Рішення № 100140868, 23.09.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року Справа № 915/567/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Управління комунального майна Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 22440076)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОГРО”, пр. Центральний, 222, м. Миколаїв, 54003 (код ЄДРПОУ 38436402)

про розірвання договору оренди, повернення нежитлового приміщення та стягнення коштів в сумі 214 438, 88 грн.

Представники сторін у судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Управління комунального майна Миколаївської міської ради з позовною заявою, в якій просить суд:

1. Розірвати договір оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 7790, а саме нежитлової одноповерхової будівлі літ. “А-1” (приміщення з № 1-1 по № 1-3, № 1-3а, № 1-3б, № 1-4, № 1-4а, з № 1-5 по № 1-9) площею 115,1 кв.м., розміщеної за адресою: м. Миколаїв, вул. Корабелів, 3/2, укладений 11.09.2018 між Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради та ТзОВ “ЛОГРО”.

2. Зобов`язати ТзОВ “ЛОГРО” звільнити та повернути нежитлову одноповерхову будівлю літ. “А-1” (приміщення № 1-1 по № 1-3, № 1-3а, № 1-3б, № 1-4, № 1-4а, з № 1-5 по № 1-9) площею 115,1 кв.м., розміщену за адресою: м. Миколаїв, вул. Корабелів, 3/2, шляхом передачі зазначеного приміщення Управлінню комунального майна Миколаївської міської ради за актом приймання-передавання.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОГРО” на користь Управління комунального майна Миколаївської міської ради кошти у сумі 214 438, 88 грн., із яких заборгованість з орендної плати – 203 448, 04 грн., пеня – 10 990, 84 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОГРО” на користь Управління комунального майна Миколаївської міської ради сплачений судовий збір за подачу позову у сумі 8 999, 60 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 31.05.2021 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.05.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання по справі на 08.07.2021 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.07.2021 закрито підготовче провадження у справі № 915/567/21. Розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 26.07.2021 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.07.2021 року відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 31.08.2021 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021 року відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 23.09.2021 року.

29.06.2021 та 02.08.2021 від позивача Управління комунального майна Миколаївської міської ради надходили заяви (вх. № 9860/21 та вх. № 11806/21) про розгляд справи за відсутності представника позивача. Позивач в заявах просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Заяви про розгляд справи за відсутності представника позивача судом розглянуті та задоволені.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання 31.05.2021, 08.07.2021, 26.07.2021, 31.08.2021 та 23.09.2021 не забезпечив.

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 29.04.2021, від 31.05.2021, від 08.07.2021 та від 31.08.2021, надіслані на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОГРО”, пр. Центральний, 222, м. Миколаїв, 54003, повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (арк. 29-32, 46-48, 61-63, 69-72).

Додатково судом вживались заходи щодо повідомлення відповідача телефонограмою (арк. 45).

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті господарського суду Миколаївської області https://mk.arbitr.gov.ua/sud5016/pres-centr/news/1149046/ у зв`язку з критичною ситуацією, що склалася із фінансовим забезпеченням діяльності судів у 2021 році, зокрема в частині відсутності асигнувань на оплату послуг з відправки поштової кореспонденції, Господарський суд Миколаївської області повідомив, що відправлення поштової кореспонденції з 08 липня 2021 року тимчасово зупинено.

Надсилання учасникам судових проваджень процесуальних документів буде здійснюватись виключно засобами електронного зв`язку.

Враховуючи вищевикладене, ухвала господарського суду Миколаївської області від 26.07.2021 року на адресу відповідача ТзОВ “ЛОГРО” не направлена.

Відомості про засоби електронного зв`язку відповідача у суду відсутні.

Вказана обставина, враховуючи неповідомлення відповідача про розгляд справи, принцип незмінності складу суду, з огляду на положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (рішення ЄСПЛ у справі “Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства”) зумовила розгляд даної справи у розумний строк.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Ухвали суду направлялись на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОГРО”, пр. Центральний, 222, м. Миколаїв, 54003, вказану в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, Суд вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд апеляційної інстанції, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 23.09.2021 року судом відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України та ч. 4, 7 ст. 240 ГПК України складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про розірвання договору оренди, повернення нежитлового приміщення та стягнення грошової заборгованості.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності, № 7790 від 11.09.2018 року в частині своєчасної оплати орендних платежів, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі та відповідачу нараховано пеню. Крім того, позивач, посилаючись на положення ст. 651 ЦК України зазначає про істотне порушення відповідачем умов договору оренди нежитлових приміщень, у зв`язку з чим просить суд договір оренди розірвати та зобов`язати відповідача повернути майно. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 188, 193, 291 ГК України, ст. 327, 525, 526, 610, 612, 625, 629, 651, 782 ЦК України, ст. 26, 27, 32 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст. 10, 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

