Ухвала суду № 100146003, 04.10.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/4634/21

Провадження № 1-в/210/433/21

"04" жовтня 2021 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Чайкіної О.В., за участі секретаря судових засідань - Перог Р.О.

учасники провадження, які беруть участь у розгляді справи: прокурор Петров В.І., засуджений ОСОБА_1 , представник ДУ "КВК (№ 80)" - Петренко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі дистанційного судового провадження клопотання ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, українця, громадянина України, засудженого 26 липня 2016 року Ленінським районним судом м. Астрахані Російської Федерації за ст. 30 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до 3-х років 1 місяця позбавлення волі. Ухвалою апеляційного інстанції Астраханського апеляційного суду від 15.09.2016 року вирок змінено. Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.09.2019року вирок від 26.07.2016 року приведений у відповідність до законодавства України, ОСОБА_1 постановлено вважати засудженим за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 307 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано строк попереднього ув"язнення з 30.01.2016 по 25.07.2016 та з 26.07.2016 по 15.09.2016 з розрахунку 1 день попереднього ув"язнення за 2 дні позхбавлення волі. Відбуває покарання в Державній установі «Криворізька виправна колонія (№80)»

початок строку відбування покарання 26.07.2016 р., кінець - 15.06.2023 р.,

про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК України)

ВСТАНОВИВ:

Засуджений ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений 26 липня 2016 року Ленінським районним судом м. Астрахані Російської Федерації за ст. 30 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до 3-х років 1 місяця позбавлення волі звернувся до суду з клопотанням про застосування умовно-дострокового звільнення (за статтею 81 КПК України).

Подання подане в порядку статей 537-539 КПК України до суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.

Позиції сторін.

ОСОБА_1 підтримав клопотання та просив його задовольнити, оскільки він відбув необхідну частину покарання, за період відбування покарання стягнень не мав, мав заохочення за сумлінне ставлення до праці, здобув професію повара 3 розряду, пекаря 3 розряду та пожежного 4 розряду. Вимоги режиму не порушував.

Представник ДУ «КВК № 80» Петренко Д.О. просив суд відмовити в задоволенні подання, оскільки засуджений не довів своє виправлення.

Прокурор Петров В.І. заперечував проти задоволення клопотання, оскільки засуджений не довів своє виправлення та не відбув необхідну частину покарання.

Обставини, встановлені судом.

В Державній установі «Криворізька виправна колонія № 80» відбуває покарання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 засуджений 26 липня 2016 року Ленінським районним судом м. Астрахані Російської Федерації за ст. 30 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до 3-х років 1 місяця позбавлення волі.Встановлено, що строк відбуття покарання ОСОБА_1 відраховується з 26 липня 2016 року. Апеляційним судом Астраханського обласного суду вказаний вирок змінено в частині кваліфікації, а саме ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 УК РФ. В решті вирок залишено без змін.

Вирок Ленінського районного суду м. Астрахані Російської Федерації від 26 липня 2016 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Астраханського обласного суду від 15 вересня 2016 року відносно громадянина України ОСОБА_1 , засудженого за ч.3 ст.30 п. «г», «г» ч. 4 ст. 228.1 Кримінального Кодексу Російської Федерації приведено у відповідність із законодавством України ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.09.2019року.Ухвалами Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано строк попереднього ув"язнення з 30.01.2016 по 25.07.2016 та з 26.07.2016 по 15.09.2016 з розрахунку 1 день попереднього ув"язнення за 2 дні позхбавлення волі.

ОСОБА_1 постановлено вважати засудженим за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 307 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано строк попереднього ув"язнення з 30.01.2016 по 25.07.2016 з розрахунку 1 день попереднього ув"язнення за 2 дні позхбавлення волі.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.04.2021р. на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано строк попереднього ув"язнення з 26.07.2016 по 15.09.2016 з розрахунку 1 день попереднього ув"язнення за 2 дні позхбавлення волі.

Станом на 04 жовтня 2021 року ОСОБА_1 відбув 3/4 строку покарання.

Згідно з характеристики на засудженого ОСОБА_1 станом на 04 жовтня 2021 року, останній відбуває покарання в ДУ «КВК № 80» з 07 грудня 2020 року. За час відбування покарання характеризується посередньо, дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання, за що був заохочений 1 (один) раз. Працевлаштований різноробітником їдальні установи. Поставлені задачі виконує, приймає участь у громадському житті відділення.

Неконфліктний. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, адекватно реагує на критику. До виконання робіт з благоустрою ставиться з розумною ініціативою. Намагається дотримуватись вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Відповідно до статті 123 КВК бере участь в програмі диференційованого виховного впливу «Правова просвіта». Згідно вироку суду позову не має.

