Вирок № 100156756, 06.10.2021, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 146/1022/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2021 року м. Тульчин

Тульчинський районний суд

Вінницької області

у складі: судді Саламахи О.В.,

за участю: секретаря Немирівської Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження № 12020020290000162 по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стіна, Томашпільський район, Вінницька область, який зареєстрований та проживає, за адресою: АДРЕСА_1 , з неповною середньою освітою, неодруженого, не працюючого, не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 128 КК України,за участю сторін кримінального провадження: прокурора - Швець А.І., Борисової І.Ю.; обвинуваченого - ОСОБА_1 ; захисника - Барвінського О.П.; потерпілого - ОСОБА_2 ; представника потерпілого - адвоката Самари В.О.,

ВСТАНОВИВ:

Перебуваючи 17.07.2020, на земельній ділянці, яка розташована в урочищі «Над долинами», яка знаходиться на території Стінянської сільської ради Томашпільського району, Вінницької області, ОСОБА_1 разом із своїм батьком ОСОБА_3 за допомогою бензинового тримера косив траву та до них підійшов ОСОБА_2 і між ними виникла словесна суперечка.

У подальшому, того ж дня біля 09:30 год. ОСОБА_1 , тримаючи у своїх руках бензиновий тример марки «Foresta» зеленого кольору, робоча частина якого є металевий диск, під час косіння трави випадково, з необережності наніс ОСОБА_2 , який стояв біля нього, робочою частиною вказаного бензинового тримера удар в область правої гомілки, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді неповної травматичної ампутації правої гомілки на рівні нижньої третини, відкритого оскольчастого перелому правої великогомілкової кістки з пошкодженням м`язів і вен, травматичного шоку 2-го ступеня.

Згідно висновку експерта № 45 від 05.08.2020 дані тілесні ушкодження відносяться до тяжкого ступеня тяжкості, які були небезпечними для життя в момент заподіяння та в подальшому клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняли загрозливі для життя явища.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, визнав повністю та надав суду покази, які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті, а саме, що 17.07.2020 він разом із батьком поїхали косити траву за межі с. Стіна Томашпільський район Вінницька область, по приїзду він постійно косив траву, а батько стояв, бензиновий тример був постійно ввімкнений. Коли він косив траву, то бачив, як потерпілий ОСОБА_2 , підійшов до батька і вони вели якусь розмову. Так, як цей прилад шумно працює, обвинувачений не чув, як потерпілий підійшов до нього, і в цей момент обвинувачений ненавмисно пошкодив ногу потерпілому ОСОБА_2 , після чого в обвинуваченого був шоковий стан, зазначив, що його дії були з необережності, а не навмисно.

Цивільний позов в частині матеріальних збитків визнав повністю, зазначив, що частково відшкодував її в сумі 49 тис. грн., але суму моральної шкоди не визнав та покладався на розсуд суду. Однак, у подальшому в судовому засіданні під час судового розгляду кримінального провадження, ним надано розписки про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 65 тис. грн., а моральну шкоду визнав частково, у сумі 50 тис. грн.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні надав суду покази, згідно яких вранці 17.07.2020, як завжди вивів корову випасатися, підійшовши до місця, де зазвичай випасає корову, побачив, як ОСОБА_1 з батьком косили траву та підійшов до них, попросив батька обвинуваченого, щоб він сказав сину, щоб він вимкнув мотокосу, і обвинувачений підійшов до них, вони почали розмову, про те, що це город потерпілого та його трава, яку сіяв ОСОБА_2 , на що батько обвинуваченого сказав, щоб ОСОБА_1 не звертав уваги та косив далі. Після чого, потерпілий підійшов ззаду обвинуваченого, думав він почує його, але останній розвернувся і почав йти на потерпілого. В цей час ОСОБА_2 відчув біль та побачив, що обвинувачений поранив йому ногу, і впав на землю. Потерпілий вважає, що дії з боку ОСОБА_1 були навмисні, та ні обвинувачений, ні його батько допомогу не надавали.

Також, ОСОБА_2 зазначає, що вже рік, як він непрацездатний, в грудні 2020 року отримав ІІ групу інвалідності та втратив 70% працездатності. До травми ніде не працював, так як є пенсіонером. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив призначити максимальне покарання обвинуваченому, оскільки останній не розкаявся, але один раз у судовому засіданні сказав «вибачте, я більше так не буду».