24.09.2018 року між Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради (орендодавець) та ТзОВ «Логро» (орендар) укладено договір оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності (арк. 9-11), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно (далі-майно), керуючись протоколом № 2 від 31.08.2018 засідання конкурсної комісії, створеної на підставі наказу управління комунального майна Миколаївської міської ради від 31.07.2018 № 243/03 “Про проведення конкурсу та затвердження конкурсної комісії по проведенню конкурсу на право оренди 11 об`єктів міської комунальної власності” та від 30.08.2018 № 261 «Про внесення змін до Наказу управління від 31.07.2018 № 243/03 в частині зміни складу конкурсної комісії», нежитлову одноповерхову будівлю літ. «А-1» (приміщення з № 1-1 по № 1-3, № 1-3а, № 1-3б, № 1-4, № 1-4а, з № 1-5 по № 1-9) площею 115,1 кв.м., розміщену за адресою: м. Миколаїв, вул. Корабелів, 3/2, що знаходяться на балансі КЖЕП Центрального району, вартість якої визначена згідно з висновками експерта – ПП «Консалтингова фірма Снейл» і становить за експертною оцінкою 245 400, 00 грн. станом на 30.06.2018.

Зазначена нежитлова будівля належить орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності серія САЕ № 386727, виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 31 травня 2012 року, зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 26.07.2012 року, номер витягу 34955020, реєстраційний номер 36699837, номер запису 4736 в книзі 43. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.09.2018 року, номер запису про право власності 28046427, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 608554648101.

Майно передається в оренду для використання під офіс, торгівельний об`єкт або надання побутових послуг (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір укладено строком на 5 років до 11.09.2023 включно. Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його нотаріального посвідчення та проведення державної реєстрації, тобто з 11 вересня 2018 року.

Договір підписано та скріплено печатками сторін, а також посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Валієвою В.В.

Речове право (право користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими спорудами) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру про реєстрацію іншого речового права станом на 24.09.2018 року, номер запису про інше речове право 28059046 зі строком дії до 11.09.2023 року (арк. 18).

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі.

Відповідно до п. 2.2 договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно.

Відповідно до п. 2.3 договору власником майна залишається територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п. 2.5 договору передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в звіті про незалежну оцінку.

Відповідно до п. 2.4 договору у разі розірвання договору, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутство орендаря, останній повинен повернути орендодавцеві орендоване приміщення в п`ятнадцятиденний термін з дня отримання заяви орендодавця за актом приймання-передавання приміщення.

Відповідно до п. 2.6 договору у разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю вартістю та у стані, не гіршому, ніж отримувалось.

Відповідно до п. 2.7 договору майно вважається поверненим орендодавцю в момент підписання сторонами акта приймання-передавання.

Відповідно до п. 2.8 договору обов`язок по складанню акта приймання-передавання покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Відповідно до п. 5.12 договору орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору негайно повернути орендодавцеві або підприємству, указаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, затвердженого рішенням міської ради від 20.10.2011 № 10/15 та Протоколу № 2 від 31.08.2018 засідання конкурсної комісії, створеної на підставі наказу управління комунального майна Миколаївської міської ради від 31.07.2018 № 243/03 “Про проведення конкурсу та затвердження конкурсної комісії по проведенню конкурсу на право оренди 11 об`єктів міської комунальної власності” та від 30.08.2018 № 261 «Про внесення змін до Наказу управління від 31.07.2018 № 243/03 в частині зміни складу конкурсної комісії», і становить без ПДВ за перший місяць оренди становить 6 441, 75 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.4 договору орендна плата перераховується орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 3.5 договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі внесення змін та доповнень до положення, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі підлягає індексації й стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи дату та час зарахування відповідної суми на розрахунковий рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 3.9 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату за користування майном за час прострочення до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення сороку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість з орендної плати в повному обсязі та відшкодувати збитки відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 5.1 договору орендар зобов`язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.

Відповідно до п. 5.2 договору орендар зобов`язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 7.1 договору орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

Відповідно до п. 8.3 договору орендодавець має право відмовитись від договору оренди і вимагати повернення майна, якщо орендар не вносить плату за користування об`єктом оренди протягом трьох місяців поспіль.

Відповідно до п. 8.4 договору орендодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків, якщо орендар користується майном не за його призначенням або з порушенням умов договору.

Відповідно до п. 10.2 договору умови цього договору зберігають силу протягом терміну його дії, у тому числі у випадках коли після укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати – до виконання зобов`язань.

Відповідно до п. 10.4 договору договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

У разі припинення або розірвання договору, поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, визначаються власністю орендаря, а невідокремлені поліпшення - власністю орендодавця.

Орендодавець не компенсує орендарю вартості поліпшень орендованого майна, здійснених орендарем.

Відповідно до п. 10.7 договору договір оренди припиняється в разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання умов договору оренди.

Відповідно до п. 11.1 додатки до цього договору є його невід`ємною і складовою частиною. До цього договору додаються: розрахунок орендної плати; акт оцінки вартості майна, що передається в оренду; акт приймання-передавання орендованого майна на період використання.

Відповідно до Висновків оцінювача про вартість об`єкта оцінки станом на 30.06.2018 року ринкова вартість об`єкта оцінки, а саме відокремленої нежитлової будівлі (Літ А-1) загальною площею 115,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Корабелів, 3/2 становить 245 400, 00 грн. без ПДВ (арк. 14).

Відповідно до розрахунку орендної плати за договором орендна плата за базовий місяць оренди липень 2018 становить 6 441, 75 грн.; ПДВ 1 288, 35 грн. Всього 7 730, 10 грн. (6 441, 75 грн. + 1 288, 35 грн.) (арк. 13).

Відповідно до Акту приймання-передавання нежитлового приміщення по договору оренди № 7790 від 11.09.2018 року орендодавцем Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради 11.09.2018 передано, а орендарем ТзОВ «Логро» прийнято нежитлові приміщення, розташовані за адресою м. Миколаїв, вул. Корабелів, 3/2, загальною площею 115, 1 кв.м. Як зазначено в Акті опис нежитлових приміщень: нежитлові відокремлені приміщення одноповерхової будівлі в літ. «А-1» (приміщення з № 1-1 по № 1-3, № 1-3а, № 1-3б, № 1-4, № 1-4а, з № 1-5 по № 1-9) згідно з експертною оцінкою (арк. 12).

Жодних зауважень в акті приймання-передачі комунального майна від сторін не міститься.

Судом також встановлено наступне.

19.03.2019 року позивачем направлено на адресу відповідача попередження № 163/10/01/08/19 від 18.03.2019 року «Про погашення заборгованості з орендної плати», в якому позивач зазначив, що загальна сума боргу по орендній платі станом на 13.03.2019 за період з 01.11.2018 по 28.02.2019 становить 30 383, 26 грн., на яку нараховано пеню. В попередженні позивач, посилаючись на умови п. 10.4 договору та ст. 188 ГК України попередив відповідача, що у разі відмови у задоволенні вимог та ненадходження у 30-денний термін з дати отримання листа відповіді, позивач буде змушений надіслати пропозицію щодо розірвання договору оренди (арк. 15). Факт направлення попередження № 163/10/01/08/19 від 18.03.2019 року підтверджується фіскальним чеком (арк. 15 на звороті).

23.05.2019 року позивачем направлено на адресу відповідача лист-пропозицію № 514/10/01/08/19 від 17.05.2019 року, в якому позивач зазначив, що станом на 13.05.2019 заборгованість за період з 01.11.2018 по 30.04.2019 складає 47 080, 55 грн., на яку нараховано пеню. Позивачем запропоновано погасити заборгованість, достроково розірвати договір оренди, звільнити орендовані приміщення та повернути їх у належному стані орендодавцю (арк. 16). Факт направлення листа-пропозиції № 514/10/01/08/19 від 17.05.2019 року підтверджується фіскальним чеком (арк. 16 на звороті).

Судом встановлено, що позивачем нараховано відповідачу орендну плату за період з з 01.11.2018 по 31.10.2020 (24 місяці) в загальній сумі 203 448, 04 грн., виходячи зі ставок орендної плати, нарахованої в передбаченому договором розмірі.

Детальний розрахунок заборгованості, виконаний позивачем, наявний в матеріалах справи (арк. 17).

Обставини як щодо розміру заборгованості з орендної плати за вищевказаний період, так і щодо відсутності оплат відповідачем не спростовано.