Також встановлено, що 30 грудня 2020 року засуджений був розглянутий на адміністративній комісії установи відповідно до статті 101 КВК України позитивно, але у зв`язку з сімейними обставинами відмовився бути переведений до ДСР.

З матеріалів особової справи та довідки про наявність стягнень та заохочень встановлено, що станом на момент розгляду подання ОСОБА_1 має 7 (сім) заохочень під час відбування в установах виконання покарань Російської Федерації та 1 (одне) заохочення в КВК №80: 05 травня 2021року – за сумлінне ставлення до суспільно-корисної праці.

Мотиви та висновку суду

Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання. (ч.2, п.3 ч.3 ст. 81 КК України).

Як слідує зі змісту кримінального закону, положення про те, що засуджений довів своє виправлення, означає, що його сумлінна поведінка і ставлення до праці свідчать про успішність процесу виправлення і можливості ефективного продовження його при умові застосування умовно-дострокового звільнення.

Передумовою застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання згідно з частини 1 статті 81 КК України є фактичне відбування особою певного виду покарання.

Підставами для такого звільнення є не лише фактичне відбуття засудженим певної частини покарання, а й доведення засудженим свого виправлення.

Доведення засудженим свого виправлення означає досягнення ним такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення в майбутньому нових злочинів. Виправлення засудженого має бути підтверджене його сумлінною поведінкою і ставленням до праці. При цьому сумлінна поведінка характеризується дотриманням режиму відбування покарання, виконанням покладених на засудженого законних обов`язків; виконанням законних вимог представників адміністрації органу, що виконує покарання; підвищенням загальноосвітнього і професійно-технічного навчання; поведінкою у побуті; стримуванням від порушень режиму відбування покарання, від порушень правил внутрішнього розпорядку, неухильним додержанням загальноприйнятих норм і правил поведінки; активною участю у суспільному житті і сумлінним виконанням громадських доручень у процесі відбування покарання; прагненням своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин тощо.

Ставлення до праці характеризується постійною свідомою участю у суспільній корисній праці; систематичним виконанням трудових обов`язків, виробничих завдань і дорученої роботи; відсутністю відмов від роботи, невиходів на роботу без поважних причин і порушень трудової дисципліни; відсутністю трудових порушень тощо.

Суд зазначає, що сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого.

Згідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх покладених на засудженого обов`язків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів, обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.

Розглядаючи клопотання засудженого ОСОБА_1 щодо застосування умовно-дострокового звільнення та оцінюючи ступінь виправлення засудженого, суд враховує дані про його поведінку і ставленні до праці за весь час відбування покарання.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 відбуває покарання за умисний тяжкий злочин. За весь час відбування – з липня 2016 року і по жовтень 2021 року засуджений має 8 (вісім) заохочень за сумлінне ставлення до праці, та жодного стягнення за порушення режиму відбування покарань. Протягом усього строку відбування покарання засуджений залучався до праці. Крім того, засуджений здобув професію повара 3 розряду, пекаря 3 розряду та пожежного 4 розряду.Активно приймав участь у спортивних змаганнях.

30 грудня 2020 року позитивно розглянутий на адміністрації для застосування положень статті 101 КВК України - переведення до дільниці соціальної реабілітації.

Відповідно до статті 100 КВК України залежно від поведінки засудженого і ставлення до праці, в разі її наявності, та навчання умови відбування покарання змінюються в межах однієї колонії або шляхом переведення до колонії іншого виду. Зміна умов тримання в межах однієї колонії здійснюється за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної служби постановою начальника колонії. Згідно з статтею 99 КВК України у дільниці соціальної реабілітації засуджені: тримаються під наглядом; у вільний від роботи час від підйому до відбою користуються правом вільного пересування в межах території дільниці; з дозволу адміністрації колонії можуть пересуватися без нагляду поза територією дільниці, але в межах населеного пункту, якщо це необхідно за характером виконуваної ними роботи або у зв`язку з навчанням; можуть носити цивільний одяг, мати при собі портативні персональні комп`ютери та аксесуари до них, гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмеження; мають право відправляти листи, отримувати бандеролі, посилки, передачі, одержувати короткострокові побачення без обмеження, а тривалі побачення - до трьох діб один раз на місяць; після відбуття шести місяців покарання в дільниці в разі відсутності порушень режиму відбування покарання, наявності житлових умов з дозволу адміністрації колонії можуть проживати в межах населеного пункту, де розташована колонія, із своїми сім`ями, придбавати відповідно до чинного законодавства жилий будинок і заводити особисте господарство.

