Рішення № 10015872, 02.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/14902.06.10 За позовом Національної телекомпанії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іма-ТВ»

про стягнення 505,42 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Давиденко О.П. по довіреності № 8-0/16/670 від 07.04.2010р.

Від відповідача не з’явився

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Національної телекомпанії України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іма-ТВ»200,16 грн. грн. заборгованості, 272,81 грн. витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, 42,45 3% річних у зв’язку з неналежним виконанням умов договору оренди № 319-26 від 19.08.2002р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2010р. порушено провадження у справі № 36/149, розгляд справи призначено на 19.05.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 02.06.2010р.

В судовому засіданні 02.06.2010р. представник позивача позовні вимоги повністю підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 02.06.2010р. не з’явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 06.04.2010р. та від 19.05.2010р., не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано на адреси відповідача, вказані в позовній заяві, договорі оренди та в витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 13-2617 від 26.05.2010р..

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між Національною телекомпанією України (далі позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іма-ТВ»(далі відповідач, орендар) 19.08.2002р. було укладено договір оренди нежилих приміщень № 319-26.

Відповідно до умов даного договору та акту прийому-передачі орендованих приміщень (додаток № 1 до договору) позивач передав відповідачу в строкове платне користування приміщення на 21 поверсі загальною площею 40,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 42.

Строк дії даного договору сторони визначили до 31.12.2002р. (п. 11.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору до суми орендної плати не включена вартість послуг, зазначених в п. 3.4 цього договору.

Незалежно від сплати орендної плати орендар, згідно з п. 3.4 договору, зобов’язався щомісячно впродовж строку оренди сплачувати позивачу супутні послуги, зокрема, плату за користування телефонним та іншими видами зв’язку у межах м. Києва та фактичні витрати за користування телефонним та іншими видами міжміського та міжнародного зв’язку.

Згідно з п. 3.5 договору орендар зобов’язався впродовж строку оренди сплачувати вартість супутніх послуг щомісячно, на підставі відповідних рахунків, виставлених орендодавцем, але не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Відповідач, в порушення умов договору № 319-26 від 19.08.2002р. не оплатив телефонні переговори відповідно до рахунку-фактури № 8 від 02.01.2003р. на суму 91,80 грн. та рахунку-фактури № 70 від 22.01.2003р. на суму 108,36 грн., і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 200,16 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свої зобов’язання за договором оренди № 319-26 від 19.08.2002р. в частині оплати телефонних переговорів за листопад та грудень 2002 року виконав неналежним чином, і станом нам день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 200,16 грн.

Заявлену позивачем в листі № 8-01-16/1499 від 26.06.2009р. вимогу оплатити заборгованість відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості по договору оренди № 319-26 від 19.08.2002р. суду не надав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 200,16 грн. заборгованості по оплаті вартості телефонних переговорів за листопад та грудень 2002 року.

Згідно приписів ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи норми ст. 625 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 42,45 грн. та витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, в сумі 272,81 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 200,16 грн., 3% річних в сумі 42,45 грн. та витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, в сумі 272,81 грн.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іма-ТВ» (01010, м. Київ, вул. Московська, 7, 04119, вул. Мельникова, 42 (21 поверх), код ЄДРПОУ 31088881) на користь Національної телекомпанії України (04119, вул. Мельникова, 42, код ЄДРПОУ 23152907) 200 (двісті) грн. 00 коп. заборгованості, 42 (сорок дві) грн. 45 коп. 3% річних, 272 (двісті сімдесят дві) грн. 81 коп. витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               Трофименко Т.Ю.