Позивачем заявлено до стягнення 203 448, 04 грн. - заборгованості з орендної плати, а також нарахованої на вищевказану заборгованість суму пені. У зв`язку з порушенням умов договору в частині сплати орендної плати, позивач просить суд розірвати договір оренди та зобов`язати відповідача повернути орендоване майно.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про стягнення орендної плати.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічного змісту норма закріплена в ст. 283 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об`єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1-2, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (діяв на момент спірних правовідносин) орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (діяв на момент спірних правовідносин) орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.4 договору орендна плата перераховується орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Як вказано вище, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача ТзОВ «Логро» перед позивачем Управлінням по сплаті орендної плати за договором оренди № 7790 від 11.09.2018 за період з 01.11.2018 по 31.10.2020 (24 місяці) становить 203 448, 04 грн.

Детальний розрахунок заборгованості за договором оренди наявний в матеріалах справи та перевірений судом (арк. 17).

Суду не подано доказів сплати вказаної заборгованості, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості, строк оплати якої настав.

Отже, позовна вимога в частині стягнення 203 448, 04 грн. заборгованості по орендній платі є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі підлягає індексації і стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи дату та час зарахування відповідної суми на розрахунковий рахунок орендодавця.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання з листопада 2018 по жовтень 2020 на суму 10 990, 84 грн. Нарахування пені здійснено позивачем за період з 13.05.2020 року по 13.11.2020 року. Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 17 на звороті). Отже, нарахування пені в сумі 10 990, 84 грн. є обґрунтованим та підставним. В цій частині позов підлягає задоволенню.

3. Щодо вимоги про розірвання договору оренди та повернення майна.

Відповідно до частини 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (ч. 3 ст. 760 ЦК України).

Сферу орендних відносин, предметом яких є комунальне майно, врегульовує Закон України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч. 3 ст. 26 якого договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Конституційний Суд України виходить з того, що співвідношення між нормами Кодексу і законів, які регулюють особливості найму (оренди) окремих видів майна, полягає в тому, що норми цих законів тією чи іншою мірою встановлюють правовий механізм реалізації відповідної норми Кодексу або передбачають додаткові умови її реалізації, або виключають застосування норм Кодексу, якщо це прямо передбачено ними чи випливає з їхнього змісту (абзац четвертий мотивувальної частини рішення від 10 грудня 2009 року у справі N 1-46/2009).

Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди комунального майна, як систематичне (два і більше разів) своєчасне (у строк встановлений договором) невнесення орендної плати або несплата не в повному обсязі, а також невиконання сторонами інших своїх зобов`язань, в тому числі несплата інших обов`язкових платежів, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю) згідно з частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (постанова КГС ВС від 11.12.2019 у справі № 917/28/19).

При цьому, сплата заборгованості з орендної плати та інших обов`язків платежів як після відкриття провадження у справі, так і напередодні подання позову не може виправдовувати бездіяльність відповідача, як господарюючого суб`єкта, якщо має місце неодноразове прострочення сплати цих платежів по договору, та бути підставою для висновку про відсутність істотного порушення умови договору оренди, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору оренди є його оплатний характер, відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (постанова КГС ВС від 11.12.2019 у справі № 917/28/19).

В спірному випадку умовами п. 3.4 договору передбачено, що орендна плата перераховується орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для розірвання договору позивач визначив несплату орендної плати, яка на час звернення до суду із позовом становила в загальній сумі 203 448, 04 грн. (за двадцять чотири місяці з листопада 2018 по жовтень 2020).

Доказів погашення вищевказаної заборгованості суду не подано.

Відповідно до п. 10.4 договору договір оренди маже бути розірвано за погодження сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до п. 10.7 договору договір оренди припиняється у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання умов договору оренди.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що несплата орендної плати протягом 3-х місяців поспіль, не є істотним порушенням договору, а нестабільна оплата за наявності значних переплат, не тягне за собою завдання істотної шкоди орендодавцю. Суд першої інстанції помилково залишив поза увагою ту обставину, що це майно є комунальним, орендна плата сплачується до місцевого бюджету, тому систематичне (два і більше разів) несвоєчасне невнесення орендної плати завдає істотної шкоди місцевому бюджету, і в такому разі має місце неефективне використання комунального майна (постанова КГС ВС від 11.12.2019 у справі № 917/28/19).

