Ухвала суду № 100147982, 04.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 О К Р Е М А У Х В А Л А

04 жовтня 2021 року м. Київ № 640/2850/19

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.06.2020 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві в призначенні пенсії ОСОБА_1 викладену у листах від 21.08.2018 №64518/02/Б-5623 та від 06.12.2018 №127989/03. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п."а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" відповідно до поданої заяви. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн.

04.12.2020 судом видано виконавчі листи по справі, судове рішення набрало законові сили 28.09.2020.

На адресу суду, від позивача надійшла заява в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Ухвалою суду від 01.07.2021 призначено до розгляду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень.

Вирішуючи питання про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень, Окружний адміністративний суд м.Києва, зазначає наступне.

Позивачем подано заяву до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві через Веб-портал Пенсійного фонду України від 17.12.2020 №ВЕБ-26002-Ф-С-20- 074213 про добровільне виконання рішення суду.

На звернення позивача від 17.12.2020 №ВЕБ-26002-Ф-С-20-074213 Головним управлінням Пенсійного фонду України у місті Києві надано відповідь від 15.01.2021 №885-32318/Б-02/8-2600/21 в якому зазначено, що у грудні 2020 року, на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.06.2020 у справі № 640/2850/19 Головним управлінням ОСОБА_1 в межах резолютивної частини призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон) та здійснено нарахування коштів за період з 28.09.2020 по 31.12.2020 в загальній сумі 33999,95 грн. Оскільки в рішенні суду не зазначена дата, з якої необхідно призначити пенсію, призначення здійснено з дати набрання рішенням суду законної сили - 28.09.2020. З 01.01.2021 Вам встановлено для щомісячної виплати визначений судовим рішенням розмір пенсії в сумі 10967,44 грн...».

Позивач зазначає, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2020 у справі № 640/2850/19 фактично не виконане Відповідачем в повному обсязі, а саме - в частині дати призначення мені пенсії.

Оскільки позивач просив призначити пенсію за вислугу років з дня звільнення зі служби в податковій міліції, що передбачено статтею 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Інформація щодо подання мною вказаних заяв з проханням призначити позивачу, пенсію за вислугу років з дня звільнення зі служби в податковій міліції зазначена в описовій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.06.2020 у справі № 640/2850/19.

В мотивувальній частині рішення суду зазначено, що з метою захисту порушеного права суд вважає необхідним зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до поданої ним заяви.

В резолютивній частині вказаного рішення суду зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України місті Києві призначити ОСОБА_1 , пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» відповідно до поданої заяви.

Разом з цим, Пленум Вищого адміністративного суду України у своїй постанові №7 від 20.05.2013 зазначив, що рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно бути гранично повним, зрозумілим, чітким, обов`язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності.

Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення.

Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.

Крім того, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 806/984/18 зазначено, що ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.

Слід зазначити і те, що в мотивувальній частині вказаного рішення суду зазначено наступне: «Таким чином, станом на дату звільнення податкової міліції вислуга позивача становить 25 років 00 місяців 15 днів, що є достатньою підставою набуття ним права на пенсію за вислугою років відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ». Якщо судом обґрунтовано моє право на пенсію за вказаним законом, то і інші норми закону, пов`язані з реалізацією даного права, також мають бути застосовані, в т.ч. і стаття 50 (в частині строків призначення пенсії) - не залежно від того, просив я про це у своїй заяві чи ні.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів «а», «в» статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби.

З наведеного вбачається, що резолютивна частина рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.06.2020 у справі № 640/2850/19 зобов`язує ГУ ПФУ в м. Києві призначити ОСОБА_1 , пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» відповідно до поданої заяви, а саме - з дня звільнення зі служби в податковій міліції, що передбачено статтею 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», тобто - з 01.02.2018.

Тобто, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2020 у справі № 640/2850/19 фактично не виконане ГУ ПФУ в м. Києві в повному обсязі, так як позивачеві призначено пенсію не відповідно до заяви (про що зазначено в резолютивній частині рішення суду) та вимог статті 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» - з дня мого звільнення зі служби в податковій міліції, тобто - з 01.02.2018, а лише з дати набрання рішенням суду законної сили - 28.09.2020.

