Рішення № 10016304, 20.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/16720.05.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркор»

до Приватного підприємства «Компанія ХХІ століття»

про визнання договору дійсним та відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов’язань та неповерненням частини передплати за договором

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Кудрявцев О.В. –довіреність б/н від 21.04.10р.;

від відповідача: не з?явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баркор»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Компанія ХХІ століття»про визнання договору дійсним та відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов’язань та неповерненням частини передплати за договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного в Україні не виконав зобов’язання та не повернув надлишково сплачені авансові платежі, заборгувавши позивачу 13278,00 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, визнавши усний договір дійсним та стягнувши з відповідача на свою користь 13278,00 грн. - боргу, а також понесені ним по справі судові витрати –227,28 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 31.03.2010 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 29.04.2010 р.

29.04.2010р. відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, не виконав вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи, що нез’явлення представників відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, розгляд справи було відкладено на 20.05.2010р.

В судове засідання 20.05.2010р. представник відповідача повторно не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 20.05.2010р. підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.05.2010 р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі усної домовленості відповідач протягом квітня 2005 по травень 2008 року надавав позивачу послуги з перевезення паливно-мастильних матеріалів в своїх цистернах, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, копії яких містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні.

Разом з тим, сторони погодили, що послуги надаються відповідачем після стовідсоткової передоплати з боку позивача на підставі рахунків-фактур, копії яких містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні.

Відповідно до наявних в матеріалах справи виписок банку позивачем було здійснено на підставі рахунків-фактур передоплату за надання послуг в сумі 16500,00 грн.

Однак, відповідач не в повній мірі здійснив надання послуг, та не повернув надлишково сплачені авансові платежі, заборгувавши тим самим позивачу 13278,00 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься претензія позивача від 25.12.2008р. з вимогою повернути надлишково сплачені авансові платежі, однак відповідь відповідача в матеріалах справи відсутня.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись в усній або письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом

Ст. 208 Цивільного кодексу України передбачено, що укладання правочинів між юридичними особами здійснюється в письмовій формі.

Статтею 180 Господарського кодексу України зокрема визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідно до ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонам письмової форми правочину, яка встановлена законом, немає наслідком його недійсність, крім випадків встановлених законом. Якщо правочин, щодо якого встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що сторонами в усному порядку було укладено договір надання послуг та було досягнуто істотних умов щодо предмету договору та ціни.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання договору дійсним є обґрунтованими та відповідно підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач просить стягнути авансові платежі в розмірі 13278,00 грн.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов’язана повернути це майно, і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тому, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 13278,00 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баркор»та Приватним підприємством «Компанія ХХІ століття»дійсним.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Компанія ХХІ століття»(01033, м. Київ, вул. Ш.Руставелі, 29, к. 11, код ЄДРПОУ: 25200941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркор» (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Великоснітинська, 69, код ЄДРПОУ 30309233) – 13278 (тринадцять тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 00 коп. - боргу, а також понесені ним по справі судові витрати –227 (двісті двадцять сім) грн. 28 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 04.06.2010р.