Рішення № 100164790, 29.09.2021, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1470/21

Номер провадження 2/570/848/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2021 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Гречки О.В.

відповідача ОСОБА_1

представників сторін - ОСОБА_2 , адвоката Кузменюк-Волошиної Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне (в порядку спрощеного позовного провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, -

в с т а н о в и в :

Позивачка просить суд постановити рішення про стягнення з відповідача 23 560, 16 грн. – додаткові витрати на дитину. Зазначає, що сторони є батьками малолітньої дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом 2017-2020 р.р. позивачка сплачувала грошові кошти за відвідування дитиною лікаря, психолога, спортивних секцій, за відпочинок у літньому таборі. Такі витрати склали 1433,10 Євро, що у еквіваленті дорівнює 23560,16 грн. Покликаючись на положення ч.1 ст. 185 СК України позивачка просить суд стягнути з відповідача 1/2 частину понесених витрат, а саме 23560, 16 грн. як такі, що є додатковими витратами.

Позивачка не з`явилася в судове засідання.

Представник позивачки позов підтримав та пояснив суду про обставини, що описані вище. Додав, що у розрахунках була допущена помилка, а тому усно зменшив позовні вимоги на 75 Євро (1/2 частина від 150 Євро). Зважаючи на доводи, викладені у вступному слові, просить суд задоволити заявлений позов.

Відповідач позов визнав частково.

Подав суду відзив. Зазначає, що понесені позивачкою витрати не є додатковими у розумінні ч.1 ст. 185 СК України. Додатково пояснив суду, що позивачка не узгоджувала з ним витрати, які вона понесла, а тому він згідний сплатити тільки за купівлю ліків у стоматологічній студії та за остеопатичне лікування, і така сума складає 1615, 50 грн.

Представник відповідача позов не визнала з підстав, що викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення, але частково.

Як встановлено в судовому засіданні, з 14 вересня 2012 року по 14 червня 2017 року позивачка ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області у справі № 570/1138/17 від 14 червня 2017 року. Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 21 березня 2013 року.

04 серпня 2015 року позивачка з відповідачем та сином приїхали до Республіки Італія. Однак через два тижні відповідач залишив позивачку з сином.

У зв`язку з відсутністю участі відповідача в утриманні сина позивачка звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини. 17 жовтня 2019 року у справі № 570/4632/19 Рівненським районним судом Рівненської області було видано судовий наказ про стягнення аліментів.

Позивачка зазначає, що нею були понесені додаткові витрати на дитину.

Так, позивачка ОСОБА_3 витратила 150 Євро на оплату перебування ОСОБА_4 у літньому центрі у період з 15 червня 2019 року до 26 червня 2019 року, що підтверджується бланком реєстрації в літньому центрі, квитанцією

10 жовтня 2020 року позивачка сплатила ОСОБА_6 курс плавання для дітей на загальну суму 82 Євро, що підтверджується квитанцією, виданої спортивною асоціацією «Нанді АРС Лорето» № 79921 від 10 жовтня 2020 року.

31 грудня 2020 року позивачка сплатила 300 Євро за участь ОСОБА_4 в літньому центрі для дітей – членів CSAIN і FIDAL, що підтверджується листом Президента Спортивної любительської атлетичної асоціації міста Озімо від 31 грудня 2020 року.

16 березня 2021 року сплатила членство ОСОБА_4 у спортивному товаристві «А.С.Д.РІВЬЄРА КУОТЕР ХОРС» на загальну суму 395 Євро, що підтверджується заявою про прийняття до клубу від 12 березня 2021 року та квитанцією про переказ, код операції 1101210750302716 від 16 березня 2021 року.

07 грудня 2019 року сплатила послуги психолога ОСОБА_6 на загальну суму 147 Євро, що підтверджується квитанцією про оплату №20/19 від 07 грудня 2019 року.

07 червня 2017 року сплатила медичні діагностичні послуги ОСОБА_6 на суму 39 Євро 10 Центів, що підтверджується квитанцією №RAOANSEZ4/15911 від 17 червня 2017 року.

04 травня 2017 року позивачка сплатила послуги спеціаліста – педіатра ОСОБА_6 на загальну суму 70 Євро, що підтверджується рахунком № 18358/FZT07 від 04 травня 2017 року.

24 березня 2021 року сплатила послуги лікаря остеопата Фісянчуку Матвію на загальну суму 50 Євро, що підтверджується рахунком за надану послугу №67 від 24 березня 2021 року.

26 червня 2020 року ОСОБА_3 сплатила реєстрацію у літній центр Фісянчуку Матвію на загальну суму 150 Євро, що підтверджується квитанцією №73 від 26 червня 2020 року.

19 грудня 2020 року позивачка сплатила послуги стоматолога на загальну суму 50 Євро, що підтверджується розрахунком за ліки №1350/2020 від 19 грудня 2020 року .

Приймаючи рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Аліменти – кошти на утримання певної особи, які присуджуються за рішенням суду від частини доходу іншої особи, або ж в чітко визначеній сумі.

Термін «аліменти» походить від латинського alimфnia, що в перекладі означає «харчування, засоби для існування».

Тобто аліменти, які сплачуються відповідачем на користь позивачки на утримання дитини, повинні забезпечити необхідний рівень потреб дитини.

Поняття додаткових витрат на утримання дитини регламентує частина 1 статті 185 Сімейного кодексу України.

