Рішення № 100141208, 05.10.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/1172/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний інститут «Укрбудпроект»

до Приватного підприємства «Салена»

про стягнення 75500 грн,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи Позивача

30.08.2021Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідний інститут «Укрбудпроект`звернулося з позовом до Приватного підприємства «Салена» про стягнення 75500грн, з яких 51271,21 грн основної заборгованості, 11893,55 грн інфляційних, 4578,42 грн річних та 7756,82 грн пені за договором підряду № 38-06-2018 ПКД від 03.08.2018. Поряд з цим, Позивач заявив вимоги про компенсацію за рахунок Відповідача витрат на сплату судового збору у сумі 2270 грн.

У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що на виконання умов договорувін виконавпідрядні роботи, а саме виготовив проектно-кошторисну документацію, проте Відповідач вартість робіт сплатив не в повному обсязі, у зв`язку з чим заборгував 51271,21 грн. Через наявну заборгованістьПозивач нарахував11893,55 грн інфляційних, 4578,42 грн річних та 7756,82 грн пені.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою від 03.09.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою суд установив Відповідачу строки для подачі процесуальних заяв. Проте, Відповідач відзив на позов не надав.

При вирішенні питання порядку подачі доказів з метою їх подальшої оцінки при винесенні даного рішення, суд зазначає, що Позивач дотримав вимоги частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо подачі доказів разом із позовною заявою, а тому названі вище письмові докази прийняті судом до розгляду.

Суд також констатує, що сторони не заявили будь-які процесуальні клопотання.

Установлені судом обставини

03.08.2018Приватне підприємство «Салена», як Замовник, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідний інститут «Укрбудпроект», як Виконавець, уклали договір № 38-06-2018 ПКД на розробку проектно-кошторисної документації (а.с.7-11), за умовами якого:

- Підрядник взяв на себе зобов`язання своїми засобами за рахунок Замовника виконати роботи, а Замовник зобов`язався прийняти результати таких робіт (проектно-кошторисну документацію) і сплатити Підрядникові вартість виконаних робіт (пункт 1.1.);

- об`єкт проектно-кошторисних робіт: будівництво будівлі закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги (амбулаторія загальної практики сімейної медицини) по вул. Молодіжна, 17, в с. Магдалинівка Чаплинського району Херсонської області (пункт 1.2.);

- загальна вартість робіт становить 73244,58 грн (пункт 2.1.);

- Замовник зобов`язаний здійснити попередню оплату в розмірі 30% не пізніше 5 днів з моменту підписання договору, що становить 21973,37 грн (пункт 3.2.);

- Замовник зобов`язаний здійснити оплату у розмірі 70% не пізніше 5 днів з моменту передачі проектно-кошторисної документації та підписання акту здачі-приймання виконаних робіт, що становить 51271,21 грн (пункт 3.3.);

- за порушення строків розрахунку Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення, від суми затриманих коштів за кожний день прострочення (пункт 7.3.).

За змістом Зведеного кошторису (а.с. 16) вартість робіт складає 73244,58 грн.

Відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000172018 від 28.08.2018 Виконавецьпровів роботи по договору № 38-06-2018 ПКД від 03.08.2018, а саме розробку проектно-кошторисної документації. Загальна вартість робіт складає 73244,58 грн. Як слідує з тексту акту сторони не мали претензій одна до одної, що підтверджено їх підписами і печатками (а.с. 21).

На підставі викладеного суд резюмує, що на виконання умов договору Позивач виконав, а Відповідач прийняв роботи 28.08.2018 на загальну суму 73244,58 грн.

Як слідує зі зведеної виписки банку 04.10.2018 Відповідачем було сплачено 21973,37 грн.

За обліковими даними Позивача Відповідач умови договорів щодо оплати не виконав, у зв`язку з чим заборгував 51271,21 грн.

Отже, за вказаних обставин та доказів Позивач підтвердив наявність договірних відносин з Відповідачем щодо виконання робіт, їх вартість, а також несплачену суму виконаних робіт.

Оцінка суду установлених обставин та положень законодавства

Щодо правової природи договорів та договірних відносин

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

При визначені правової природи договору суд враховує його умови, права та обов`язки сторін, а також предмет.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір підряду.

Так, у відповідності до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1).

Отже, Відповідач, як замовник робіт, зобов`язаний прийняти виконані Позивачем роботи, та сплатити йому, як виконавцеві, відповідну плату вартості робіт у встановлені договорами строки.

Безпосередньо обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником, урегульований положеннями статті 853 ЦК України. Так, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (частина 1).

У відповідності до частини 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника – достроково.

Поряд з цим, частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, за пунктом 3.3. договору Відповідач мав сплатити 51271,21 грн не пізніше 5 днів з моменту передачі проектно-кошторисної документації та підписання акту здачі-приймання виконаних робіт, за яким Відповідач прийняв виконані роботи 28.08.2018. Таким чином Відповідач повинен був сплатити вартість робіт 03.09.2018.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими: суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Таким чином, Відповідач не сплатив вартість отриманих робіт у сумі 51271,21 грнта допустив порушення статті 193 ГК України та умов укладеного договору.

Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов`язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов`язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.

У пункті 8.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що ці принципи втілюються у нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

У даному контексті суд також зазначає, що безпосередньо сутність справедливості виражається у ментальних уявленнях, що є добро і зло, правда і неправда, а добросовісність означає необхідність сумлінної, чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав, а також дотримання належної турботливості і ставлення до процесу виконання зобов`язання з урахуванням захищених законодавством прав та інтересів іншої сторони.

Отже, зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання, мають ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб`єктивної умови відповідальності.

Водночас, суд не абсолютизує наведені принципи по відношенню до поведінки Відповідача, оскільки вона може бути наслідком не тільки суб`єктивних, але і об`єктивних причин. Проте, з огляду на положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України він повинен довести наявність відповідних причин.

У свою чергу, Відповідач не надав доказів існування об`єктивних причин та обставин, які б вказували на вжиття ним усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що Відповідач, допустив несвоєчаснуоплату виконаних робіт за договором, чим порушив взяте на себе зобов`язання та не довів зворотного.

Щодо відповідальності за невиконання зобов`язання

Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені у сумі 7756,82 грн, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме за частиною 3, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як слідує з положень частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 7.3. договору сторони обумовили відповідальність Відповідача за порушення за порушення строків розрахунку шляхом нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення, від суми затриманих коштів за кожний день прострочення.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності, неустойка стягується за період, який не може перевищувати шестимісячний строк з моменту невиконання зобов`язання.

У відповідності до частини 1статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, у даному контексті Позивач повинен довести не тільки підставу для нарахування пені, але й правильність їх розрахунку, включаючи суму заборгованості та відповідний період.

Суд перевірив розрахунки Позивача та зазначає, що ним невірно визначено початок строку нарахування, оскільки за пунктом 3.3. договору Відповідач мав здійснити оплату не пізніше 5 днів з моменту передачі проектно-кошторисної документації та підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт, який був підписаний 28.08.2018, а тому строк виконання зобов`язання настав 03.09.2018.

В той же час, Позивач визначив кінцеву дату нарахування пені – 01.02.2019, а оскільки суд позбавлений змінити період в сторону збільшення, то саме з урахуванням цієї дати здійснено розрахунок.

Суд здійснив власний розрахунок пеніза період з 03.09.2018 по 01.02.2019за формулою: пеня = (заборгованість) х 2 х (ставка НБУ) : 365 х (кількість прострочених днів):100:

- 51271,21 грн (за період з 03.09.2018 по 06.09.2018) х 2 х 17,5 (ставка НБУ) : 365 днів х 4 дні : 100 = 196,66 грн;

- 51271,21 грн (за період з 07.09.2018 по 01.02.2019) х 2 х 18 (ставка НБУ) : 365 днів х 148 днів : 100 = 7484,19 грн.

Таким чином сума пені, яка підлягає стягненнюскладає 7680,85 грн, як сума чисел196,66 грн та 7484,19 грн. Натомість стягнення 75,94 грн пені задоволенню не підлягає.

Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов`язання

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення річних у сумі 4578,42 грн та інфляційних у сумі 11893,55 грн, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевірив розрахунок річних та зазначає, що аналогічно розрахунку пені за початкову дату нарахування взято 03.09.2018.

Суд здійснив власний розрахунок річних за формулою: річні = (заборгованість) х 3% х (кількість прострочених днів): 365 (366):

- 51271,21грн (за період з 03.09.2018 по 31.12.2019) х 3% х 485 днів : 365 днів = 2043,82 грн;

- 51271,21 грн (за період з 01.01.2020 по 31.12.2020) х 3% х 366 днів : 366 днів = 1538,14 грн;

- 51271,21 грн (за період з 01.01.2021 по 25.08.2021) х 3% х 237 днів : 365 днів = 998,74 грн.

Таким чином, загальна сума річних складає 4580,70 грн, як сума чисел2043,82 грн, 1538,14 грн та 998,74 грн.

Оскільки Позивачем заявлено до стягнення 4578,42 грн річних, то саме ця сума підлягає стягненню.

Суд перевірив розрахунок інфляційних та зазначає, що Позивачем здійснено нарахування інфляційних за період з вересня 2018 по липень 2021 (включно).

Суд також здійснив власний арифметичний розрахунок інфляційних за період, визначений Позивачем,за формулою: сума заборгованості х індекс інфляції за період – сума заборгованості.

Так, індекс інфляції за період з 03.09.2018 по 31.07.2021 становить123,197335%з розрахунку:101,9% (у вересні 2018) х 101,7 (в жовтні 2018) х 101,4% (в листопаді 2018) х 100,8% (в грудні 2018) х 101% (в січні 2019) х 100,5% (в лютому 2019) х 100,9% (в березні 2019) х 101% (в квітні 2019) х 100,7% (в травні 2019) х 99,5% (в червні 2019) х 99,4% (в липні 2019) х 99,7% (в серпні 2019) х 100,7% (у вересні 2019) х 100,7% (в жовтні 2019) х 100,1% (в листопаді 2019) х 99,8% (в грудні 2019) х 100,2% (в січні 2020) х 99,7% (в лютому 2020) х 100,8% (в березні 2020) х 100,8% (в квітні 2020) х 100,3% (в травні 2020) х 100,2% (в червні 2020) х 99,4% (в липні 2020) х 99,8% (в серпні 2020) х 100,5% (у вересні 2020) х 101% (в жовтні 2020) х 101,3% (в листопаді 2020) х 100,9% (в грудні 2020) х 101,3% (в січні 2021) х 101% (в лютому 2021) х 101,7% (в березні 2021) х 100,7% (в квітні 2021) х 101,3% (в травні 2021) х 100,2% (в червні 2021) х 100,1% (в липні 2021).

Таким чином, інфляційне збільшення на суму боргу 51271,21 грн за період з 03.09.2018 по 31.07.2021 становить 11893,55 грн з розрахунку: 51271,21грн х 123,197335%- 51271,21грн.

Отже, розрахунок інфляційних, здійснених Позивачем, в сумі 11893,55грн є вірним.

На підставі викладеного суд висновує, що Відповідач, порушивши грошове зобов`язання, повинен за вказаних правових приписів сплатити Позивачу інфляційні та річні у вказаних сумах.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати 51271,21 грн основної заборгованості, 11893,55 грн інфляційних, 4578,42 грн річних та 7680,85 грн пені у добровільному порядку, доведеністю Позивачем власних вимог, не спростування їх Відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у цих сумах. Натомість позовні вимоги про стягнення 75,94 грн пені задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 135 від 27.08.2021 сумі 2 270 грн, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 2267,73 грн, що складає 99,9% співвідношення заявленої до стягнення суми та задоволеної судом.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 238 та 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Салена» (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Горького, буд. 4; ідентифікаційний код 35994319)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний інститут «Укрбудпроект» (04210, м. Київ, вул. Йорданська. 20; ідентифікаційний код 41838358)– 51271,21 грн основної заборгованості, 11893,55 грн інфляційних, 4578,42 грн річних, 7680,85 грн пені та 2267,73 грн компенсації по сплаті судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.К. Закурін