн. 75 коп.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Він же, ОСОБА_1 , будучи засудженим вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12.10.2020 за скоєння кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 100 (ста) годин громадських робіт, для відбуття вказаного покарання направлений 01.12.2020 та повторно 04.02.2021 міськрайонним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області до КП «Місто» в м. Канів Черкаської області, де згідно з розпорядженням, директора підприємства ОСОБА_4 , № 4 від 03.12.2020, повинен був 03.12.2020 приступити до відпрацювання громадських робіт, та будучи ознайомленим 01.12.2020 з порядком та умовами відбування покарання, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, переслідуючи мету ухилення від відбування покарання у виді 100 (ста) годин громадських робіт, в період часу з 03.12.2020 по 10.02.2021, не з`явився для виконання громадських робіт до КП «Місто», та, таким чином, порушив обов`язки, порядок і умови відбування покарання, ухилившись від нього, не відпрацювавши загалом без поважних причин 100 (сто) годин громадських робіт.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 389 КК України – ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

Будучи допитаним під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 389 КК України, визнав повністю, факт і обставини вчинення кримінальних правопорушень підтвердив, розкаявся у вчиненому та просив суд суворо його не карати.

Потерпіла ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, через канцелярію суду надала заяву про розгляд вказаного кримінального провадження у її відсутність, у вирішенні питання щодо призначення міри покарання поклалася на розсуд суду (а.с.25).

Учасники судового провадження не заперечували проти проведення судового засідання без участі потерпілого.

За вказаних обставин, враховуючи думку учасників судового провадження, відповідно до положень ст. 325 КПК України, суд вважає можливим за відсутності потерпілої з`ясувати всі обставини під час судового розгляду та провести судовий розгляд у її відсутності.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, які вважають, що вказане кримінальне провадження доцільно розглянути відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, суд відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження всіх доказів стосовно обставин справи, що підтверджують вину обвинуваченого та ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують особу обвинуваченого.

При цьому, суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст таких обставин і не має сумнівів у добровільності їх позиції.

Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.

Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими, суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series А, заява № 25, від 18 січня 1978 року, пункт 161, та «Коробов проти України», заява № 39598/03, від 21 липня 2011 року, пункт 65, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_1 у судовому засіданні не здобуто.

При цьому, суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст таких обставин і не має сумнівів у добровільності їх позиції.

Також суд роз`яснив, що учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, та за ч. 2 ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

При визначенні та призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , згідно з вимогами ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчинених правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України – як нетяжкий злочин, та ч. 2 ст. 389 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18)).

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує його особу, а саме: офіційно непрацевлаштований, раніше судимий, неодружений, утриманців не має, інвалідності не має, посередньо характеризується за місцем проживання.

Відповідно до ст. 66 КК України, до обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчиненні кримінальних правопорушень.

Згідно з ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 не встановлено.

Суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого:

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі,

- за ч. 2 ст. 389 КК України у виді обмеження волі.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого ОСОБА_1 суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.

Судом встановлено, що вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12.10.2020 ОСОБА_1 був засуджений за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт, невідбута частина покарання складає 100 годин громадських робіт.

Крім того, ОСОБА_1 згідно вироку Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.03.2021, був засуджений за ч. 3 ст.185 КК України до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 1 (один) рік.

З наведених підстав, обвинуваченому слід визначити остаточне покарання відповідно до вимог ст. 70, ст. 71 КК України, частково приєднавши до покарання за цим вироком частину невідбутого покарання за вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12.10.2020, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до 100 (сто) годин громадських робіт, з урахуванням положень ст. 72 КК України відповідно до якої 1 (одному) дню позбавлення волі відповідає вісім годин громадських робіт та невідбуту частину покарання за вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.03.2021, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання з випробувальним терміном 1 (один) рік.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу слід залишити попередню, а саме: тримання під вартою.

Відповідно до ст.ст. 122, 124 КПК України, з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення експертизи, які складають 817,25 грн.

Питання про речові докази підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 369-371, 373-374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 389 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, з урахуванням положення ст. 72 КК України, відповідно до якої 1 дню позбавлення волі відповідає 2 дні обмеження волі, визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Відповідно до вимог ст. 70, ст. 71 КК України, частково приєднавши до покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12.10.2020, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до 100 годин громадських робіт, з урахуванням положень ст. 72 КК України відповідно до якої одному дню позбавлення волі відповідає вісім годин громадських робіт та невідбуту частину покарання за вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області 22.03.2021, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання з випробувальним терміном 1 (один) рік, та остаточно призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 7 (сім) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня його затримання, тобто з 14 вересня 2021 року.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередню, а саме: тримання під вартою.

Цивільний позов потерпілим у кримінальному провадженню не заявлений.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- мобільний телефон марки «Huawei Honor 7 A Dua-L22», чохол до мобільного телефону марки «Huawei Honor 7 A Dua-L22», сім-картку оператора ПрАТ «Київстар», які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Відділу поліції №1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області – повернути власнику ОСОБА_3 .

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Канева, Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави процесуальні витрати по кримінальному провадженню за проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/124-21/3181-ТВ від 15.03.2021 в сумі 817,25 грн. (вісімсот сімнадцять гривень, 25 копійок).

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Черкаського апеляційного суду через Канівський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку суду негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Головуючий Б . К . Скирда