Наявність 8 (восьми) заохочень за сумлінне ставлення до праці та виконання роботи та відсутність стягнень за порушення режиму, дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом, не конфліктний, має достатній рівень необхідних навичок, свідчить, що засуджений довів своє виправлення, і такий висновок суду про виправлення засудженого ґрунтується на підставі аналізу даних про його поведінку за весь період відбування покарання, відомостей про оцінку ступеня його виправлення.

Суд не бере до уваги доводи прокурора, що засуджений не відбув необхідну частину покарання, тому його умовно-дострокове звільнення є передчасним, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КК України громадяни України, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом b) ч. 1 ст. 9 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року передбачено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст. 11 Конвенції.

Відповідно до п.п. а), с), d) ч. 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган повинен враховувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов`язковими ніякі мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачити за вчинення злочину або злочинів.

Положеннями ч. 3 та ч. 4 ст. 610 КПК України передбачено, що суд під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання.

Як вбачається з матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_1 , останній відбував покарання в установі виконання покарань Російської Федерації, та згідно яких ОСОБА_1 став на шлях виправлення ще 31.01.2018 року (а.с. 32 частини ІІ особової справи).

Крім того, 25 лютого 2020 року відносно ОСОБА_1 було скеровано подання про застосування заміни покарання більш м"яким, за законодавством України положень статті 82 КК України, однак узв"язку з екстрадицією засудженого для відбування покарання в Україні подання не розгляднуто.

Тобто, позитивні зміни в динаміці виправлення, зокрема те що ОСОБА_1 став на шлях виправлення ще в січні 2018 року на підставі п.п. а), с), d) ч. 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року не можуть бути залишені поза увагою.

Тому суд відхиляє доводи аміністрації КВК № 80 та прокурора, що засуджений не довів свого виправлення, адже з картки руху засудженого вбачається, що ОСОБА_1 перебуває в КВК № 80 лише з грудня 2020 року.

Суд на підставі об`єктивних даних, що містяться в матеріалах особової справи засудженого, характеристиці адміністрації установи виконання покарань, вважає, що засуджений своєю поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення, відбув необхідну частину покарання з урахуванням відбуття покарання в установі виконання покарань Російської Федерації, як це передбачено п.п. а), с), d) ч. 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, процес виправлення у сукупності із дослідженими даними відбувався послідовно, та засуджений готовий до самокерованої правослухняної поведінки.

Згідно частини 2 статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи строк покарання, який ОСОБА_1 вже відбув, суд вважає, що на цей час досягнуті цілі покарання, в тому числі кара засудженого та його виправлення.

Об`єктивних фактів та даних, які б свідчили, що ОСОБА_1 своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення, що є підставою для відмови в застосуванні статті 81 КК України під час судового розгляду не встановлено.

Посилання прокурора на те, що засуджений не довів своє виправлення, спростовується матеріалами особової справи на засудженого ОСОБА_1 та встановленими обставинами безпосередньо в судовому засіданні. На підставі закону, умовно-дострокове звільнення можливе за обов`язкової і одночасної наявності і їх сукупності підстав і умов, при цьому, основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого. Також суд звертає увагу, що сама по собі тяжкість злочину не може бути підставою для відмови в застосуванні умовно-дострокового звільнення особи, яка сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення.

Отже, оцінюючи у сукупності всі дані, які можуть служити чинником для визнання поведінки ОСОБА_1 такою, що свідчить про його виправлення, суд вважає, що засудженим та адміністрацією ДУ "КВК № 80" надано до суду переконливі дані про те, що процес виправлення ОСОБА_1 досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестало бути доцільним і подальше його виправлення можливе в умовах перебування на волі.

В сукупності з зазначеним та наявною в матеріалах справи інформацією щодо особи засудженого, який своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, суд вважає, що подання про умовно-дострокове звільнення є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 376 КПК України, ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - задовольнити.

Засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умовно-достроково звільнити від подальшого відбування покарання на не відбутий строк 1 рік 8 місяців 11 днів.

Направити до Державної установи "Криворізька виправна колонія №80" копії ухвал - для відома та виконання, а так само і для вручення засудженому.

Копію ухвали вручити прокурору.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подання апеляції до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, а засудженим, який відбуває покарання в місцях позбавлення волі - в той же строк з моменту отримання її копії.

Оскарження ухвали зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено та проголошено 06 жовтня 2021 року о 08год.30 хв. в залі судового засідання № 309 Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг, пр-т Миру 24, третій поверх)

Суддя: О. В. Чайкіна