В подальшому позивачем подано заяву від 30.03.2021 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про порушення посадовими особами відповідача законодавства, що виразилось у недотриманні Конституції, законів України та загальновизнаних етичних норм поведінки під час прийняття рішення стосовно фактичного не виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2020 у справі № 640/2850/19 в повному обсязі.

На заяву позивача від 30.03.2021, електронною поштою надійшов лист ГУ ПФУ в м. Києві від 06.04.2021 № 2600-14-8/58294, в якому зазначено про відсутність правопорушень у діях посадових осіб відповідача та повторно зазначили, що оскільки в рішенні суду не зазначена дата, з якої необхідно призначити пенсію, призначення здійснено з дати набрання рішенням суду законної сили - 28.09.2020.

Відповідач фактичного не виконав рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2020 у справі № 640/2850/19 в повному обсязі.

29.03.2021 позивач звернувся до органу виконавчої служби із виконавчим листом та заявою про примусове виконання рішення суду від 29.03.2021, на підставі якої головний державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 64987927 від 30.03.2021.

Вважаю дії відповідача щодо не виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2020 у справі № 640/2850/19 в повному обсязі, позивач подав до суду заяву у відповідності до ст.393 КАС України.

Стаття 129 Конституція України встановлює, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території Ук3З статті 14 КАС України).

Принцип обов`язковості судового рішення також закріплений у ч.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Зазначеною нормою визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового розгляду у контексті ст.6 Конвенції.

Провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадіями одного провадження.

«Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції» (Рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 заява № 18357/91, п. 40).

У новій редакції КАС України, яка набрала чинності 15.12.2017, питання судового контролю регламентується у статтях 287, 382 та 383.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово доходив висновку про можливість установлення судового контролю вже після ухвалення рішення у справі, оскільки підставою є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача (постанови KACZBC у справі № 806/2143/15 від 20.02.2019, у справі № 820/4261/18 від 03.04.2019; у справі № 580/988/19 від 27.12.2019 (у якій суд зазначив, що в разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу щодо відповідача - суб`єкта владних повноважень, а невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження, що свідчить про активну роль суду в реалізації сторонами прав і законних інтересів, із приводу захисту яких він ухвалив судове рішення); у справі № 440/207/19 від 22.01.2020). Також слід звернути увагу на висновки ВП/ВС, викладені в ухвалах від 20.06.2018 у справі № 800/592/17 та від 05.07.2018 у справі № 206/3911/17, відповідно до яких клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом уже після ухвалення рішення у справі.

Крім того, Верховний Суд поставив у постанові від 25.06.2020 р. у справі № 0240/2226/18-а: «...26. Таким чином, вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності».

Частиною другою статті 383 КАС України визначено перелік відомостей, які необхідно зазначити в заяві, а частиною третьою констатовано потребу зазначити докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, а також надати докази надсилання такої заяви іншим учасникам справи. Більше того, щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, то КАС України встановлює строк на подання заяви - 10 днів із дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Згідно з рішенням у справі «Лізанець проти України» від 31.05.2007 (заява № 6725/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (рішення у справі «Метаксас проти Греції», № 8415/02, п. 19, від 27.05.2004). У рішенні «Іммобільяре Саффі» проти Італії» (заява № 22774/93, п. п. 63, 66) ЄСПЛ доходить висновку, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Право на звернення до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції, також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Частина 6 статті 383 КАС України встановлює, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень- відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи- позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про задоволення поданої заяви.

Керуючись положеннями статтями 241-243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ухвалив:

Визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльності, вчинених Головним управління Пенсійного фонду України в м.Києві, що полягає у невиконанні рішення Окружного адміністративного суду м.Києві від 24.06.2020 у справі №640/2850/19.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві виконати рішення Окружного адміністративного суду м.Києві від 24.06.2020 у справі №640/2850/19 з урахуванням мотивувальної частині рішення, шляхом призначення пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2018 (дата звільнення зі служби в податковій міліції).

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій