Ухвала суду № 100143736, 05.10.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

05 жовтня 2021 року 320/5259/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корона-сервіс 1» до Іванківської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Корона-сервіс 1» з позовом до Іванківської селищної ради, у якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області VIII кликання від 09.03.2021 року № VIII -5/240 « Про припинення права користування земельною ділянкою ТОВ «Корона-Сервіс 1»;

- скасувати рішення Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області VIII кликання від 09.03.2021 року № VIII -5/240 «Про припинення права користування земельною ділянкою ТОВ «Корона-Сервіс 1».

Ухвалою суду від 12.05.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що провадження у справі слід закрити з наступних підстав.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають розгляду судом, до компетенції якого належить розгляд такої категорії справ.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративним судом є суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв?язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб?єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб?єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб?єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як вбачається з матеріалі справи, 09.03.2021 Іванківською селищною радою Вишгородського району Київської області було прийняте рішення №VIII-5/240 «Про припинення права користування земельною ділянкою ТОВ «Корона-Сервіс 1».

Відповідно до пункту 1 зазначеного вище рішення Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, було припинено право користування на умовах оренди земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «Корона-Сервіс 1», код ЄДРПОУ: 41170296, загальною площею - 171,4047 га, за межами населених пунктів Іванківської селищної ради згідно рішення Макарівської сільської ради від 22.10.2020 року за № 516 та згідно рішення Макарівської сільської ради від 24.11.2020 року за № 527 загальною площею - 298, 40 га.

Позивач вважає рішення від 09.03.2021 №VIII-5/240, яким припинено його право користування земельною ділянкою протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Зі встановлених обставин слідує, що прийняте відповідачем рішення впливає на наявне у позивача право користування земельною ділянкою.

Згідно частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України Про оренду землі № 161-14 від 06.10.1998, орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно із статтею 32-1 Закону України «Про оренду землі» 161-14 від 06.10.1998, договір оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності може бути розірваний у разі прийняття рішення про використання земельної ділянки для розміщення об`єктів, визначених частиною один статті 7 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"(ч.1); у разі прийняття рішення про використання для суспільних потреб лише частини земельної ділянки може бути заявлена вимога про виділення такої частини в окрему земельну ділянку та розірвання договору оренди (ч.2); вимога про розірвання договору оренди, зазначена у частині другій цієї статті, може бути пред`явлена органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, уповноваженими надавати земельні ділянки для суспільних потреб відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, а також однією із сторін цього договору (ч.3); розірвання договору оренди земельної ділянки в порядку, визначеному цією статтею, допускається у разі, якщо об`єкти, які передбачається розмістити на земельній ділянці, неможливо розмістити на іншій земельній ділянці або якщо розміщення таких об`єктів на інших земельних ділянках завдасть значних матеріальних збитків або спричинить негативні екологічні наслідки для відповідної територіальної громади, суспільства чи держави в цілому (ч.4); розірвання договору оренди земельної ділянки у разі прийняття рішення про надання її для суспільних потреб здійснюється за умови повного відшкодування орендарю і третім особам збитків, спричинених цим, зокрема витрат, пов`язаних з виділенням частини земельної ділянки в окрему земельну ділянку та укладенням нового договору оренди (ч.5); у разі недосягнення сторонами договору згоди щодо розірвання договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ч.6).

Отже, оспорюване рішення Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області є управлінським рішенням, спрямоване на припинення права оренди земельної ділянки комунальної власності ТОВ «Корона-сервіс 1», тобто його цивільного права.

З аналізу норм пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що не є публічно-правовим і розглядається в порядку цивільного чи господарського судочинства (в залежності від суб`єктивного складу спору) спір між органом влади чи місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень як суб`єктом публічного права) та суб`єктом приватного права, в якому управлінські дії чи рішення суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав чи юридичних осіб.

При вирішення питання щодо компетенції суду слід врахувати критерій суб`єктного складу спірних відносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, із яких виник спір, і кінцеву мету пред`явлення позову.

За своїм змістом земельний спір, що виник із розпорядження органом місцевого самоврядування землею комунальної власності, є складним і комплексним із правової точки зору.

При прийнятті рішення про використання земельної ділянки комунальної власності, що знаходиться в оренді позивача, відповідач перебуває в статусі суб`єкта владних повноважень, а при зверненні до суду з позовом про розірвання договору оренди землі відповідач реалізує право власності на землю територіальної громади. Крім того, таке рішення як правовий акт індивідуальної дії є підставою припинення речового права позивача щодо користування спірною земельною ділянкою.

Рішення Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області від 09.03.2021 №VIII-5/240 поглинається спором про речове, приватне право, яке належить позивачу, отже захист цього права має відбуватись у спосіб, характерний для приватно-правових відносин.

За вказаних обставин позов не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №826/8018/17.

Пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено предметну юрисдикцію господарських судів. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України визначена виключна підсудність справ.

Згідно частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Предметом позову є спір, пов`язаний із захистом права користування нерухомим майном, тому з врахуванням суб`єктного складу має розглядатися господарським судом за місцезнаходженням нерухомого майна.

Враховуючи, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження.

Керуючись статтями 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Провадження в адміністративній справі №320/5259/21, - закрити.

Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

.

Суддя Леонтович А.М.