Рішення № 100145385, 29.09.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4146/21

29 вересня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В. за участю:

секретаря судового засідання Хоміцька С.О.

представника позивача Гатало М.Я.

представника відповідача Васильчук І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" до Тернопільської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 02.07.2021 року №UA403000/2021/000001/2, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Приватне мале підприємство “Лотос” (надалі, позивач) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби (надалі, відповідач), в якому просило визнати протиправним і скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA403000/2021/000001/2 від 02.07.2021.

Позов обґрунтований тим, що декларантом було надано усі документи передбачені частиною другою ст.53 Митного кодексу України, які дають можливість митному органу визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом. Вважає, що оскільки декларант подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару (рибної продукції), і зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню, то відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Позивач вказав, що другорядні методи визначення митної вартості товару не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Тому, позивач вважає, що митна вартість вищевказаного товару визначена за основним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості згідно ЕМД № UA209170/2021/48802 від 22.06.2021р. на рівні 2,00 дол. США/кг.

Ухвалою суду від 20.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 04.08.2021 о 09:15 год. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що за результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 02.07.2021 № UA403000/2021/000001/2, у гр. 33 якого зазначено «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товару, який імпортується, у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме: для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, для страхування (якщо здійснювалось) - страхових документів. Вказав, що позивачем не надано інформації про рух коштів від покупця до продавця, в рахунку-фактурі № 311377 в 24.06.2021 наявне посилання на Ордер від 23.06.2021 № 61954, проте до оформлення такий ордер не надавався. Відтак, просить врахувати, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку з тим, що інформація, яка міститься на загальнодоступних інтернет-ресурсах про вартість товару є вищою за заявлену декларантом (інформація про вартість імпортованої рибної продукції на кордоні України Асоціації «Українських імпортерів риби та морепродуктів» станом на 01.07.2021). Відповідно, вказав, митним органом розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. Вважає, що на вимогу митного органу декларантом всупереч вимогам чинного законодавства не було подано додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно частини другої ст. 53 Митного кодексу України, а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, для страхування (якщо здійснювалось) - страхових документів та додаткових документів відповідно до частини третьої ст. 53 МК України, а саме: каталоги виробника товару, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Звернув увагу суду на тому, що декларантом надіслано копію експортної декларації країни відправлення від 24.06.2021 № 916153120MVA, в якій наявне посилання на Ордер від 23.062021 № 61954. Крім того, зазначив, що в надісланому Прайс-листі від 24.06.2021 відсутня інформація про умови поставки даного товару. На думку представника відповідача, за результатами проведеної консультації з декларантом дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. Просить суд врахувати, що митний орган має право на використання інформаційного ресурсу митниці для цілей визначення митної вартості товару, які містять інформацію про вартість раніше ввезених товарів (транспортних засобів за умови, якщо подані декларантом документи є неповними та/або недостовірними для визначення митної вартості товару та неможливо визначити митну вартість за попередніми методами) - щодо аналогічних подібних товарів, за методами віднімання та додавання. Таким чином, зважаючи на викладене, Тернопільська митниця вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару прийняте з дотриманням вимог чинної законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

04.08.2021 у відкритому судовому засіданні розгляд справи відкладено до 23.09.2021 о 11:00 год.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що митним органом не наведено достатніх підстав щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів у їх послідовності, а загальні посилання на норми Митного кодексу України, які зазначені в Рішенні №UA403000/2021/000001 від 02.07.2021 не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості. Вважають, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено основні принципи здійснення митної справи, передбачені ст.8 МК України, а саме: єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності.

23.09.2021 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 29.09.2021 о 11:30 год.

29.09.2021 у відкритому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з мотивів, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив.

Представник відповідача у відкритому судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні повністю з мотивів, наведених у відзиві на позовну.

Так, судом встановлено, що Галицькою митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2021/000001/2 від 02.07.2021.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За умовами частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною другою статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 Митного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 Митного кодексу України).

З вищенаведених положень вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

У розумінні наведених статей Митного кодексу України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 у справі №826/10733/15 та від 19.02.2019 у справі №826/2312/16.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, на думку суду, митний орган має право самостійно розраховувати (коригувати) митну вартість заявлених декларантом товарів лише у випадку наявності документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Як слідує з матеріалів справи, 01 липня 2021 року з метою митного оформлення ввезеної на територію України рибної продукції, а саме: атлантична скумбрія, морожена, ціла (Scomber Scombrus), розмір 400-600 грам на штуку, уповноваженим представником Приватного підприємства “Приватного малого підприємства “Лотос” було подано електронну митну декларацію №UA403030/2021/000010 від 01,07.2021р. з вартістю товару згідно рахунку в сумі 1,58 доларів США/кг.

Проте, відповідач прийняв спірне рішення №UA403000/2021/000001/2 від 02.07.2021, яким скоригував митну вартість товару за резервним методом визначення вартості згідно із статтею 64 Митного кодексу України до суми 2,00 дол. США/кг аргументуючи наступним:

- заявлена митна вартість є нижчою, ніж рівень вартості аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено;

- для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару (про рух коштів від Покупця до Продавця);

- не подано страхових документів;

- у прайс-листі б/н від 24.06.2021 відсутня інформація про умови поставки даного товару;

- в рахунку-фактурі №311377 від 24.06.2021 та експортній декларації країни відправлення №916153120MVA від 24.06.20021 наявне посилання на Ордер №61954 від 23.06.2021.

