Ухвала суду № 100159003, 06.10.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 334/1863/21

Провадження №2/337/2482/21

УХВАЛА

ІМНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді-Ширіної С.А.

за участю секретаря-БиковоїС.Б.

представника позивача – Бичківського О.О.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача-Рошияна І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданну в поряку спрошеного позовного провадження в залі Хортицького районного суду м.Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал естет менеджмент 2018» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя 08.09.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження. Призначено відкрите судове засідання.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження у справі, мотивуючи тим, що між сторонами наявні господарські правовідносни, оскільки договір суборенди нежитлового приміщення було укладено між ТОВ «Ріал естет менеджмент 2018» та ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності . З 04.06.2020 року ОСОБА_1 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб , фізичних осіб підприємців та громадських формувань , як фізична особа-підприємець, тому справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідач в судовому засіданні підтримала свого представника.

Представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання, посилаючись на те, що, договір суборенди нежитлового приміщення був укладений між ТОВ «Ріал естет менеджмент 2018» та ОСОБА_1 , як фізичною особою.

Дослідивши матінрали справи , вислухавши учасників судового розгляду, ознайомившись із змістом позовної вимоги, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч.1ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цьогоКодексу,Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційнуструктуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певнихкатегорій судів.

Водночас при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого особа звертається досуду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа–підприємець номер запису про реєстрацію21030000000108082 від 04.06.2020 року та по теперішній час, з видом діяльності-надання послуг перукарнями та салонами краси (основний),код 96.02. В судовому засіданні відповідач підтвердив вказану інформацію, зазначивши, що правовідносини між ним та відповідачем виникли з приводу здійснення ним підприємницької діяльності.

Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати про наявність між сторонами відносин у сфері господарювання, з`ясовувати справжню правову природу і суть яких суд цивільної юрисдикції не має права, оскільки вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За правилами частини першоїстатті 19 Цивільного процесуального кодексу Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Стаття 15 Цивільного кодексуУкраїни передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу Україниюридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський процесуальний кодекс України також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першоїстатті 20 Господарського процесуального кодексу України).

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначенастаттею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Застаттею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені встатті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннямистатті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК Українив редакціїЗакону Українивід 03.10.2017р.№ 2147-VIII«Про внесення змін до Господарського процессуального кодексу України,Цивільного процессуального кодексу України,Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин,а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України,ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутністьузаконі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першоїстатті 20 ГПК України, а також статей 4,45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник з приводу господарських правовідносин, за якими і здійснювалися розрахунки.

Відповідно достатті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із частиною першоюстатті 128 ГК Українигромадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно достатті 58 цього Кодексу.

За частиною першоюстатті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За положеннямистатті 51 ЦК Українидо підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно достатті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи позивач здійснював підприємницьку діяльність .

Між сторонами існували виключно господарські правовідносини, які були засновані на договорах оренди нежитлових приміщень та наданні супутніх послуг, які укладались між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріал естет менеджмент 2018» та фізичною особою ОСОБА_1 .

Договір суборенди № 01-07/19 від 01.06.2019 року укладений між сторонами (що не заперечує сам відповідач) був спрямований на здійснення останнім своєї господарської діяльності, як фізичної особою-підприємцем, а не для задоволення особистих приватних потреб.

Зважаючи на це, господарський характер цих правовідносин й визначає їх справжню правову природу, й відповідно, їх регулювання господарським законодавством.

Суд зазначає, що спір стосовно заборгованості за договором суборенди № 01-07/19 від 01.06.2019 є спором про право цивільне, однак за суб`єктним складом правовідносин, предметом спору та характером спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності належить до юрисдикції господарських судів, відтак такий не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

З урахуванням ст. 20 ГПК України, оскільки спір виник при укладанні, зміні і виконанні правочину у господарській діяльності, то він підсудний господарському суду, що розглядає справи у спорах, які виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а саме: Господарському суду Запорізької області (69001, м.Запоріжжя, вул.Гетьманська, 4).

Такі висновки підтверджуються судовою практикою, зокрема, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2020 року у справі № 1326/8772/2012, постановами Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2018 року у справі № 308/11659/16-ц, від 28.08.2018 року у справі № 902/458/16, від 13.02.2019 року у справі №910/8729/18.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч. 1 ч. 3ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Підсудність визначає коло справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду в межах його територіальної юрисдикції.

Підвідомчість розмежовує компетенцію судів відповідної юрисдикції на розгляд цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справ.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 1ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першоїстатті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, і належить до юрисдикції господарського суду, а відтак провадження у справі підлягає закриттю відповідно на підставі ст. 255 ЦПК України.

Роз`яснити позивачеві право звернутися з позовом у порядку господарського судочинства, оскільки розгляд даної справи відноситься до компетенції господарського суду.

Керуююись ст.ст.3,4,255,256,260-261,263,352-354 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал естет менеджмент 2018» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Справу № 334/1863/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал естет менеджмент 2018» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - передати за підсудністю до Господарського суду Запорізької області (69001, м.Запоріжжя, вул.Гетьманська, 4).

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 06.10.2021 р.

Cуддя: С.А. Ширіна

06.10.2021