Рішення № 10015271, 26.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/19426.05.10 За позовомВідкрито акціонерне товариство «ЗАХІДЕНЕРГО»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМБУДБІЗНЕС»

Простягнення 6268,49 грн.

          Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Мазяр Т.М., дов. № 08-34 від 11.01.10 р.

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «ЗАХІДЕНЕРГО»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМБУДБІЗНЕС»про стягнення 6268,49 грн. пені за прострочення поставки товару за договором № 428/08 від 24.11.2008 р.

Ухвалою суду від 09.04.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/194 та призначено її розгляд на 24.05.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

У зв’язку з тим, що 24.05.2010 р. був неробочим днем, ухвалою суду від 22.04.2010 р. розгляд справи було призначено на 26.05.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 26.05.2010 р. підтримав позовні вимоги та надав документи на виконання вимог ухвали від 09.04.2010 р.

Представник відповідача у судове засідання 26.05.2010 р. не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання, відзиву на позов не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті за наявними в ній документами, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством "ЗАХІДЕНЕРГО" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУДБІЗНЕС" (покупець) на підставі результатів проведеного тендеру № 258-08 був укладений договір купівлі-продажу № 428/08 від 24.11.2008 р., відповідно до умов якого продавець зобов’язався передати у власність покупця товар, а покупець сплатити товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1. договору встановлено, що продавець передає у власність покупця товар, а покупець сплачує товар загальною кількістю, що вказується в специфікації (Додаток № 1), що додається до договору про закупівлю і є невід’ємною його частиною.

У відповідності до пункту 4.2. договору № 428/08 від 24.11.2008 р., поставка товару здійснюється продавцем протягом 10 календарних днів після заявки.

Відповідно до п.5.3. договору № 428/08 від 01.01.2009 р. сторони погодили, що строк оплати за товар протягом 30-ти діб з моменту двостороннього підписання акту прийому-передачі товару.

Пунктом 8.1. даного договору сторони погодили, що у випадку прострочення поставки товарів проти строків, встановлених цим договором, продавець сплачує на користь покупця пеню у розмірі 0,1 % вартості товарів, з яких допущено прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Строк дії зазначеного договору –з моменту підписання сторонами даної угоди та до 31.12.2008 р.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що на виконання умов договору № 428/08 від 01.01.2009 р. Закрите акціонерне товариство «ЗАХІДЕНЕРГО»направило лист № 119-5993 від 11.12.2008 р. ТОВ «ПРОМБУДБІЗНЕС», в якому просило поставити насос ПЕ-270-150-4 у десятиденний термін з моменту отримання листа.

Відповіддю від 12.12.2008 р. № 070/10-22 відповідач просив надати два тижні для виконання зобов’язань, проте в зазначений строк свої зобов’язання щодо поставки товару не виконав та листом від 04.01.2009 р. № 070_10-33 відмовився від виконання своїх зобов’язань по тендеру № 258-08.

У зв’язку з цим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача на підставі пункту 8.1. договору пені за прострочення поставки товару за договором № 428/08 від 01.01.2009 р. у розмірі 6268,49 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 22 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п.8.1. договору № 428/08 від 24.11.2008 р. сторони погодили, у випадку прострочення поставки товарів проти строків, встановлених цим договором, продавець сплачує на користь покупця пеню у розмірі 0,1 % вартості товарів, з яких допущено прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Звернення з даним позовом Відкритого акціонерного товариства «ЗАХІДЕНЕРГО»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМБУДБІЗНЕС»суд розцінює як вимогу до продавця сплатити пеню у розмірі 6268,49 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 6268,49 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Відкритого акціонерного товариства «ЗАХІДЕНЕРГО»стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМБУДБІЗНЕС»пені за договором № 428/08 від 24.11.2008 р. у розмірі 6268,49 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМБУДБІЗНЕС»(02100, м. Київ, вул. Каховська, 64-А, ідентифікаційний код 35726989) на користь Відкритого акціонерного товариства «ЗАХІДЕНЕРГО»(79011, м. Львів, вул. Козельницького, 15, ідентифікаційний код 35726989) 6 268 (шість тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 49 коп. пені, 102 (сто дві гривні) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                           Гавриловська І.О.