Рішення № 10014446, 25.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/22-23/39825.05.10 За позовомакціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергосбут Київенерго»

докомунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Покровська»Шевченківської районної в місті Києві ради

простягнення 214815,98 грн.

СуддяКирилюк Т.Ю.

Представники сторін: від позивача:представник Цурка Н.О. (довіреність №Д07/2009/07/10-9 від 10.07.2009 року) від відповідача:представник Примаченко І.В. (довіреність №748 від 09.12.2009 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Покровська»Шевченківської районної в місті Києві ради заборгованості за договором №71272 від 26.06.2007 року за спожиту електричну енергію на суму 214815,98 грн. (у тому числі 201520,36 грн. основного боргу; 11037,98 грн. інфляційних втрат та 2257,64 грн. трьох процентів річних).

Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлену йому електричну енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2009 року порушено провадження у справі №23/22-23/398 та призначено її розгляд на 03.12.2009 року.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та визнав борг на суму 8636,12 гривень.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Сторони відповідно до протоколу засідання комісії з коригування товарної продукції за спожиту електричну енергію провели перерахунок нарахувань за спожиту електричну енергію по бойлерним за адресами вул. Гоголівська, 36/40 та вул. Дмитрівська, 96/98.

В судовому засіданні 25.05.2010 року представником Позивача було надано суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якого Позивач просив стягнути з Відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2008 року по 01.11.2009 року на суму 216550,59 грн. (у тому числі 177484,23 грн. основного боргу; 31833,77 грн. інфляційних втрат та 7232,59 грн. трьох процентів річних).

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 25.05.2010 року за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір №71272 від 26.06.2007 року про постачання електричної енергії, відповідно до якого, Позивач зобов'язався продати електричну енергію Відповідачу, а останній - оплатити вартість використаної електричної згідно умов договору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про електроенергетику» електрична енергія є різновидом енергії, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

За своєю правовою природою зазначений договір є договором енергопостачання. Стаття 275 Господарського кодексу України встановлює, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У розумінні статті 1 та статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” правовідносини, які склались між Позивачем та Відповідачем за укладеним ними договором відносяться до сфери господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб фізичних чи юридичних осіб у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням тощо.

Згідно статті 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є найменування сторін, предмет договору, вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг, порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості, права та обов'язки сторін, порядок контролю та звіту сторін, порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг, визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу, порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту), відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору, порядок вирішення спорів, строк дії договору, умови зміни, пролонгації, припинення дії договору тощо. Договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до статті 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” послуги з постачання електроенергії відносяться до першої групи - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади. Порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої групи визначає Кабінет Міністрів України (стаття 31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”). Постановою Кабінету Міністрів України №1548 від 25.12.1996 року спеціальним уповноваженим органом в галузі електроенергетики визначено Національну комісію регулювання електроенергетики України. Постановою №309 від 10.03.1999 року Національною комісією регулювання електроенергетики України було встановлено тарифи на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затверджено Порядок застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам. Протягом усього періоду часу, визначеному у позовній заяві, означена постанова діяла в редакції постанови НКРЕ № 926 від 20.07.2006 року.

Таким чином, сторони правомірно не погоджували у договорі ціну одиниці (1 квт/год), яка встановлюється рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади. З усіх інших, визначених законом істотних умов сторонами досягнено згоди та укладено угоду в належній формі.

Відповідно до пункту 2.2.2 договору №71272 від 26.06.2007 рокуПозивач постачає електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього ж договору.

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 2.2 до договору, пунктами 1, 2, 3, 5, 13 якого передбачено, що розрахунковий період починається з першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця. Споживач самостійно знімає показання розрахункових лічильників та надає звіт з урахуванням фактичного та прогнозованого до кінця поточного розрахункового періоду обсягу споживання. Період між датами зняття показань засобів обліку прирівнюється до розрахункового періоду, тариф якого застосовується для розрахунків вартості електричної енергії. Щомісяця 22 числа Споживач зобов’язується направляти уповноваженого представника до Постачальника для надання звіту про використану електроенергію та документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період. Крім цього, Споживач надає завірений акт звіряння розрахунків за попередній період.

Частинами шостою, сьомою статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Сторони відповідно до протоколу засідання комісії з коригування товарної продукції за спожиту електричну енергію №5 від 15.04.2010 року провели перерахунок нарахувань за спожиту електричну енергію по бойлерним за адресами вул. Гоголівська, 36/40 та вул. Дмитрівська, 96/98.

Таким чином, основний борг за договором №71272 від 26.06.2007 року за період з 01.12.2008 року по 01.11.2009 року складає 177484,23 гривень.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина друга статті 193 Господарського кодексу України визначає, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Таким чином, Відповідач допустив порушення господарського зобов’язання, яке полягає у неоплаті спожитої ним електричної енергії у встановлені договором строки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 31833,77 грн. та 3 % річних в розмірі 7232,59 гривень.

Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних і вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Всебічно та об’єктивно дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов до висновку, що позов акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Покровська»Шевченківської районної в місті Києві ради підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Покровська» Шевченківської районної в місті Києві ради (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 35-А, ідентифікаційний код 34966102) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 177484,23 грн. (сто сімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят чотири гривні 23 копійки) основного боргу; 7232,59 грн. (сім тисяч двісті тридцять дві гривні 59 копійок) трьох процентів річних; 31833,77 грн. (тридцять одну тисячу вісімсот тридцять три гривні 77 копійок) інфляційних втрат; 2 165,50 грн. (дві тисячі сто шістдесят п’ять гривень 50 копійок) державного мита та 315,00 грн. (триста п’ятнадцять гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяТ.Ю. Кирилюк

Дата підписання рішення: 31.05.2010 року.