Свідок ОСОБА_3 , допитаний у судовому засіданні надав суду покази, що 17.07.2020 близько о 10:00 год. він виїхав з сином косити траву в долині. В цей час приїхав потерпілий та в них виникла суперечка за земельну ділянку, де вони косили траву. Обвинувачений в цей час мотокосою косив траву та в суперечку не вступав. Після чого, потерпілий підійшов до ОСОБА_1 ззаду, і свідок зазначав, що обвинувачений не міг бачити потерпілого, в цей час обвинувачений розвернувся та випадково зачепив ногу ОСОБА_2 , і налякався крові та відбіг, а свідок намагався перев`язати рану. У подальшому ОСОБА_3 покликав ОСОБА_4 , який був не далеко і разом перев`язували ногу, після чого останній своїм автомобілем повіз потерпілого до лікарні. Крім того, свідок зазначає, що сварок з ОСОБА_2 в них з ОСОБА_1 раніше не було.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_5 , підтвердив наданий ним висновок та зазначив, що давав відповіді у висновку на питання, які були поставлені слідчим відповідно до постанови. Також, враховуючи те, що бензиновий тример був з металічним диском, тому не потрібно прикладати значної сили, щоб утворились тілесні ушкодження, які отримав потерпілий ОСОБА_2 внаслідок дій обвинуваченого.

Крім показів потерпілого, обвинуваченого, свідка та експрета, вина обвинуваченого ОСОБА_1 , підтверджується дослідженими у судовому засіданні належними та допустимими доказами, зокрема:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020020290000162 від 17.07.2020 (а.с. 143);

- протоколом прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.07.2020 (а.с. 144);

- протоколами огляду місця події від 17.07.2020 з фототаблицями (а.с. 145-152);

- висновком експерта № 45 від 05.08.2020 (а.с. 161-162);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 19.08.2020 та відеоозаписом (а.с. 163-168);

- висновком судово-психіатричної експертизи № 40 від 23.09.2020 (а.с. 170-174);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 13.10.2020 та відеозаписом (а.с. 175-180);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 13.10.2020 та віозаписом (а.с. 181-186);

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у необережному нанесені тяжких тілесних ушкоджень у судовому засіданні доведена в повному обсязі і його дії слід кваліфікувати за ст. 128 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд враховує суспільну небезпеку скоєного кримінально правопорушення, те, що згідно висновку судово-психіатричного експерта № 40 від 23.09.2020, останній у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває, в період вчинення інкримінованого діяння на психічне захворювання не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с. 170-174), за місцем проживання характеризується посередньо (а.с. 158), а також обсяг і характер вчиненого кримінально-караного діяння та наслідки, які настали.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого суд вважає визнання вини.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

За таких обставин, з метою попередження нових кримінальних правопорушень, виправлення засудженого з врахуванням вимог ст. 50, 65-67 КК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують покарання, та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, наслідки, які настали, а саме: потерпілий ОСОБА_2 став особою з інвалідністю II групи, приходить до висновку про необхідність призначення покарання ОСОБА_1 у межах санкції визначеної ст. 128 КК України, у виді обмеження волі.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 76 659,74 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 128 КПК України, ст. 1177 ЦК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого та шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

На підтвердження заявлених вимог потерпілим надано суду квитанції та чеки, які засвідчують витрати на лікування травми ноги (а.с. 35-58).

Відтак, беручи до уваги, що в ході судового розгляду доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, останній визнав цивільний позов в частині матеріальної шкоди, і ним добровільно потерпілому відшкодовано 65 тис. грн. про, що свідчать надані розписки, суд прийшов до висновку про задоволення позову щодо стягнення матеріальної шкоди частково, а саме в різниці, яка не відшкодована, що складає 11 659, 74 грн.

В частині вирішення питання щодо стягнення моральної шкоди за цивільним позовом ОСОБА_2 у розмірі 300 тис. грн.., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 23 ЦК України, моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до п. 9 ПП ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31.03.1995, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних чи фізичних страждань, наявності інших негативних наслідків, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Вирішуючи цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілий ОСОБА_2 переніс ряд негативних моральних та фізичних страждань, переніс та переносить тривалу реабілітацію, психологічний стрес і порушення звичного ритму життя, став особою з інвалідністю ІІ групи.

Таким чином, виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає, що сума, визначена в цивільному позові потерпілого щодо стягнення моральної шкоди є завищеною, а тому цій частині позов підлягає частковому задоволенню на суму у 100 тис. грн.

Обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід на досудовому розслідуванні та під час судового провадження не обирався, також відсутні підстави для його обрання до вступу вироку у законну силу.

Питання речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 50, 65-67, ст. 128 КК України, ст. 368- 371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

Позов задовольнити - частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 11 659,74 грн. та моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. .

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку у законну силу не обирати.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту накладеного ухвалою слідчого судді Томашпільського районного суду Вінницької області у справі № 146/613/20 від 21.07.2020 на речовий доказ: бензиновий тример марки «Foresta» зеленого кольору на кінці якого знаходиться металевий диск, переданий на зберігання до камери речових доказів Томашпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області та повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.

Учасникам процесу, які не були присутні під час проголошення вироку, надіслати копію вироку за допомогою засобів поштового зв`язку.

Суддя: