Рішення № 100143358, 05.10.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 жовтня 2021 року о/об 09 год. 20 хв.Справа № 334/4047/20 Провадження № ЗП/280/66/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Новіковій Д.А., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (69096, Запорізька область, м.Запоріжжя, бул.Вінтера, буд.14; код ЄДРПОУ 37573796)

про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1 ) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (надалі – відповідач, УСЗН ЗМР по Дніпровському району), в якому позивач просить суд: стягнути з відповідача нараховані інфляційні втрати та 3% річних за період з 27.03.2015 по 31.05.2020 на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 16.03.2015 у справі №334/143/15-а, у загальній сумі 16813,36 грн.

Позивач у позовній заяві зазначив, що Постановою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 16.03.2015 по справі №334/143/15-а зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району здійснити нарахування та виплату різниці у одноразових компенсаціях у відповідності до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_2 у розмірі 15-ти мінімальних заробітних плат з урахуванням виплачених сум. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 по справі №334/143/15-а Постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 16.03.2015 залишено без змін. Постанова суду набрала законної сили 27.03.2015. Судове рішення по справі №334/143/15-а було передано на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про що свідчить постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №49017209. Але, відповідачем було лише здійснено перерахунок одноразової компенсації позивачу у відповідності до судового рішення, чинного законодавства України та нараховані грошові кошти до виплати у сумі 18175,20 грн. (вісімнадцять тисяч сто сімдесят п`ять гривень 20 коп.), що підтверджується листом відповідача від 06.03.2019 за №01-35/1525. У зв`язку зі смертю чоловіка 23.01.2017, для оформлення спадщини ОСОБА_1 звернулась до Другої Запорізької державної нотаріальної контори, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом від 31.03.2018, зареєстровано за №1-336, та на підставі зазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 є спадкоємцем майна, що належало чоловікові. На сьогоднішній день сума заборгованості, перерахована за судовим рішенням так і не була фактично виплачена позивачу. Нараховані на суму заборгованості інфляційні втрати та три проценти річних за період з 27.03.2015 по 31.05.2020 разом становлять: 16813,36 грн.

Позивач позовну заяву підтримав.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що розпорядником коштів державного бюджету другого рівня в області є Департамент праці, соціальної та сімейної політики облдержадміністрації, якому кошти виділяє Міністерство соціальної політики України через відділення Державного казначейства. Розмір асигнувань з Державного бюджету України визначається щорічно згідно із Законом України «Про Державний бюджет». Відповідач не має рахунків, що передбачають безпосереднє надходження коштів з державного бюджету на надання пільг та компенсацій для постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Установам можуть виділятися кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань. Відповідач має право брати зобов`язання та витрачати бюджетні кошти на цілі і в межах, установлених затвердженими кошторисами і планами асигнувань. Допущення нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулому роках спричиняє для розпорядників бюджетних коштів зменшення асигнувань цим розпорядникам на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням. Особи, винні в порушенні вимог Закону несуть матеріальну, адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законодавством України. Кошти які спрямовуються Мінсоцполітики за бюджетною програмою «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до помісячного розпису асигнувань на відкриті в органах Державної казначейської служби України рахунки використовуються виключно для проведення цільових поточних соціальних виплат. Постановою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 25.03.2015 у справі №334/143/15-а було зобов`язано відповідача вчинити певні дії, а саме нарахувати та сплатити ОСОБА_2 різницю у одноразових компенсаціях у відповідності до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15-ти мінімальних заробітних плат з урахуванням виплачених сум. Оскільки у вказаному судовому рішенні не було визначено конкретної суми, вираженої у грошових одиницях, яка підлягає стягненню, таке зобов`язання не може вважатися грошовим. Тому підстави для застосування положень ст.625 Цивільного кодексу України у даному випадку відсутні.

Відповідач заперечував проти позову.

Ухвалою судді від 06.09.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд з`ясував наступне.

Постановою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 16.03.2015 у справі №334/143/15-а (провадження №2-а/334/49/15) (яке 27.03.2015 набрало законної сили) задоволено позов ОСОБА_2 до Управлінні праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району: визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району, щодо відмови у нарахуванні ОСОБА_2 , як інваліду 2 групи, різниці у одноразових компенсаціях у відповідності до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району здійснити нарахування та виплату різниці у одноразових компенсаціях у відповідності до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” ОСОБА_2 у розмірі 15-ти мінімальних заробітних плат з урахуванням виплачених сум.

На виконання Постанови Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 16.03.2015 у справі №334/143/15-а (провадження №2-а/334/49/15) відповідачем здійснено нарахування одноразової компенсації за встановлення 2 групи інвалідності постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи ОСОБА_2 , інваліду 2 групи (1 категорія), у сумі 18175 грн. 20 коп.

У листі УСЗН ЗМР по Дніпровському району від 06.03.2019 за №01-35/1525 на адресу позивача зазначено, зокрема: «… Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №440 від 03.09.2014 року надає згідно постанови Ленінського районного суду м.Запоріжжя №334/143/15-а від 16.03.2015 року розрахунок різниці у одноразових компенсаціях у відповідності до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_2 у розмірі 15-ти мінімальних заробітних плат з урахуванням виплачених сум. Додатково повідомляємо, що постанова суду винесена відносно виплати компенсації, яка безпосередньо фінансується тільки за рахунок коштів державного бюджету (ст.87 Бюджетного кодексу України). Всі рахунки управління є цільовими. На виконання окремих програм. Фінансування витрат по виплаті бюджетних коштів особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Ці видатки передбачаються законом про Державний бюджет на відповідний рік. На 2019 рік видатки бюджету на здійснення виплат згідно з рішеннями суду цим Законом не передбачені. Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законами України про державний бюджет на відповідний рік. Управлінням постійно інформує Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації про стан позовної роботи в судах та щодо наявності рішень суду, які винесені на користь громадян (щодо зобов`язання управління здійснити виплату додаткових бюджетних коштів). Кошторисом на 2019 рік відповідних асигнувань не передбачено. Управління повідомляє, що майно, яке належить управлінню на праві власності – відсутнє. Все майно що знаходиться у користуванні управління є комунальною власністю. … Таким чином, управління не має можливості виконати постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя №334/143/15-а від 16.03.2015 року у повному обсязі. …».

Судом досліджено й інші документи надані учасниками справи у дану справу.

З огляду на викладене у листі УСЗН ЗМР по Дніпровському району від 06.03.2019 за №01-35/1525, позивач звернувся до суду з позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходить з викладеного вище та наступного.

У ст.11 Цивільного кодексу України зазначено: «1.Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. 2.Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. 3.Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. 4.У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. 5.У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. 6.У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події».

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Як зазначено у ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи суд не вбачає наявність цивільно-правових відносин між позивачем та відповідачем як суб`єктом владних повноважень, наявність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

У відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов`язання в порядку ст.11 Цивільного кодексу України як зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні ст.625 Цивільного кодексу України.

Також, за змістом норми права наведеної у ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Проте, у позивача не виникло право на застосування наслідків порушення грошового зобов`язання відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що Постановою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 16.03.2015 у справі №334/143/15-а (провадження №2-а/334/49/15) не визначено грошового зобов`язання до стягнення, таке рішення має зобов`язальний характер, а тому у справі відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене вище, а саме, що Постановою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 16.03.2015 у справі №334/143/15-а (провадження №2-а/334/49/15) не визначено суми одноразової компенсації за встановлення 2 групи інвалідності постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи ОСОБА_2 , інваліду 2 групи (1 категорія), стягнення грошових сум ним не встановлено, тобто між сторонами відсутні грошові зобов`язання, то суд вважає, що вимога ОСОБА_1 про стягнення суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми боргу не підлягає задоволенню.

Аналогічне застосування норм права відображено у: постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.08.2020 у справі №826/7444/16 (адміністративне провадження №К/9901/44555/18); постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі №826/17595/18; постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2021 у справі №420/9227/20; постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2021 у справі №646/4625/20.

Враховуючи з`ясовані обставини, досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Ухвалою суду від 06.09.2021 позивача звільнено від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250, 263 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (69096, Запорізька область, м.Запоріжжя, бул.Вінтера, буд.14; код ЄДРПОУ 37573796) про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних – відмовити у повному обсязі.

Відмовити у стягненні на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень (відповідача).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 05.10.2021.

Суддя О.О. Прасов