Ухвала суду № 100147835, 06.10.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 191/2274/20

1-кп/206/64/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Поштаренко О.В.

за участю секретаря Дерця В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під №42020040000000037 від 20.01.2020 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України,

учасники кримінального провадження:

прокурора Текутьєв А.А. представник потерпілого-адвокат Постольник В.Л.

захисники-адвокати Полулях С.Ю., Кленцарь Н.В., обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

29 вересня 2020 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з Дніпровського апеляційного суду в порядку ст. 407 КПК України надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 42020040000000037 від 20.01.2020 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України, та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187 , ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , оскільки ризики, передбачені ч.ч.1,3,5 ст. 177 КПК України, на сьогодні продовжують існувати, а строки застосування ухвали суду про продовження дії запобіжного заходу, спливають. Щодо наведених ризиків, зазначив, що обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків, потерпілих у даному кримінальному провадженні з метою зміни останніми своїх свідчень щодо його ролі у вчинених ним злочинів, оскільки після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження він отримав доступ до їх особистої інформації. Також ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення на наявність цього ризику вказує той факт, що ОСОБА_1 вчинив низку розбійних нападів, після вчинення першого злочину свою злочинну діяльність не припинив, а вчиняв нові умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, має слабкі соціальні зв`язки. Крім того, джерело придбання зброї, вилученої в ході обшуків у ОСОБА_1 , не встановлено. За таких обставин, у разі не продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1 , він може вчинити інше кримінальне правопорушення. Продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 можливо, враховуючи те, що за інкримінований злочин йому може бути призначено покарання у вигляді позбавленням волі строком від п`яти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна, чим дотримуються вимоги ч. 2 ст. 181 КПК України. Вік та стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 не перешкоджають триманню останнього під вартою. Щодо клопотання захисника-адвоката Полуляха С.Ю. про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 на домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю заперечував, оскільки вказане клопотання не буде сприяти належній процесуальній поведінці обвинуваченого ОСОБА_1 .

Представник потерпілого-адвокат Постольник В.Л. в судовому засіданні підтримав клопотання прокурора про продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , просив його задовольнити.

Захисники-адвокати Полулях С.Ю. та Кленцарь Н.В., яких підтримали обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в повному обсязі, та просили відмовити в його задоволенні, оскільки вказані клопотання безпідставні та необґрунтовані, ризики на які посилається прокурор будь-яким чином не доведені, є надуманими. З цих підстав просили змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід на більш м`який, а саме домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю, вважаючи що ОСОБА_1 зможе в повній міри виконати покладені на нього процесуальні обов`язки.

Суд, дослідивши клопотання прокурора, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження приходить до наступного.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Частиною першою ст. 199 КПК України, визначено що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09.09.2021 обвинуваченому ОСОБА_1 , було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, починаючи з 09.09.2021 до до 07.10.2021 до 12 год. 00 хв. включно з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі у сумі 00000 (дев`ятсот тисяч) гривень у національній грошовій одиниці України.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Частиною першою ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Так, згідно позиції Європейського суду з прав людини питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, суд у відповідності до ст. ст. 177, 178 КПК України враховує тяжкість покарання, зокрема за ч. 4 ст. 187 КК України - позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, та вважає наявними підстави для продовження ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного.

Практикою Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001 зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування», а тому ймовірна тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, є суттєвим елементом, який підтверджує існування ризику переховування останнього від суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства. Ризиками, які суд оцінює у сукупності з тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винними, є об`єктивні дані можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання. Також можливого вчинення інших кримінальних правопорушень, обвинуваченим, оскільки ОСОБА_1 вчинив низку розбійних нападів, після вчинення першого злочину свою злочинну діяльність не припинив, а вчиняв нові умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, має слабкі соціальні зв`язки. Крім того, джерело придбання зброї, вилученої в ході обшуків у ОСОБА_1 , не встановлено.

Отже, ризики передбачені ч.ч.1,5 ст.177 КПК України, які були підставою для застосування та в подальшому продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на сьогодні не перестали існувати.

