Рішення № 100163369, 05.10.2021, Чорнухинський районний суд Полтавської області

Cправа №549/230/21

Провадження№2/549/84/21

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2021 року Чорнухинський районний суд Полтавської області

у складі: головуючого - судді Крєпкого С.І

за участю: секретаря судового засідання – Бибик О.В.

відповідача – ОСОБА_1

представника відповідача – Орел В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Чорнухи в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ «Приватбанк") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовувано тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав заяву №б/н від 21.01.2013.

На підставі укладеного договору відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт, який у подальшому збільшився до 28 000 грн.

Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, в зв`язку з чим станом на 08.07.2021 має заборгованість в розмірі 33 042,41 грн, з яких: 26 577,89 грн - заборгованість за простроченим кредитом, 0,00 грн –за поточним тілом кредита, 0,00 грн –за нарахованими відсотками, 6 464,52 грн – за простроченими відсотками; 0,00 грн –за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно з ст.625 ЦК України; 0,00 грн – нарахована пеня; 0,00 грн –комісія.

Посилаючись на вказане просив стягнути з відповідача цей борг та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Чорнухинського районного суду Полтавської області від 01.09.2021 відкрито провадження у справі та визначено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В поданій суду письмовій заяві представник позивача позовні вимоги повністю підтримав, просив розглянути справу за його відсутності (а.с. 5,63).

У поданому відзиві на позов відповідач позовні вимоги визнав частково - заборгованість за тілом кредиту не оспорює, заборгованість за простроченими відсотками заперечує з посиланням на постанову Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17-ц, оскільки підписана анкета про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може бути підставою для стягнення коштів за користуванння кредитними коштами, простроченими відсотками, так як дана анкета не є стадартною (типовою) формою кредитного договору.

Відповідач в судовому засіданні надав аналогічні пояснення.

Крім того пояснив, що процентну ставку з позивачем не узгоджував. Звернувся з заявою про застосування строку позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення відповідача та його представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи 21.01.2013 відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку і отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.19).

Факт підписання анкети-заяви відповідачем під час судового розгляду спростований не був.

Відповідачу було відкрито кредитний рахунок (а.с.18), кредитний ліміт неодноразово змінювався: 22.01.2013 – 8000,00 грн, 22.01.2013 – 300,00 грн, 07.02.2017 – 9000,00 грн, 14.07.2017 – 11000,00 грн, 13.10.2017 – 13000,00 грн, 10.07.2019 – 18 000,00 грн, 27.11.2019 – 23 000,00 грн, 27.02.2020 – 28 000,00 грн, 23.02.2021 – 28 000,00 грн, 03.03.2021 – 0,00 грн (а.с.17).

Згідно з наданим банком розрахунком кредитна заборгованість відповідача станом на 08.07.2021 складає 33 042,41 грн, з яких: 26 577,89 грн - заборгованість за простроченим кредитом, 6 464,52 грн – за простроченими відсотками (а.с.16).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивач АТ КБ «ПриватБанк», пред`являючи вимоги про повернення кредиту, просив також, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість по простроченим відсотках, нарахованих на прострочений кредит.

На обгрунтування права вимоги в цій частині, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, надав, як невід`ємну складову кредитного договору, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Разом з тим, надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача про її ознайомлення з ними.

У заяві позичальника від 21.01.2013 не встановлений строк кредитування, процентна ставка не зазначена, тобто сторонами договору, при його укладенні, не обумовлена, у томи числі умови щодо щодо нарахування процентів згідно з ч.2 ст.625 ЦК у розмірі 86,4% (84%).

З огляду на викладене Банк при здійсненні розрахунку заборгованості відповідача за договірними процентами, не керувався умовами, визначеними в заяві від 21.01.2013, а на власний розсуд визначав та змінював їх розмір без обумовлення такого права у вказаній заяві.

Згідно з висновками, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19), в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, позивачем не було надано суду доказів того, що саме додані банком до позовної заяви Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розумів відповідач, погоджуючись з ними шляхом підписання заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Разом з тим, з розрахунку заборгованості позивача та банківської виписки за договором вбачається, що після укладення договору відповідач користувався кредитними коштами, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість по тілу кредиту в сумі 26 577,89 грн.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Отже вказану заборгованість по тілу кредиту у розмірі 26 577,89 грн слід стягнути з відповідача.

Правові підстави для стягнення з відповідача заборгованість по процентам кредитом відсутні.

Разом з позовною заявою представником позивача подано клопотання про огляд веб-сайту керуючись положеннями ч.7 ст.85 ЦПК України про огляд доказів, яке обгрунтоване тим, що даний доказ необхідний для підтвердження дійсності відповідної редакції Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк"та фіксування змісту редакції Умов та правил надання банківських послуг, яка діяла на день приєднання відповідача до відповідних умов.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.85 ЦПК України письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням.

У порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксації їх змісту.

Разом з тим до позову було додано паперову копію електронного документа - витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «Приватбанк», та які містять розділ 2.1, про огляд та фіксування змісту якого представником позивача подане до суду відповідне клопотання.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про огляд веб-сайту, оскільки представником позивача суду не наведено достатнє обґрунтування необхідності огляду доказу за їх місцезнаходженням судом, враховуючи те, що ці Умови знаходяться в розпорядженні позивача як розробника цих Умов.

Щодо доводів відповідача та його представника про застосування строку позовної давності необхідно зазначити таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

За договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

З наданої банком довідки вбачається, що строк дії кредитної картки – жовтень 2023 року (а.с.18).

З розрахунку заборгованості видно, що станом на 16.04.2019 заборгованість у відповідача була відсутня (а.с.11).

Таким чином, банк звернувся до суду в межах позовної давності.

Позивач при подання позову сплатив 2 270 гривень судового збору.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем пред`явлено до стягнення 33 042,41 грн, з яких судом стягнуто з відповідача 26 577,89 грн, що становить 80,4 % (26577,89х100/33042,41).

Отже, з відповідача у користь позивача пропорційно підлягає стягненню 1825,08 грн судових витрат (2270х80,4%/100).

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.526-527, 1054 ЦК України, ст.ст.141, 259, 263-265, 274-279, 280-284 ЦПК України, суд,

вирішив:

1.Позов Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок для погашення заборгованості № НОМЕР_2 , МФО №305299) 26577,89 гривень - заборгованості по кредитному договору №б/н від 21 січня 2013 року.

3.Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок для погашення судових витрат № НОМЕР_2 , МФО №305299) 1825,08 гривень судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Чорнухинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення – 05.10.2021.

Суддя С.І.Крєпкий