Ухвала суду № 100147361, 06.10.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 184/1553/21

Провадження № 1-кп/0182/1037/2021

У Х В А Л А

Іменем України

06.10.2021 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Чуприни А.П.,

за участю

секретаря Садченко О.В

прокурора Дорош

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали обвинувального акту по кримінальному провадженню № 12021046360000009 по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходяться матеріали обвинувального акту по кримінальному провадженню № 12021046360000009 по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України.

ОСОБА_1 на теперішній час утримується в умовах УВП № 4 м. Дніпро, на підставі ухвали суду про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 та обґрунтував його тим, що ризики, які враховувались при обранні запобіжного заходу не минули – обвинувачений може переховуватись від суду, продовжити злочинну діяльність та чинити тиск на потерпілу по провадженню, яка є його родичкою, з якою він проживав за однією адресою.

ОСОБА_1 відмовився від участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Вислухавши думку прокурора, суд приходить до наступного.

ОСОБА_1 обвинувачується в скоєні корислового злочину, передбаченого за ч.2 ст. 185 КК України, за якими законом, у разі визнання його винним, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років.

В рішенні ЄСПЛ «Москаленко проти України», в пункті 36, зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду.

Також, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. При цьому суд враховує положення ст.178 КПК України, тяжкість покарання, яке може бути призначене обвинуваченому, у разі визнання його вини у вчиненні злочинів, в яких він обвинувачується.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вирішуючи питання за клопотаннями прокурора, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме:

тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;

у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення;

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від суду.

Разом з тим, суд враховує і те, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні корисливого злочину, вчиненого у відношенні родича.

Отже, враховуючи викладене, оцінюючи сукупність обставин, суд вважає за можливе змінити ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який – особисте зобов`язання.

Враховуючи вказані обставини суд вважає, що такий запобіжний захід як особисте зобов`язання забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов`язків під час судового розгляду кримінального провадження.

Строк дії ухвали про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання не може перевищувати двох місяців.

Керуючись ст.ст. 314-316 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою щодо обвинуваченого – відмовити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 міру запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

Покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

?Прибувати за першим викликом до суду;

?Не відлучатися за межі м. Покров Дніпропетровської області без дозволу суду;

?Повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

?Утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.

Строк дії ухвали встановити до 05.12.2021 року включно.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду на протязі 5 днів з дня її проголошення.

Суддя: А. П. Чуприна