Щодо наведеного ризику прокурором у клопотанні передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконного впливу на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, суд не приймає його до уваги, оскільки потерпілі вже були допитані судом, а від допиту свідків визначених в реєстрі досудових розслідувань, прокурор відмовився в судовому засіданні, за вказаних обставин, суд вважає що вказаний ризик є таким що наразі перестав існувати.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди у відправленню правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, - судом не встановлено. Дані відносно особи обвинуваченого ОСОБА_1 враховуються судом, як соціальні зв`язки обвинуваченого, його вік та стан здоров`я, які при цьому не виключають можливість тримання під вартою обвинуваченого, та вони не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюються у вчиненні низки злочинів, серед яких тяжкий злочин та особливо тяжкий злочин, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченого у встановленому законом порядку.

Крім того, вирішуючи подане клопотання суд, також, враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_4 злочину. Тому, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника-адвоката Полуляха С.Ю. в частині зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу на домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю. Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Враховуючи зазначене, суд вважає що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строків тримання під вартою, підлягає частковому задоволенню. При цьому одночасно, суд, при постановлені ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає за необхідне розглянути питання, щодо зміни раніше визначеного розміру застави, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 182 КПК України, запобіжний захід у виді застави обирається без визначення граничного строку дії до його скасування (зміни, припинення) у передбачених законом випадках. При обранні запобіжного заходу у виді застави на підозрюваного (обвинуваченого) покладається зобов`язання прибувати до суду (слідчого, прокурора) за кожною вимогою. Таке зобов`язання є суттю всіх запобіжних заходів не пов`язаних з позбавленням волі і покладається на підозрюваного (обвинуваченого) на весь строк дії запобіжного заходу незалежно від покладення на нього інших обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194КПК України. Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК, розмір застави визначається у таких межах: 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те що в клопотанні та під час судового розгляду, прокурором не зазначеного жодної обґрунтованої необхідності розміру застави у розмірі 1000000 гривень обвинуваченим ОСОБА_1 та не наданого відповідного доказу з цих підстав, суд вважає що на даний час вказаний розмір застави прокурором є занадто надмірним. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що слід змінити застосований до обвинувачених альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, шляхом зменшення розміру застави до 800000 гривень, оскільки саме такий розмір, суд вважає достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 . Також суд враховує, що застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою. Згідно з ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. Разом з тим, суд наголошує на тому, що обвинувачений ОСОБА_1 не позбавлений можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну йому запобіжного заходу під час судового розгляду, коли перестануть існувати ризики, зазначені вище судом. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню. На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 7,9,336,177,178,182,183,199, 331, 370, 372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строків дії запобіжних заходів обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою – продовжити на строк до 60 днів, починаючи з 06.10.2021 до 01.12.2021 до 12 год. 00 хв. включно.

Змінити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у сумі 900000 (дев`ятсот тисяч) гривень у національній грошовій одиниці України, зменшивши її до 800000 (вісімсот тисяч) гривень у національній грошовій одиниці України, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок за наступними реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26239738, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача МФО) 820172, рахунок отримувача UA158201720355229002000017442, призначення платежу - застава, кримінальне провадження під № 120142020040000000037 від 20.01.2020, обвинувачений (прізвище, ініціали), платник (прізвище, ініціали).

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

На час дії запобіжного заходу у вигляді застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за умови внесення застави, наступні процесуальні обов`язки:

- прибувати за кожним викликом суду;

- не виїжджати за межі с. Чкалове, Нікопольського району, Дніпропетровської області, без дозволу суду;

- повідомляти суд та прокурора про зміну свого місця проживання;

- за наявності паспорту для виїзду за межі України здати його до органів Державної міграційної служби України.

Визначити термін дії зазначених процесуальних обов`язків протягом 60 днів з дня внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, дублікат документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави надати до Самарського районного суду міста Дніпропетровська.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя О.В. Поштаренко