Отже, поняття «аліменти» та поняття «додаткові витрати на утримання дитини» не є тотожними.

Частина 1 статті 185 Сімейного кодексу України передбачає, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Також, згідно статтей 18, 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» ЄСПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Таким чином нормативно-правові акти наголошують на тому, що особлива увага має бути приділена найважливішим інтересам дитини.

Як зазначалося вище, за положеннями частини 1 статті 185 СК України поряд із аліментами на утримання дитини батьки повинні сплачувати кошти на покриття додаткових витрат на дитину.

Дана стаття закріплює правило, відповідно до якого той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до цієї норми обов`язок брати участь у додаткових витратах на дитину поширюється не лише на тих батьків, хто сплачує аліменти, а й на того з батьків, до якого позов про стягнення аліментів не пред`являвся.

Положення статті 185 СК України стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається згаданою статтею. До таких особливих обставин закон відносить, насамперед, випадки коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, або страждає на тяжку хворобу.

Отже, особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту; до образотворчого мистецтва, що потребує придбання фарб, пензликів, розчинників, мольберта, т.п.; або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат на придбання спеціального спортивного взуття та одягу, обладнання, оплати спортивних секцій).

Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Частина 1 статті 185 Сімейного кодексу України в частині переліку особливих обставин міститься слово «тощо». Суд вважає, що законодавець зазначив це слово саме для того, щоб встановити широку практику застосування даної норми задля захисту найкращих інтересів дитини.

Суд погоджується з доводами позивачки про те, що понесені нею витрати на оздоровлення дитини, заняттям певним видом спорту, відвідування лікарів, лікування є додатковими витратами у розумінні ч.1 ст. 185 СК України.

В той же час суд не погоджується з тим, що відвідування психолога для отримання певного висновку з метою відвідування школи є додатковими витратами на дитину, оскільки позивачка не довела що такий висновок є обов`язковим, і без такого висновку дитину не допустили б до школи; або відвідування психолога було викликане захворюванням дитини.

Поряд з цим позивачка допустила подвійне обрахування вартості відпочинку дитини у літньому таборі, зазначивши суму 300 Євро, а фактично нею було сплачено 150 Євро.

Тому позовні вимоги підлягають задоволенню на суму 370,55 Євро (1/2 частина від сплачених позивачкою 741,10 Євро), що за курсом НБУ станом на час постановлення рішення складає 11 499, 46 грн. (370,55 Євро х 31,0335 грн. = 11 499, 46 грн.).

Суд не погоджується з аргументами відповідача та її представника про те, що відвідування спортивних секцій чи оздоровлення дитини не є додатковими витратами у розумінні ч.1 ст. 185 СК України.

Суд приймає до уваги заперечення з цього приводу, висловлені представником позивачки, згідно яких у даному випадку слід звернути увагу на значення слова «здібності» з точки зору психології для правильного тлумачення даного слова. ОСОБА_7 надає наступне визначення: здібності - це індивідуально-психологічні особливості людини, які забезпечують успішне оволодіння знаннями, навичками, вміннями та ефективну їх реалізацію в трудовій діяльності ( ОСОБА_8 , « ІНФОРМАЦІЯ_3 » /Навчальний посібник — К.: КНЕУ / 2000 / [Електронний ресурс] : https://buklib.net/books/24603/).

А тому постає питання: невже відвідування спортивної секції та дитячого гуртка не несуть за собою успішний розвиток індивідуально-психологічних особливостей людини?

Очевидно, що несуть.

При цьому викликає подив, коли відповідач розповідає у суді як він бажає дитині якнайкращої долі і гармонійного розвитку, і в той же час заперечує, що відвідування дитиною літнього табору, відвідування дитиною спортивних секцій не відноситься до обов`язкових, з ним не погоджувалися, і що ці витрати були зайвими, оскільки не сприяли розвитку певних здібностей дитини.

Суд також зазначає про те, що відвідування гуртків чи спортивних секцій в Україні у державних чи комунальних закладах є безкоштовним, тоді як за відвідування таких же гуртків чи секцій є платним в інших країнах. Тому з метою розвитку здібностей дитини позивачка не має іншого вибору, як сплачувати за відвідувані дитиною секції, гуртки, табори.

Законодавець не ставить у залежність застосування положень ст. 185 СК України у разі згоди чи незгоди іншого з батьків щодо відвідування дитиною певних гуртків, секцій, тощо, що спрямовані на розвиток здібностей дитини.

Суд також зазначає, що відповідач є платоспроможним, оскільки працює в ТОВ "ОДЕК" і його середній заробіток становить 12 195,78 гривень, а тому може компенсувати позивачці 1/2 частину понесених нею витрат.

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь:

-ОСОБА_3 11 499, 46 грн. – додаткові витрати на утримання дитини – сина ОСОБА_5 ;

-Рівненського районного суду Рівненської області за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у Рівненській області / Рівненський район / 22030101, Код отримувача( ЄДПРОУ): 38012494 Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), Код банку отримувача (МФО) 899998, Номер рахунку(IBAN): UA728999980313151206000017295, Код класифікації доходів бюджету: 22030101 Призначення платежу: *;101;_(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб, реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України) судовий збір, сума - 908 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня проголошення, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачка: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_1 )

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканець АДРЕСА_2 )

Суддя Красовський О.О.

Повне рішення суду складено 06 жовтня 2021 р.