Щодо норми статті 782 ЦК України, то Верховний Суд зауважує, що наведена норма передбачає право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Тобто, цією нормою передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього в позасудовому порядку (шляхом направлення повідомлення та його одержання наймачем). Згідно з ч. 3 ст. 615 цього Кодексу внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється. При цьому, така відмова є правом, а не обов`язком, що жодною мірою не обмежує права наймодавця (орендодавця) з цих підстав (нездійснення плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд) звернутися до суду з позовом про розірвання.

Водночас, не можна стверджувати, що лише нездійснення плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд свідчить про істотне порушення договору оренди та може бути підставою для його дострокового розірвання в судовому порядку. Верховний Суд звертає увагу, що у ст. 782 ЦК України визначені правові підстави для здійснення односторонньої відмови від договору оренди. Разом з тим, таке право не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір відповідно до ст. 651 ЦК України, зокрема, у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору (істотність порушення оцінюється судом у кожному конкретному випадку і не можна ототожнювати з правом на відмову), а також не є перешкодою для звернення наймодавця до суду з позовом, якщо предметом договору є комунальне (державне) майно, з підстав, визначених частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (постанова КГС ВС від 11.12.2019 у справі № 917/28/19).

В порядку ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Укладаючи спірний договір оренди, орендар розраховував отримати у користування нежитлові приміщення, які є об`єктами комунальної власності, відповідно орендодавець розраховував на належну сплату відповідачем орендної плати у відповідності до умов договору, а тому несплата орендної плати є істотним порушенням умов договору оренди.

Враховуючи вищевикладене, обставини щодо невиконання відповідачем умов договору оренди в частині обов`язку зі сплати орендної плати протягом двох років підряд свідчить про систематичне невиконання умов договору, що завдає істотної шкоди місцевому бюджету та є достатньою підставою для дострокового розірвання договору оренди комунального майна та його повернення відповідно до ч. 1 ст. 783 ЦК України, ст. 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Таким чином, вимоги позивача про розірвання договору оренди нерухомого або індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 7790 від 24.09.2018 , а також про зобов`язання відповідача звільнити та повернути нежитлову одноповерхову будівлю шляхом передачі зазначеного приміщення за актом приймання-передавання є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судом встановлено, що позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру про розірвання договору та повернення нежитлового приміщення, судовий збір з яких має становити 4 540, 00 грн. (2 270 грн. х 2), а також одну вимогу майнового характеру про стягнення коштів в загальній сумі 214 438, 88 грн., судовий збір з якої має становити 3 216, 58 грн.

Отже, загальна сума судового збору в спірному випадку становить 7 756, 58 грн.

Позивачем при зверненні до суду із даним позовом сплачено судовий збір в загальній сумі 8 999, 60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 314 від 09.12.2020 на суму 8 999, 60 грн. (арк. 8), тобто судовий збір сплачено позивачем в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, за клопотанням позивача судом може бути вирішено питання про повернення з Державного бюджету України судового збору в розмірі 1 243, 02 грн.

Судовий збір в розмірі 7 756, 58 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 7790, а саме нежитлової одноповерхової будівлі літ. “А-1” (приміщення з № 1-1 по № 1-3, № 1-3а, № 1-3б, № 1-4, № 1-4а, з № 1-5 по № 1-9) площею 115,1 кв.м., розміщеної за адресою: м. Миколаїв, вул. Корабелів, 3/2, укладений 24.09.2018 між Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 22440076) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛОГРО” (код ЄДРПОУ 38436402).

3. Зобов`язати відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛОГРО”, пр. Центральний, 222, м. Миколаїв, 54003 (код ЄДРПОУ 38436402) звільнити та повернути нежитлову одноповерхову будівлю літ. “А-1” (приміщення № 1-1 по № 1-3, № 1-3а, № 1-3б, № 1-4, № 1-4а, з № 1-5 по № 1-9) площею 115,1 кв.м., розміщену за адресою: м. Миколаїв, вул. Корабелів, 3/2, шляхом передачі зазначеного приміщення позивачу Управлінню комунального майна Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 22440076) за актом приймання-передавання.

4. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОГРО”, пр. Центральний, 222, м. Миколаїв, 54003 (код ЄДРПОУ 38436402) на користь позивача Управління комунального майна Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 22440076):

- 203 448, 04 грн. (двісті три тисячі чотириста сорок вісім грн. 04 коп.) - заборгованості з орендної плати;

- 10 990, 84 грн. (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто грн. 84 коп.) – пені;

- 7 756, 58 грн. (сім тисяч сімсот п`ятдесят шість грн. 58 коп.) – витрат по сплаті судового збору.

5. Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.10.2021 року.

Суддя Е.М. Олейняш