- декларантом не було подано додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч. 2 ст.53 Митного кодексу Україна, а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару та додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, а саме: каталог, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

При цьому, суд враховує позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладену у Постанові від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17, у відповідності до якої витребувати можна тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості у конкретному випадку, а не всі можливі. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для коригування тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що не спростовують сумнів митного органу щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Так, на переконання суду, митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови договору щодо умов поставки безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови поставки товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Це жодним чином не впливає на вартість товару, оскільки відповідно до умов загальної практики виконання договорів перевезення, перевізник має право самостійно визначати маршрут слідування товару та транспорт, яким здійснюється доставка, якщо це відповідає інтересам замовника (вантажовідправника тощо).

Суд зазначає, що необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України: 2)ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості: 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Так, відповідно до пункту 1.2. Договору №2020-2 продажу і поставки товару від 26.08.2020р. декларантом було надано наступні документи: CMR б/н від 24.06.2021р.; Рахунок №311377 від 24.06.2021 року та переклад до нього; Прайс-лист б/н від 24.06.2021 року; Пакувальний лист від 23.06.2021 року; Сертифікат якості від 24.06.2021 року; Декларація виробника від 24.06.2021 року: сертифікат походження №AR435974090 від 24.06.2021 року; - санітарний та ветеринарний сертифікат на рибу та рибопродукти, що експортуються в Україну №21400067013 від 24.06.2021 року; експортна декларація країни відправлення №916153120MVA від 24.06.2021 року; договір №10092020 про надання транспортних послуг від 10.09.2020 року; рахунок на оплату №2804-2021 від 28.06.2021р.; договір №2020-2 продажу і поставки товару від 26.08.2021р.; лист інформація стосовно вартості товару від 24.06.2021 року.

Згідно п. 5.2. Договору №2020-2 продажу і поставки товару від 26.08.2021р., умови оплати будуть змінювати від продажу до продажу згідно інвойсу. Одночасно передбачено відтермінування оплати протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару на склад Покупця.

З Рахунку №311377 від 24.06.2021р. вбачається, що поставлений товар підлягає оплаті протягом 10 днів після завантаження. Отже, на момент митного оформлення імпортованого товару (морожена риба) не могло бути пред`явлено банківських платіжних документів.

Суд вважає, що платіжний документ не є тим достовірним доказом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару, оскільки банківське платіжне доручення свідчить про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчить про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із платіжного банківського документа та митною вартістю товару немає. Його неподання декларантом з об`єктивних причин не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

На думку суду, оскільки предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, то основними документами, в яких зазначається вартість товару є: рахунок №311377 від 24.06.2021р., прайс-лист б/н від 24.06.2021р„ експортна декларації країни відправлення №916153120MVA від 24.06.2021 року.

В ході консультації декларанта з посадовою особою митниці було додано як додатковий документ лист-інформацію стосовно вартості товару від 24.06.2021 року, що, на переконання суду підтверджує заявлену декларантом вартість імпортованого товару.

При цьому, вирішуючи даний спір по суті, суд приймає до уваги твердження сторони позивача стосовно того, що наданий до митного оформлення прайс-лист б/н від 24.06.2021р. має індивідуальний характер (виданий на ПМП “Лотос”), а тому містить всю необхідну інформацію, за якою можна ідентифікувати ввезений на митну територію України товар (морожена риба) та вартість останнього.

Судом також береться до уваги твердження сторони позивача з приводу того, що доставка товару здійснювалась на умовах FCA Кабельваг (відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем), що не передбачає обов`язку оформлення страхового полісу. Також, в рахунку №311377 від 24.06.2021р. зазначено, що страховка тільки на вимогу.

За таких обставин, на переконання суду позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту надано документи, що підтверджують заявлену митну вартість, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Натомість, на думку суду, відповідачем в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого товару із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.

Відповідач в оскаржуваному рішенні, а також у відзиві на позов не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 по справі № 809/278/17.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі № 826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16, згідно якої посилання митного органу на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена (відрізняється), є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

На думку суду, твердження митного органу про неможливість застосування обраного основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є необгрунтованим, а документи, подані декларантом до митного органу відповідають вимогам чинного законодавства і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів.

Суд вважає, що відповідач не довів наявності розбіжностей у вказаних документах, поданих декларантом, які зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, також не довів ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за нього

В той же час, суд зазначає, що відповідачем також не було витребувано відомості про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, не використано наявні відомості.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення також вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

При цьому, суд не вбачає підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

Суд також зазначає, що Митним кодексом України чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме, наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд вважає, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Жодна із цих умов, на думку суду, підприємством не була порушена.

Крім того, митним органом не наведено достатніх доказів, а судом не здобуто, щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів у їх послідовності, а також доказів, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, у зв`язку із чим даний позов підлягає до задоволення повністю.

Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA403000/2021/000001/2 від 02.07.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці Держмитслужби на користь Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" 2379 (дві тисячі триста сімдесят дев`ять) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 04 жовтня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач - Приватне підприємство "Приватне мале підприємство "Лотос" (місцезнаходження: вул. Шевченка, 21/7, м. Теребовля, Тернопільська область,48101 код ЄДРПОУ 21153067);

відповідач - Тернопільська митниця Держмитслужби (місцезнаходження:вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль,46020 код ЄДРПОУ: 43985576).

Головуюча суддя Дерех Н.В.